Метценгерштейн — Вікіпедія

Метценгерштейн
англ. Metzengerstein
Жанрновела
Формаоповідання
АвторЕдгар Аллан По
Моваанглійська
Опубліковано1832
Країна США
CMNS: Цей твір у Вікісховищі

«Метценгерштейн» (Metzengerstein) — перша опублікована новела американського письменника і поета Едгара Аллана По. Вперше була надрукована на сторінках журналу Saturday Courier у 1832 році.

За життя Едгара По перевидалася ще двічі, у трохи змінених редакціях, один раз із підзаголовком "Історія в німецькому стилі" (A Tale In Imitation of the German). Для останнього видання у збірці "Гротески і арабески", По прибрав підзаголовок. Імовірно, автор вважав новелу одним із своїх найкращих творів, оскільки планував включити її у ще дві збірки, які з різних причин не були видані.

Літературознавці відзначають на прикладі оповідання «Метценгерштейн» вплив німецької літератури на творчість Едгара По та внесок самого письменника в розвиток жанру готики. Деякі дослідники бачать в сюжеті оповідання рефлексію дитячих переживань автора.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Дія відбувається в Угорщині. Це історія молодого аристократа, барона Фрідріха Метценгерштейна, спадкоємця і останнього представника роду, що здавна ворогував з сімейством Берліфітцінгів. Фрідріх є підозрюваним в підпалі стаєнь Берліфітцінгов, в результаті якого загинув патріарх цього аристократичного роду, старий Берліфітцінг — пристрасний любитель коней. Конюхи Фрідріха приводять господареві вогненно-рудого коня, який нібито врятувався з вогню, і має клеймо Берліфітцінгів. Але сусідські слуги запевняють, що у покійного Берліфітцінга такого коня не було. Кінь відрізняється дикою і буйною вдачею, але Фрідріх відразу відчуває до нього якусь ірраціональну прихильність і забирає собі.

З цього часу характер молодого аристократа змінюється. Він стає відлюдькуватим, нехтує запрошеннями на прийоми, вважаючи за краще присвячувати вільний час своєму новому коню. У будь-який час дня і ночі, в будь-яку погоду сусідам доводиться бачити Метценгерштейна, що скаче на рудому безіменному коні щодуху.

Одного разу вночі Фрідріх схопився на коня і помчав до лісу. Незабаром після цього в його маєтку почалася пожежа. Коли садиба вже була вся охоплена полум'ям, Фрідріх повернувся. Його ніс некерований вогненно-рудий кінь . Через мить розбурхане полум'я поглинуло коня разом з Фрідріхом Метценгерштейном.

Аналіз

[ред. | ред. код]

Алегоричність сюжету

[ред. | ред. код]

Історія алегорична, вона звучить як попередження про неминучість повернення зла до того, хто створив його, хоча сам Едгар По не мав прямого наміру вкладати в свою розповідь будь-яку мораль.[1] Зло, згідно з Едгаром По, породжується людиною, її ненавистю і гординею.[2]

Вплив готики

[ред. | ред. код]

По вклав у розповідь багато елементів, традиційних для німецьких казок і легенд. Похмурий древній замок — типове для готичних історій місце дії. До чисто готичних мотивів належать натяки на таємні гріхи, ретельно приховується пристрасть, родове прокляття, родова ворожнеча.[3] Вплив готики на європейську та американську масову культуру стане очевидним через кілька десятиліть після публікації цієї розповіді.[4] Підзаголовок розповіді — «Історія в німецькому стилі» (A Tale in Imitation of the German), проте фахівці заперечують[3] можливість того, що Едгар По ставив в ньому своїм завданням написати пародію або висміяти жанр готики, нагромаджуючи його ключові елементи і подаючи їх в гумористичному ключі.[5][6] Інші три історії, опубліковані По в тому ж, 1832 рік («Герцог де л'Омлет», «На стінах єрусалимських» і «Бон-Бон») сильно відрізняються від «Метценгерштейна», вони гротескно комічні, і за словами автора, напівіронічні, напівсатиричні[7] Впрочем, в дебютному оповіданні По також відчувається гумор: загадкове прокляття збувається в буквальному прочитанні і з точністю до навпаки в смисловому.[8] У прижиттєвих перевиданнях розповіді По прибирав найбільш ексцентричні, гротескні фрагменти.[9]

