Деркач Леонід Васильович — Вікіпедія

Деркач Леонід Васильович
Деркач Леонід Васильович
4-й Голова Служби безпеки України
22 квітня 1998 — 10 лютого 2001[1]
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Радченко Володимир Іванович
Наступник	Радченко Володимир Іванович
Народився	19 липня 1939(1939-07-19) Дніпропетровськ, Українська РСР,  СРСР
Помер	14 січня 2022(2022-01-14) (82 роки) Київ, Україна
Відомий як	військовослужбовець, політик
Країна	Україна і СРСР
Alma mater	Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Політична партія	Партія регіонів
Діти	Деркач Андрій Леонідович
Звання	Генерал армії України
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
4-го скликання висунутий блоком «За єдину Україну!», виборчий окр. №36 «Дніпропетровська область»
блок За єдину Україну!	14.05.2002	—	25.05.2006

Леоні́д Васи́льович Дерка́ч  (19 липня 1939, Дніпропетровськ — 14 січня 2022, Київ) — політик. Батько російського агента Андрія Деркача.

Народився 19 липня 1939 року в Дніпропетровську, українець, мав дружину. У 1970 році закінчив фізико-технічний факультет Дніпропетровського університету. За фахом — інженер-механік.

У 1973 році закінчив вищі курси КДБ СРСР. Працював на «Південмаші» начальником першого відділу, на підприємствах ракетної промисловості. З 1972 року — в Управлінні КДБ СРСР в Дніпропетровській області. Був заступником директора Павлоградського механічного заводу, начальником Павлоградського відділу КДБ.

Проросійський елемент у оточенні президента Л.Кучми, який займав посади в державних органах.

З грудня 1992 року керівник Державної служби України з питань технічного захисту інформації^[2]. З серпня 1994 по липень 1995 року — перший заступник Голови СБУ^[3], звільнено з посади Указом Президента України від 20 липня 1995 року № 632/95^[4]. З липня 1995 року голова Держмиткому України^[5] (Указ Президента України від 11 липня 1996 року № 525/96^[6]). Дійсний державний радник митної служби (Указ Президента України від 24 червня 1996 року № 461/96)^[7]. 22 квітня 1998 року його було звільнено з посади (Указ Президента України № 352/98^[8]) та призначено Головою СБУ (Указ Президента України від 22 квітня 1998 року № 353/98^[9]). Звільнено з посади (Указ Президента України від 10 лютого 2001 року № 83/2001)^[10]

З 14 травня 2002 по 25 травня 2006 року — народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 36 «Дніпропетровська область», висунутий проросійським виборчим блоком політичних партій «За єдину Україну!». Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

З березня 2006 року кандидат у народні депутати України від Блоку НДП, № 13 в списку^[11].

Помер у Києві 14 січня 2022 року у віці 82 років^[12][13].

Фігурує у справі убивства журналіста Георгія Гонгадзе.

Докладніше — касетний скандал.

• Орден «Знак Пошани» (1990)
• Орден Богдана Хмельницького III ступеня (07.1999)^[14]
• Іменна вогнепальна зброя (1996, 1998, 1999, 2000)
• 6 медалей
• Нагрудний знак «Почесна відзнака СБУ» (1999)
• Відзнаки Міністерства оборони України «Доблесть і честь» (1998), «Ветеран військової служби» (2000)
• Почесна відзнака НОК України (1999)
• Відзнака Міністерства вугільної промисловості України «Шахтарська доблесть» I ступеня (1999)
• 19 липня 1999 року «за сумлінну державну службу, значні заслуги у становленні громадянського суспільства та захист національних інтересів України» нагороджений Орденом Святого Станіслава 1-го ступеню^[15].Примітки

• Деркач Леонід Васильович // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
• сайт ВРУ
• http://www.customs.gov.ua/dmsu/control/uk/publish/article?art_id=298442&cat_id=299111^{[недоступне посилання з липня 2019]}