Маска Червоної Смерті — Вікіпедія

«Маска Червоної Смерті»
Masque of the red death
Ілюстрація Гаррі Кларка
Жанр	Містика Готична література Література жахів
Форма	оповідання
Автор	Едгар Аллан По
Мова	англійська
Написано	1842
Опубліковано	травень 1842
Цей твір у Вікісховищі
Цей твір у  Вікіджерелах

«Маска Червоної Смерті» (англ. Masque of the Red Death) — оповідання американського письменника Едгара Аллана По, написане й опубліковане в 1842 році.

Принц Просперо, щоб уникнути чуми під назвою «червона смерть», зібрав тисячі своїх наближених і сховався у віддаленому ізольованому монастирі, побудованому за його проєктом. Вони замурували всі входи й виходи та збиралися жити там поки не закінчиться хвороба. У монастирі була анфілада з семи великих кімнат. У сьому кімнату з чорними стінами і криваво-червоними вікнами ніхто не наважувався заходити, там було дуже моторошно. Просперо влаштував маскарад. Наприкінці маскараду з'являється таємнича фігура в масці, що зображає обличчя померлого від «червоної смерті». Розлючений принц намагається протистояти невідомому, проте вмирає, не добившись нічого, а за ним і всі гості. Як з'ясовується, під саваном незнайомця немає фізичного тіла.

Оповідання багато в чому дотримується естетики символізму, а також канонів готичної літератури і часто досліджується як алегорія на неминучість смерті, хоча багато критиків дотримуються думки, що цього робити не варто. Є багато пояснень, що до інтерпретації новели, а також спроб визначити сутність «червоної смерті».

Вперше оповідання опубліковано в травні 1842 року в журналі «Грема».

Історія починається з опису жахливої хвороби під назвою «червона смерть», яка спустошує країну. У жертв чуми спостерігалися «гострі болі», «раптове запаморочення» і кривавий піт. Як повідомляється, чума вбивала менш ніж за пів години. Принц Просперо не хотів померти від хвороби, зібрав тисячі своїх наближених і сховався у віддаленому ізольованому монастирі, побудованому за його проєктом. Вони замурували всі входи і виходи і збиралися жити там поки не закінчиться хвороба. Принц подбав про все: там були і музиканти, і танцівниці, і слуги, і їжа, і розкішні кімнати. У монастирі була анфілада з семи великих кімнат. Через пів року принц влаштував грандіозний бал-маскарад. Кожна кімната була прикрашена й облаштована у своєму специфічному кольорі — блакитному, пурпуровому, зеленому, оранжевому, білому і фіолетовому. У сьому кімнату з чорними стінами і криваво-червоними вікнами ніхто не наважувався заходити, там було дуже моторошно. У цій кімнаті розташовувався годинник із чорного дерева, який кожну годину починав дзвінко й протяжно бити, змушуючи музикантів зупинити гру на інструментах, а гостей — танцювати. Лише коли бій годинника припинявся, веселощі поновлювалося.

Коли мало пробити дванадцяту годину, Просперо і царедворці помітили незнайомця, одягненого в темне, забруднене кров'ю лахміття, схоже на саван. Обличчя незнайомця закривала маска, що зображає труп і симптоми Червоної Смерті. Жахливо розсердившись, Просперо зажадав розкрити особу незнайомця, щоб згодом знати, кого він покарає через повішення. Гості ж злякалися й розступилися, коли незнайомець почав йти геть від Просперо. Він пройшов шість кімнат і зупинився біля останньої, чорної, зали. Принц вихопив свій кинджал і пустився навздогін, але біля порога чорної кімнати незнайомець раптово обернувся і втупив у принца свій погляд. Просперо скрикнув і впав мертвим. Гості, побачивши це, розсердились і накинулися на незнайомця, але потім в жаху відсахнулися, оскільки в того під саваном не виявилося фізичного тіла. Це була сама Червона смерть. Люди почали падати і вмирати, і над усім запанували морок, загибель і Червона смерть.

Спочатку Едгар Аллан По видав оповідання в журналі «Грема» Ladies and Gentleman's Magazine під назвою «Маска Червоної Смерті» (англ. The Mask of the Red Death) з підзаголовком «Фантазія» (A Fantasy). Ця публікація принесла йому 12 доларів.^[1] Пізніше вийшло друге, виправлене, видання у Broadway Journal під усталеною нині назвою (англ. Masque of the red death)^[2]. Англійська назва оповідання (англ. The Mask of the Red Death) буквально перекладається як «Маскарад Червоної Смерті» — нова назва підкреслила образ незнайомця, що з'явився в кінці оповідання, і зосередила увагу читача на маскараді^[3].

• «Чума у Флоренції» (фільм, 1919) — знятий за мотивами оповідання Едгара Аллана По.
• «Привид блукає Європою» (фільм, 1922) — фільм Володимира Гардіна за мотивами оповідання.
• Венді Пайні написала й проілюструвала еротичну версію «Маски Червоної Смерті».
• Безіл Ретбоун, у рамках проведеного ним на початку 1960-х років проєкту зі створення аудіокниг за оповіданнями Едгара Аллана По, створив також і аудіокнигу «Маска Червоної Смерті» (виробництво LP Caedmon). Аудіоверсії «Маски Червоної Смерті» свого часу створювали Крістофер Лі, Херд Хатфілд, Мартін Донеган і Гебріел Бірн.
• У 2013 році в околицях Детройта (штат Мічиган) було оголошено про початок щорічного концерту в рамках святкування Хелловіну. Гості цієї вистави ставали учасниками подій «Маски Червоної Смерті». Вистава носить ту ж назву.