Маліков Валерій Васильович — Вікіпедія

Маліков Валерій Васильович
2-й Голова Служби безпеки України
12 липня 1994 — 3 липня 1995
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Марчук Євген Кирилович
Наступник	Радченко Володимир Іванович
Народився	30 березня 1942(1942-03-30) Маріуполь, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Помер	31 грудня 2016(2016-12-31)[1] (74 роки) Київ, Україна
Похований	Байкове кладовище
Відомий як	політик
Місце роботи	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Країна	Україна
Alma mater	ХДУ імені О. М. Горького (1971)
У шлюбі з	Євгенія Вікторівна
Діти	дочка Ольга
Нагороди

Вале́рій Васи́льович Ма́ліков (*30 березня 1942, Маріуполь — †31 грудня 2016, Київ) — генерал-полковник, Голова Служби безпеки України (12 липня 1994 — 3 липня 1995). Державний службовець 1 рангу^[2].

Народився 30 березня 1942 року в м. Маріуполь тогочасної Сталінської (тепер Донецької) області.

Закінчив Харківський державний університет (1971), економіст; Вищі курси КДБ СРСР (1971); курси при Вищій Червонопрапорній школі КДБ СРСР (1989).

• 1959—1961 — оператор Ждановської газорозподільної станції, м. Маріуполь (Жданов).
• 1961—1964 — служба в армії.
• 1964—1970 — робота в громадських організаціях, м. Харків.

З 1970 — в КДБ УРСР на оперативних і керівних посадах:

• черговий офіцер,
• 1971—1980 — оперуповноважений, начальник підрозділу управління КДБ в Харківській області, м. Харків.
• 1980—1984 — заступник начальника 9-ї служби КДБ УРСР.
• 1984—1988 — заступник, перший заступник начальника Управління кадрів КДБ УРСР.
• 03.1988 — 11.1991 — начальник Управління КДБ УРСР по Черкаській області.
• З 11.1991 — заступник Голови Служби національної безпеки України.
• З 01.1992 — заступник Голови СБУ — начальник управління СБУ в Києві і Київській області^[3].
• З 12.1992 — 1-й заступник Голови СБУ.
• 12.07.1994 — 03.07.1995 — Голова СБУ^[4][5].
• 7.1995 — 6.1996 — радник Прем'єр-міністра України^[6][7].
• 1996—1997 — головний консультант, Секретаріат ВР України.
• 24 квітня 1997 року призначений Верховною Радою України на посаду Першого заступника Голови Рахункової палати^[8]. 17 червня 2004 року звільнений Верховною Радою України з посади Першого заступника Голови Рахункової палати у зв'язку із закінченням терміну повноважень^[9][10].

З січня 2006 по червень 2015 року обіймав посаду радника Голови СБУ. Звільнився з роботи через погіршення стану здоров'я.

Помер у Києві після тривалої тяжкої хвороби. Похований на Байковому кладовищі біля могили науковця Анатолія Павленка.

У березні 2017 року зусиллями благодійної організації ветеранів СБ України про екскерівника Служби видано книжку спогадів «Життя — Вітчизні. Голова СБ України генерал-полковник Маліков. З нагоди 75-річчя»^[11].

У Харкові встановлено меморіальну дошку на фасаді будинку, в якому мешкав Маліков, за адресою: вулиця Культури, 23^[12].

• Орден «За заслуги» III ступеня (2012)^[13]
• Орден «Знак Пошани» (1985)
• Почесна грамота Верховної Ради України (2002)
• Нагрудний знак «Почесна зірка Служби безпеки України» (2006)
• Нагрудний знак «За доблесть» (2013)
• Медаль «За мужність і відвагу» (2007) і ще 7 відомчих заохочувальних відзнак (медалей)
• Відзнака «Холодна зброя» (2009, 2010)
• Нагрудний знак «Хрест доблесті» II ст. (2008)
• Нагрудний знак «Відзнака Інспекторського управління Служби безпеки України» (2013)
• Нагрудний знак «Хрест пошани» (2008)^[14]

• Життя — Вітчизні. Голова СБ України генерал-полковник Маліков /автори-упор. О. Ф. Бєлов, А. М. Бєляєв, С. В. Шевченко. З нагоди 75-річчя. — К. : СБ України ; Нац. акад. СБ України, 2017. — 164 с. — ISBN 978-966-8916-68-7.
• довідник «Хто є хто в Україні»; видавництво «К. І. С.» [Архівовано 17 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Офіційний сайт Рахункової палати України. Маліков Валерій Васильович [Архівовано 13 лютого 2017 у Wayback Machine.]

• Маліков[Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.