Принципат — Вікіпедія

Стародавній Рим
Періоди Римське царство 753–509 до н. е. Римська республіка 509–27 до н. е. Римська імперія 27 до н. е.–395 Західна 395–476 Східна 395–1453 Священна 800–1806
Історія Заснування Риму Царський період Республіка Рання Республіка Пунічні війни і експансія на Сході Союзницька війна Громадянська війна 83-82 до н. е. Змова Катіліни Перший тріумвірат Громадянська війна 49-45 до н. е. Другий тріумвірат Імперія Імператори Династія Юліїв-Клавдіїв Династія Флавіїв Династія Антонінів Династія Северів Принципат Криза III століття Західна Римська імперія Східна Римська імперія Домінат
Поняття SPQR Римський Форум Титули
Медицина Медицина Клавдій Гален Авл Корнелій Цельс
Культура Культура Освіта Шлюб Проституція Релігія Поховальна практика Християнство Театр Мова Література Архітектура Мода
Географія Географія Дороги Провінції
Політика та право Конституція Римської республіки Сенат Коміції Армія Легіони Магістратури Консул Військовий трибун з консульською владою Цензор Диктатор Начальник кінноти Едил Трибун Квестор Претор Префект Проконсул Царі стародавнього Риму Військовий трибун Тріумвірат Децемвіри Римське громадянство Cursus honorum Senatus consultum Senatus consultum ultimum Римське право Імперій Колегіальність
Люди Ромул і Рем Луцій Тарквіній Сципіон Гракхи Марій Сулла Цицерон Помпей Гай Юлій Цезар Марк Антоній Октавіан Нерон Веспасіан Траян Марк Аврелій Діоклетіан Костянтин І Ромул Август Горацій Вергілій Овідій
п о р

Принципат (лат. principatus, від лат. princeps — перший, головний) — умовний термін в історичній літературі для позначення системи влади, що склалася в епоху ранньої Римської імперії (27 до н. е. — 284 н. е.) і яка поєднувала монархічні та республіканські риси.

В історіографії голову держави найчастіше називають титулом «імператор», хоча основні юридичні повноваження він мав як народний трибун і принцепс сенату. Терміну «принципат» в історичній літературі відповідає термін «рання імперія», який вважається точнішим.

Система принципату стала формуватися за Октавіана Августа, влада якого ґрунтувалася на поєднанні різних магістратур. Август і його наступники, обіймаючи посаду принцепса сенату, одночасно зосереджували у своїх руках вищу цивільну (довічний народний трибун) і військову владу. Формально продовжував існувати республіканський устрій: сенат, коміції (народні збори), магістратури (крім цензорів). Але ці інститути втратили колишнє політичне значення, бо вибори до них та їх діяльність регулювалися принцепсом.

З часом, реальна влада все більше переходила до рук імператора і близьких до нього людей, його особистої канцелярії, штат якої невпинно зростав, а сфера діяльності розширювалася. Цей процес зосередження влади завершився наприкінці Кризи III століття у 284 н. е.; до імператорів стали звертатися по-новому — «домінус», а нова система влади отримала назву «домінат».

Цей розділ потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши його. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Однією з причин, чому ця система припинила нормально функціонувати, було падіння авторитету імператора в очах солдатів римської армії, що була його найважливішою опорою. Верховне командування всіма збройними силами римської держави в період Принципату було основою (das Kernstück, за висловом Й. Бляйкена) імператорської влади. А передумовою розриву союзу між армією і правлячим імператором стало саме зміна ситуації на кордонах римських володінь. З другої половини II ст. н. е. римляни майже безперервно вели війни з північними і східними сусідами. Зміна ситуації на кордонах римських володінь, з одного боку, спричинила зростання значення армії в житті імперії, з іншого боку, вона зробила істотний вплив на структуру збройних сил римської держави^[1].

Вже до початку 40-х років III ст. н. е.. правителі імперії були змушені піти на те, щоб об'єднати військові сили кількох сусідніх провінцій під командуванням спеціальних воєначальників (duces)

На зміну принципату прийшов Домінат, де монархічні риси видно значно виразніше, республіканські інститути були здебільшого скасовані, а деякі переформовані в монархічні.

• Принцепс
• Primus inter pares

• Принципат [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.

Це незавершена стаття про Стародавній Рим. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.