Марія Угорська — Вікіпедія

Марія Угорська угор. Mária хорв. Marija
Королева Галичини та Володимирії
17 вересня 1382 — 30 грудня 1385
Коронація:	17 вересня 1382
Попередник:	Людовік Великий
Наступник:	Карл Малий
Королева Галичини та Володимирії
25 лютого 1386 — 31 березня 1387[1]/17 травня 1395[2]
Коронація:	25 лютого 1386
Попередник:	Карл Малий
Наступник:	Ядвіга Анжуйська (як Королева Русі) Сигізмунд I Люксембург (як Король Галіції і Лодомерії)
Королева Угорщини
17 вересня 1382 — 30 грудня 1385
Коронація:	17 вересня 1382
Попередник:	Людовік Великий
Наступник:	Карл Малий
Королева Угорщини
25 лютого 1386 — 31 березня 1387
Коронація:	25 лютого 1386
Попередник:	Карл Малий
Наступник:	Сигізмунд I Люксембург
Королева Хорватії
17 вересня 1382 — 30 грудня 1385
Коронація:	17 вересня 1382
Попередник:	Людовік Великий
Наступник:	Карл Малий
Королева Хорватії
25 лютого 1386 — 25 липня 1386
Коронація:	25 лютого 1386
Попередник:	Карл Малий
Наступник:	Владислав I
Народження:	1371(1371) Буда, Угорське королівство
Смерть:	1395(1395) Буда, Угорське королівство
Причина смерті:	пологи
Поховання:	Cathedral Basilica of St. Maryd
Країна:	Республіка Польща  Угорщина
Партія:	політик до появи політичних партійd
Рід:	Анжу
Батько:	Людовик Угорський
Мати:	Єлизавета Боснійська
Шлюб:	Сигізмунд I Люксембург
Діти:	N. of Luxemburg, Prince of Hungaryd
Медіафайли у Вікісховищі

Марія I Анжуйська (1371—1395) — королева Угорщини та Хорватії, Королева Русі з 1382 і до її смерті 1395 року. Походить з Анжу-Сицилійського дому.

Дочка короля Польщі та Угорщини, «Володаря і Спадкоємця Русі» Людовика I і його другої дружини Єлизавети Боснійської.

Намагаючись зберегти цілість держави, король зробив єдиною спадкоємицею свою старшу доньку Марію, обіцявши її в дружини Сигізмундові І Люксембурзькому. Але слідом за смертю Людовика I 1382 року почалася боротьба за владу. Марія стала королевою Угорщини у віці десяти років, а регентом при ній була її мати, королева Єлизавета.

Марія, що стала королевою Угорщини, внаслідок попередньої угорсько-польської унії також стала й королевою Польщі. Крім того вона була Королевою Хорватії та Королевою Русі.

1350 року Людовик І уклав угоду зі своїм вуєм, Королем Казимиром (підтвердження Вишеградського договору 1338 року^[3]). Згідно із цієї угодою Угорщина «відступала свої спадкові права» на Галицько-Волинське князівство пожиттєво Казимиру, а після його смерті (якщо у нього не буде синів) усі землі Держави Казимира переходять до Людовика І (небожа Казимира), у випадку наявності в Казимира синів, король Угорщини мав виплатити їм зазначену суму і повернути королівство Русі під своє управління.

Оскільки у Казимира не було дітей, то після смерті Казимира його небіж Людовик І успадкував усі землі Держави Казимира (в тому числі і Королівство Руське). Кароль Шайноха стверджував, що мав протевтонські симпатії, як і П'ясти над Віслою.^[4]

У 1385-му Марія вийшла заміж за Сигізмунда I Люксембурзького (1368—1437) — сина імператора Священної Римської імперії Карла IV.

Однак частина польської шляхти виступила проти претензій Сигізмунда на польський трон. Розпочалась Громадянська війна у Великопольщі (1382–1385), внаслідок якої молодша сестра Марії Ядвіґа I була проголошена королевою Польщі. Угорсько-польська династична унія була скасована.

Хоча після смерті Людовика І Марія (1382-1387) й стала Королевою Галичини і Володимирії (1382—1387), проте 1387 Руське королівство було захоплене Ядвігою, яка проголосила себе Королевою Русі. Марія і її нащадки цього не визнали. Королі Угорщини до 1918 року титулувались королями Русі, — тоді як королі Польщі панами і володарями. Належність королівства Русі до угорської корони ще у XIV столітті визнавали Папи Римські, а остаточно питання належності мав вирішити Сейм шляхти обох держав, який ніколи не скликався.

Користуючись тим, що в Угорщині почалась боротьба за трон і королева-мати Єлизавета Боснійська і Марія потрапили у полон до ворожих їм володарів Хорватії, молодша сестра Ядвіґа I, королева Польщі, здійснила військовий похід на Королівство Русі й Львів, де міщани та шляхта присягнули їй на вірність.

Королева Марія померла при пологах 1395 р. разом з дитиною, Угорщина (а також спадкові права на Королівство Галичини і Володимирії) відійшли до її чоловіка.

У грамотах для Галичини (1383—1385 роки), які аналізував Михайло Грушевський, вона титулує себе тільки як угорська королева. Старостою в цей час був Емерик Бебек.^[5]

• Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV.

Попередник Людовик Угорський

Королева Угорщини 1382-1395

Наступник Сигізмунд I Люксембург

Попередник Людовик Угорський

Королева Галичини та Володимирії 1382-1387

Наступник Сигізмунд I Люксембург (титулярний) Карл Малий (недовго правив) Ядвіга Анжуйська (фактична)