Генерал армії України — Вікіпедія

Генерал армії України
КраїнаУкраїна Україна
Вид збройних силСухопутні війська ЗСУ
ДПСУ
Повітряні сили ЗСУ
Звання НАТОOF-10
Категоріявищий офіцерський склад
Створено1991
Скасовано2020
Нижче званняГенерал-полковник
Генерал армії України О. Кузьмук (2001)
Генерал армії України В. Муженко (2016)

Генерал армії України — найвище з усіх військове звання в Збройних силах України з 1992 по 2020 рр.

На додачу до погонів це звання має спеціальну відзнаку Зірка генерала армії України, яка була встановлена 22 січня 1994 року Указом Президента України № 21/94 «Про встановлення спеціальної відзнаки генерала армії України» і є переробкою малої Маршальської Зірки СРСР[1].

Відповідно до Указу Президента України № 166/2020 «Про переліки посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами» військове звання генерал армії України відповідає лише одній посаді — Головнокомандувачу Збройних Сил України. Раніше зазначене військове звання відповідало посадам Міністра оборони, Голови Служби безпеки, Командувачу Національної гвардії та Голові Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Званню генерала армії України відповідають спеціальні звання генерал внутрішньої служби України , генерал служби цивільного захисту України,головний державний радник податкової та митної справи,дійсний державний радник митної служби.

Також згідно СПІВВІДНОШЕННЯ між рангами державних службовців і військовими званнями (армійськими, корабельними Додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 306)званню генерала армії відповідає ранг державного службовця (1 ранг). Державний радник юстиції України (класний чин прокуратури), Надзвичайний і Повноважний Посол (1 ранг Додаток 9 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 306).

Станом на 2021 рік діючим званням відповідним званню генерала армії України є спеціальне звання генерал служби цивільного захисту України, головний державний радник податкової та митної справи, дійсний державний радник митної служби, ранг державного службовця (1 ранг), надзвичайний і Повноважний Посол (1 ранг).

Військове звання генерала армії України скасовано Законом України з 1 жовтня 2020 року[2].

нижче за рангом:
Генерал-полковник


Генерал армії України
вище за рангом:

нема

Генерали армії України

[ред. | ред. код]

Звання встановлене Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», присвоюється Президентом України.

Ім'я Дата присвоєння № Указу Посада на момент присвоєння звання
1 Радецький Віталій Григорович 30 листопада 1993 № 567/93 Міністр оборони України (19931994)
2 Губенко Валерій Олександрович 25 січня 1994 № 27/94 Голова Державного комітету у справах охорони державного кордону України - Командуючий Прикордонними військами України
3 Марчук Євген Кирилович 23 березня 1994 № 111/94 Голова Служби безпеки України (19911994)
4 Кузьмук Олександр Іванович 23 серпня 1998 № 922/98 Міністр оборони України (19962001)
5 Деркач Леонід Васильович 23 серпня 2000 № 1021/2000 Голова Служби безпеки України (19982001)
6 Радченко Володимир Іванович 21 серпня 2001 № 698/2001 Голова Служби безпеки України (20012003)
7 Шкідченко Володимир Петрович 23 серпня 2001 № 735/2001 Начальник Генерального штабу — перший заступник Міністра оборони України (19982001)
8 Дріжчаний Ігор Васильович 30 листопада 2006 № 1010/2006 Голова Служби безпеки України (20052006)
9 Кириченко Сергій Олександрович 21 серпня 2007 № 725/2007 Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України (20052009)
10 Литвин Микола Михайлович 20 серпня 2008 № 730/2008 Голова Державної прикордонної служби України2003 по 2014)
11 Кіхтенко Олександр Тимофійович 20 серпня 2008 № 734/2008 Начальник Головного управління — командувач внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (з 2005)
12 Маломуж Микола Григорович 28 листопада 2008 № 1115/2008 Голова Служби зовнішньої розвідки України2005)
13 Свида Іван Юрійович 15 лютого 2010 № 175/2010 Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України (20092010)
14 Хорошковський Валерій Іванович 12 серпня 2011 № 815/2011 Голова Служби безпеки України11 березня 2010 р. по 18 січня 2012)
15 Муженко Віктор Миколайович 14 жовтня 2015 № 581/2015 Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України2014)
16 Полторак Степан Тимофійович 14 жовтня 2015 № 581/2015 Міністр оборони України2014)
17 Грицак Василь Сергійович 25 березня 2016 № 111/2016 Голова Служби безпеки України2015)
18 Назаренко Віктор Олександрович 25 липня 2017 № 191/2017 Голова Державної прикордонної служби України23 жовтня 2014 р. по 25 липня 2017)
19 Цигикал Петро Олександрович 2 травня 2019 № 178/2019 Голова Державної прикордонної служби України2017)

