French
DeutschМалий Браталів — Вікіпедія
| село Малий Браталів | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Любарська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040290290014524 |
| Облікова картка | Малий Браталів |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1789 р. |
| Населення | 758 |
| Площа | 24,987 км² |
| Густота населення | 36,06 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13142 |
| Телефонний код | +380 4147 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°51′45″ пн. ш. 27°47′38″ сх. д. / 49.86250° пн. ш. 27.79389° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 254 м |
| Водойми | річка Каранька |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 13142, с. Малий Браталів, вул. Шкільна, 4 |
| Карта | |
  Малий Браталів | |
 Малий Браталів | |
| Мапа | |
 | |
Ма́лий Браталів [1]— село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Любарської селищної громади. Населення становить 758 осіб згідно інформації наданої Любарською селищною радою.
Селом протікає річка Каранька та пролягає автошлях Т 0610.
Про походження назви села існує переказ. На березі річки Караньки було колись село Красногірка. На нього напали татари, село розорили, людей повбивали, молодих та сильних забрали в полон. Врятуватися пощастило лише двом братам, яких у той час не було в селі. Коли вони повернулися додому, то замість осель зосталися лише згарища. Менший брат не зміг покинути рідні місця і на правому березі річки Караньки заклав нове поселення, яке згодом отримало назву Малий Браталів.
Село входило до Острозької ординації князів Острозьких. Спадкоємець майорату Януш-Олександр Санґушко продав землі Малого Браталова князю Любомирському, який в свою чергу, продав село Адаму Понінському. Збанкрутілий Понінський перепродає його Проту Потоцькому.
В 1789 році коштом нового власника села Францишека Сущевського (пол. Franciszek Suszczewski) побудована дерев'яна церква Святої Живоначальної Трійці.[2]
У 1834 році частина села належала Теклі з Сущевичів Дуніній (пол. Tekla z Suszczewiczow Dunina),[3] а друга частина — Катерині з Сущевичів Юковській (пол. Katarzyna z Suszczewiczow Jukowska). Пані Юковська отримала маєток по смерті чоловіка Адама Йосиповича Юковського (пол.Adam Jukowski), а також від своєї сестри Анелії та її чоловіка Каєтана Йосиповича Юковського (пол. Kajetan Jukowski). Третю частину отримав Іван Йосипович Сурин (пол. Jan Suryn) по смерті матері Христини (пол. Krystyna Suryn).
В 1845 році відбувся капітальний ремонт храму. З 1883 року при ньому діє прихідська школа.
В середині століття власниками села зазначені дворяни В. К. Любецький (пол. Lubecki), Сигизмунд-Гілярій Іванович Сурин, Антон Петрович Калитович (пол. Antoni Kalitowicz), Павло-Каспар Петрович з дружиною Антоніною Калитовичі.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селу Мотовилівської волості Житомирського повіту Волинської губернії мешкала 468 осіб, 59 дворових господарств, існувала православна церква та постоялий будинок[4].
Більшість земель Малого Браталова була зосереджена у наступних землевласників: Гижицького, Любецького, Чешейко-Сохацького та Калитовича.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1141 особи (571 чоловічої статі та 570 — жіночої), з яких 1075 — православної віри[5].
У 1901 році найбільшим землевласником села зазначений Іван Васильович Пухкий.
За даними 1913 року найбільшою землевласницею села була Юзефа Антоновна Чешейко-Сохацька.
1 листопада 1921 року під час Листопадового рейду в районі села Малий Браталів проходив бій між Подільською групою (командувач Михайло Палій-Сидорянський) Армії Української Народної Республіки та 7-м кавалерійським полком (командир — Ілля Дубинський) 1-ї бригади 2-ї кавалерійської дивізії московських військ, що переслідував групу.[6]
Колишній орган місцевого самоврядування — Малобраталівська сільська рада.
- ↑ Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016.
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1 - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ ДАЖО, фонд 118, опис 14, справа 40
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-18. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Лицарі Зимових походів. 1919—1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — сс. 231—233.
- 1). Bratałów Mały, wś nad rzką Kazańką, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 228. (пол.)
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- Погода в селі Малий Браталів [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |