Марія Угорська — Вікіпедія

Марія Угорська
угор. Mária
хорв. Marija
Марія Угорська
Марія Угорська
Марія Угорська
Королева Галичини та Володимирії
17 вересня 1382 — 30 грудня 1385
Коронація: 17 вересня 1382
Попередник: Людовік Великий
Наступник: Карл Малий
Королева Галичини та Володимирії
25 лютого 1386 — 31 березня 1387[1]/17 травня 1395[2]
Коронація: 25 лютого 1386
Попередник: Карл Малий
Наступник: Ядвіга Анжуйська (як Королева Русі)
Сигізмунд I Люксембург (як Король Галіції і Лодомерії)
Королева Угорщини
17 вересня 1382 — 30 грудня 1385
Коронація: 17 вересня 1382
Попередник: Людовік Великий
Наступник: Карл Малий
Королева Угорщини
25 лютого 1386 — 31 березня 1387
Коронація: 25 лютого 1386
Попередник: Карл Малий
Наступник: Сигізмунд I Люксембург
Королева Хорватії
17 вересня 1382 — 30 грудня 1385
Коронація: 17 вересня 1382
Попередник: Людовік Великий
Наступник: Карл Малий
Королева Хорватії
25 лютого 1386 — 25 липня 1386
Коронація: 25 лютого 1386
Попередник: Карл Малий
Наступник: Владислав I
 
Народження: 1371(1371)
Буда, Угорське королівство
Смерть: 1395(1395)
Буда, Угорське королівство
Причина смерті: пологи
Поховання: Cathedral Basilica of St. Maryd
Країна: Республіка Польща
 Угорщина
Партія: політик до появи політичних партійd
Рід: Анжу
Батько: Людовик Угорський
Мати: Єлизавета Боснійська
Шлюб: Сигізмунд I Люксембург
Діти: N. of Luxemburg, Prince of Hungaryd

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Марія I Анжуйська (13711395) — королева Угорщини та Хорватії, Королева Русі з 1382 і до її смерті 1395 року. Походить з Анжу-Сицилійського дому.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дочка короля Польщі та Угорщини, «Володаря і Спадкоємця Русі» Людовика I і його другої дружини Єлизавети Боснійської.

Намагаючись зберегти цілість держави, король зробив єдиною спадкоємицею свою старшу доньку Марію, обіцявши її в дружини Сигізмундові І Люксембурзькому. Але слідом за смертю Людовика I 1382 року почалася боротьба за владу. Марія стала королевою Угорщини у віці десяти років, а регентом при ній була її мати, королева Єлизавета.

Марія, що стала королевою Угорщини, внаслідок попередньої угорсько-польської унії також стала й королевою Польщі. Крім того вона була Королевою Хорватії та Королевою Русі.

1350 року Людовик І уклав угоду зі своїм вуєм, Королем Казимиром (підтвердження Вишеградського договору 1338 року[3]). Згідно із цієї угодою Угорщина «відступала свої спадкові права» на Галицько-Волинське князівство пожиттєво Казимиру, а після його смерті (якщо у нього не буде синів) усі землі Держави Казимира переходять до Людовика І (небожа Казимира), у випадку наявності в Казимира синів, король Угорщини мав виплатити їм зазначену суму і повернути королівство Русі під своє управління.

Оскільки у Казимира не було дітей, то після смерті Казимира його небіж Людовик І успадкував усі землі Держави Казимира (в тому числі і Королівство Руське). Кароль Шайноха стверджував, що мав протевтонські симпатії, як і П'ясти над Віслою.[4]

У 1385-му Марія вийшла заміж за Сигізмунда I Люксембурзького (1368—1437) — сина імператора Священної Римської імперії Карла IV.

Однак частина польської шляхти виступила проти претензій Сигізмунда на польський трон. Розпочалась Громадянська війна у Великопольщі (1382–1385), внаслідок якої молодша сестра Марії Ядвіґа I була проголошена королевою Польщі. Угорсько-польська династична унія була скасована.

Хоча після смерті Людовика І Марія (1382-1387) й стала Королевою Галичини і Володимирії (1382—1387), проте 1387 Руське королівство було захоплене Ядвігою, яка проголосила себе Королевою Русі. Марія і її нащадки цього не визнали. Королі Угорщини до 1918 року титулувались королями Русі, — тоді як королі Польщі панами і володарями. Належність королівства Русі до угорської корони ще у XIV столітті визнавали Папи Римські, а остаточно питання належності мав вирішити Сейм шляхти обох держав, який ніколи не скликався.

Користуючись тим, що в Угорщині почалась боротьба за трон і королева-мати Єлизавета Боснійська і Марія потрапили у полон до ворожих їм володарів Хорватії, молодша сестра Ядвіґа I, королева Польщі, здійснила військовий похід на Королівство Русі й Львів, де міщани та шляхта присягнули їй на вірність.

Королева Марія померла при пологах 1395 р. разом з дитиною, Угорщина (а також спадкові права на Королівство Галичини і Володимирії) відійшли до її чоловіка.

У грамотах для Галичини (1383—1385 роки), які аналізував Михайло Грушевський, вона титулує себе тільки як угорська королева. Старостою в цей час був Емерик Бебек.[5]

Родовід

[ред. | ред. код]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
16. Карл II, король Неаполю
 
 
 
 
 
 
 
8. Карл Мартел Анжуйський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
17. Марія Арпад
 
 
 
 
 
 
 
4. Карл I Роберт
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
18. Рудольф I Габсбург
 
 
 
 
 
 
 
9. Клеменція Габсбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
19. Гертруда Гогенберзька
 
 
 
 
 
 
 
2. Людовик Угорський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
20. Казимир I Куявський
 
 
 
 
 
 
 
10. Владислав I Локетек
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
21. Єфросинія Опольська
 
 
 
 
 
 
 
5. Єлизавета Польська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
22. Болеслав Побожний
 
 
 
 
 
 
 
11. Ядвіга Болеславівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
23. Йолента Польська
 
 
 
 
 
 
 
1. Марія I Анжуйська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
24. Приєзда I
 
 
 
 
 
 
 
12. Стефан I Котроман
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Стефан II Котроманич
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
26. Стефан Драгутин
 
 
 
 
 
 
 
13. Єлизавета Сербська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
27. Каталіна Угорська
 
 
 
 
 
 
 
3. Єлизавета Боснійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
28. Зеномисел Іновроцлавський
 
 
 
 
 
 
 
14. Казимир III Гневковський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
29. Соломея Поморська
 
 
 
 
 
 
 
Елизавета Куявська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. фактичну владу над Королівством передала своєму чоловіку Сигізмунду I Люксембургу
  2. титулярна
  3. Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. — Львів : Каменяр, 1998. — 294 с., іл. — С. 44. — ISBN 966-7255-01-8.
  4. Jadwiga a Jagiełło, 13741413. — т. 1. — S. III. (пол.)
  5. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 114.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV.
Попередник
Людовик Угорський
Королева Угорщини
1382-1395
Наступник
Сигізмунд I Люксембург
Попередник
Людовик Угорський
Королева Галичини та Володимирії
1382-1387
Наступник
Сигізмунд I Люксембург (титулярний)
Карл Малий (недовго правив)
Ядвіга Анжуйська (фактична)