Генерали внутрішньої служби України

[ред. | ред. код]

Звання встановлене постановою Верховної Ради України від 22 квітня 1993 р. № 3135-XII «Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ України»

Віталій Захарченко 26 лютого 2021 потрапив до санкційного списку на засіданні РНБО, та був позбавлений усіх державних нагород та звань.Таким чином він втратив звання генерала внутрішньої служби України.З 26 лютого 2014 знаходиться в розшуку СБУ. Переховується від правосуддя в Росії.

Ім'я Дата присвоєння № Указу Посада на момент присвоєння звання
1 Василишин Андрій Володимирович 19 серпня 1993[3] № 317/93 Міністр внутрішніх справ України (1990—1994)
2 Дурдинець Василь Васильович 21 серпня 1997[4] № 861/97 директор Національного бюро розслідувань (1997—1999),
Міністр України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (19992002)
3 Кравченко Юрій Федорович 23 серпня 1998[5] № 923/98 Міністр внутрішніх справ України (1995—2001)
4 Гладуш Іван Дмитрович 20 серпня 2010[6] № 847/2010 генеральний директор Національного музею «Чорнобиль», Міністр внутрішніх справ УРСР (1982—1990)
5 Захарченко Віталій Юрійович 16 грудня 2011[7] № 1162/2011 Міністр внутрішніх справ України (20112014)

Генерали служби цивільного захисту України

[ред. | ред. код]

Законом України від 24 червня 2004 р. № 1859-IV «Про правові засади цивільного захисту» встановлене звання генерала служби цивільного захисту України.

У відповідності з Кодексом цивільного захисту України від 2 жовтня 2012 р. № 5403-VI (набув чинності 2013 р.) назва звання — генерал служби цивільного захисту.

Дотепер звання не присвоювалося.

Знаки розрізнення (2018)

[ред. | ред. код]

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 81 від 14 лютого 2018 «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та норм забезпечення форменим одягом» (з додатком)[8] змінилися знаки розрізнення особистого складу служби цивільного захисту. За знаки розрізнення генерал служби цивільного захисту отримав по одній 30-мм восьмипроменевій зірці над емблемою (синій круг зі Знаком Княжої Держави Володимира Великого в обрамленні вінка з дубового листя), які розміщені на погонах.

Галерея

[ред. | ред. код]
Файл:Kravcenko.jpg

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України № 21/94 від 22 січня 1994 року «Про встановлення спеціальної відзнаки генерала армії України»
  2. (рос.) Официально: в Украине вводятся новые воинские звания [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.], 24.07.2020 // Информационное сопротивление
  3. Указ Президента України № 317/93 від 19 серпня 1993 року «Про присвоєння спеціального звання Міністру внутрішніх справ України А. В. Василишину»
  4. Указ Президента України № 861/97 від 21 серпня 1997 року «Про присвоєння В. Дурдинцю спеціального звання»
  5. Указ Президента України № 923/98 від 23 серпня 1998 року «Про присвоєння Ю. Кравченку спеціального звання»
  6. Указ Президента України № 847/2010 від 20 серпня 2010 року «Про присвоєння спеціальних звань»
  7. Указ Президента України № 1162/2011 від 16 грудня 2011 року «Про присвоєння спеціального звання». Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 16 грудня 2011.
  8. Текст Постанови № 81 на Урядовому порталі. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 30 травня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]