Макс Ейткен, 1-й барон Бівербрук — Вікіпедія

Макс Ейткен, 1-й барон Бівербрук
Max Aitken, 1st Baron Beaverbrook
Макс Ейткен, 1-й барон Бівербрук
Макс Ейткен, 1-й барон Бівербрук
Бівербрук Вільям Максвелл Еткен, 1928.
перший барон Бівербрук
 
Народження: 25 травня 1879(1879-05-25)[1][2][…]
Maple[d], Вон, Йорк, Онтаріо, Канада[4]
Смерть: 9 червня 1964(1964-06-09)[2][5][…] (85 років)
Cherkley Courtd, Мол-Велліd, Суррей, Англія, Велика Британія[4]
Країна:  Велика Британія
 Канада
Освіта: University of New Brunswick Faculty of Lawd
Партія: Консервативна партія і Liberal Unionist Partyd
Батько: William Cuthbert Aitkend[5]
Мати: Jane Nobled[5]
Шлюб: Marcia Anastasia Christoforidesd[7][4] і Gladys Druryd[7]
Діти: Sir Max Aitken, 2nd Baronetd[5], Janet Aitkend[5] і Peter Rudyard Aitkend[5]
Нагороди:
орден Суворова 1 ступеня Order of New Brunswick

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Вільям Максвелл Ейткен, 1-й барон Бівербрук (25 травня 1879 — 9 червня 1964) — британський державний та політичний діяч, фінансист, газетний магнат канадського походження.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Канаді. Володів контрольним пакетом акцій «Дейлі експрес» у 1919 році, створив «Санді Експрес» в 1921 і купив лондонську газету «Івнінг стандард» у 1929 році. Бівербрук входив під час Першої світової війни в кабінет міністрів Ллойд Джорджа, під час Другої світової війни в кабінет міністрів Вінстона Черчилля. В інший час займався газетами, особливо «Дейлі експрес», брав участь в кампаніях за вільну працю і проти прем'єр-міністра Стенлі Болдвіна.

Входив до нечисленної групи близьких друзів Вінстона Черчілля, разом із Александром Корда, Бренданом Брейкеном, сером Генрі Стрекошем[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. Шелленберг В., СС Sonderfahndungsliste G.B.СС, 1940.
  4. а б в Oxford Dictionary of National Biography / C. MatthewOxford: OUP, 2004.
  5. а б в г д е Lundy D. R. The Peerage
  6. Encyclopædia Britannica
  7. а б Kindred Britain
  8. Майкл Корда. Предисловие.— В кн.: Сингер Б. Стиль Черчилля. Искусство быть легендой.— М.: Эксмо, 2013.— С. 10.

Посилання

[ред. | ред. код]