Мануеліно — Вікіпедія

Мануеліно
Країна	Португальська імперія
Час/дата початку	15 століття
Час/дата закінчення	16 століття
Мануеліно у Вікісховищі

Мануеліно, мануелів стиль (порт. Estilo manuelino), або пізня португальська готика (порт. gótico português tardio) — декоративно-архітектурний стиль, який з'явився у Португалії на початку XVI століття. Дістав свою назву від імені короля Мануела I. Внаслідок відкриття морського шляху до Індії за правління цього короля Португалія перетворилась на світову морську державу і ці досягнення мали бути увіковіченні у відповідному архітектурному стилі. На території Кастилії в той же часовий проміжок розвинувся аналогічний декоративний пізньоготичний стиль — Ісабеліно, від імені кастильської королеви Ізабели.

Архітектурний стиль Мануеліно прийшов на заміну португальській готиці, багато що від неї успадкувавши та багато чим збагативши португальське мистецтво в цілому. Притаманне втілення безмежного світу в дуже конкретних деталях — чудернацьких рослинних орнаментах, канатах, колонах-«пальмах».

Загальний дух споруд цього стилю є монументальним і вишуканим водночас. Вільний простір між колонами не перешкоджає світлу, що ллється в інтер'єр. Все це створює єдиний прозорий та легкий об'єм споруд. Є специфічним суто португальським архітектурно-декоративним стилем, і хоча він був відкритим впливам та видозмінам, але, попри тісні контакти Португалії з Італією, мотивам заморського походження у стилі приділялось, безперечно, більшої ваги ніж досягненням італійської ренесансної архітектури.

До моменту своєї смерті у 1521 році, король Мануель I профінансував 62 будівельні проєкти. Однак багато оригінальної архітектури в стилі мануеліно в Португалії було втрачено або пошкоджено після реставрації в результаті землетрусу в Лісабоні 1755 року та подальшого цунамі. Зокрема, у Лісабоні був знищений палац Рібейра, резиденція короля Мануеая I, лікарня Реал де Тодос ос Сантос, а також кілька церков. Однак місто все ще має видатні зразки стилю в монастирі Жеронімуш (в основному за проєктом Діоґо Бойтака та Жоао де Кастільйо) та в невеликій фортеці Торре-де-Белен (за проєктом Франсіско де Арруда). Обидва вони розташовані недалеко один від одного в районі Белен. Портал церкви Носса-Сеньора-да-Консейсан-Велья в центрі Лісабона також пережив руйнування.

За межами Лісабона церква та ділова частина монастиря Христа в Томарі (за проєктом Діоґо де Арруда) є головним пам'ятником стилю Мануеліно. Зокрема, велике вікно капітульного будинку, з його фантастичними скульптурними рослинними мотивами є одним із найнезвичайніших досягнень цього стилю.

У цьому стилі також побудовані Капеллаш Імперфейташ («незакінчені каплиці») в Батальському монастирі,

• 
  Незакінчені каплиці Батальського монастиря.
• 
  Портал церкви собору Сан-Жуан. Томар. Португалія
• 
  Монастир єронімітів. Лісабон
• 
  Вишукане вікно над західним фасадом церкви, Монастир Христа в Томарі

• Arnold R. Arnold W. R., Baumgarten M. I., Bloss H., Borowski B., Bourmer A., Fauser W., Haas H.-D., Hassenpflug W., Missler E., Wessely C., Zakrzewski R. (2003): Portugal. Baedecker, Ostfildern, 482pp.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мануеліно