Європейські та типово німецькі мотиви надають історії середньовічний колорит, хоча час і місце дії в оповіданні не розкривається.[10] В описі емоційних, на межі патології, станів героїв, реальне переплетено з надприродним в дусі Гофмана і Людвіга Тіка.[7]

Розвиток в подальшій творчості

[ред. | ред. код]

У «Метценгерштейні» Едгаром По закладена основа для деяких більш пізніх його творів: «Падіння будинку Ашерів» (The Fall of the House of Usher, 1839)[10] та інших.

Стара похмура будівля на окраїні, не обов'язково замок, з масивно декорованими кімнатами як місце розвитку сюжету, постійно фігурує в розповідях По. Густі фарби в описах його інтер'єрів і підвалів, теми помсти і всеперемагаючої сили зла також яскраво індивідуалізують його творчість.[7]

Герої кількох наступних робіт По теж казково багаті: крім барона Метценгерштейна, можна згадати Родеріка Ашера, оповідача в оповіданні " Лігейя " (Ligeia, 1838) і шукача скарбів Леграна з новели " Золотий жук " (The Gold-Bug, 1843).[11]

Смерть від вогню як відплата настає і для героїв оповідання «Стриб-Скок»[12]

Незважаючи на те, що історії Едгара По написані в популярному для свого часу жанрі «страшного оповідання», вже перша з них, «Метценгерштейн», показує, що в центрі уваги По не кров і сцени насильства; з їх допомогою він оголює внутрішній світ героїв, допомагає читачеві краще зрозуміти причини їх вчинків.[13]

Помилка

[ред. | ред. код]

По відправив «Метценгерштейн» в " Saturday Courier ", на конкурс оповідань, оголошений редакцією. Хоча конкурс По не виграв, розповідь була надрукована через кілька місяців, 14 січня 1832, ставши першою публікацією письменника.[14] Ім'я автора не було вказано[15] , і По нічого не заплатили.[16][17] Підзаголовок «Історія в німецькому стилі» (A Tale in Imitation of the German) По приписав для перевидання в " Southern Literary Messenger " в січні 1836 року, ймовірно, для залучення уваги читачів, так як німецька готика була популярна.[16] Працюючи над збіркою «Гротески і арабески» (1840), По знову прибрав цей підзаголовок.[14]

Екранізації

[ред. | ред. код]

Розповідь екранізувалася мало. Єдина варта згадки кінопостановка — новела Metzengerstein Роже Вадима з альманаху екранізацій творів По «Три кроки в маренні» (Histoires extraordinaires, 1968). Новела відкриває альманах, що складається з трьох епізодів. Дія розвивається відповідно до сюжету оповідання, але герої і їх мотивація зовсім інші. Молода, норовлива і жорстока баронеса Фредеріка Метценгерштейн мстить своєму сусідові, молодому барону Вільгельму Берліфітцінгу за відхилену любов. Вона влаштовує пожежа в його стайнях, Вільгельм гине у вогні. З'являється загадковий чорний кінь, нібито зі стаєнь Вільгельма. Фредеріка проводить з ним весь вільний час, але усвідомлюючи, що скоїла непоправне, сама спрямовує коня в вогонь і гине, з'єднавшись таким чином з Вільгельмом. Примітно, що головні ролі виконали брат і сестра — Пітер і Джейн Фонда.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Quinn, Arthur Hobson. Edgar Allan Poe: A Critical Biography. Johns Hopkins University Press, 1998.: 193. ISBN 0801857309
  2. ↑ Poe, Harry Lee. Edgar Allan Poe: An Illustrated Companion to His Tell-Tale Stories. New York: Metro Books, 2008: Додати 53. ISBN 9781435104693
  3. ↑ а б в Sova, Dawn B. Edgar Allan Poe: A to Z. New York City: Checkmark Books, 2001: 155. ISBN 081604161X
  4. ↑ Neimeyer, Mark. «Poe and popular culture» in The Cambridge Companion to Edgar Allan Poe, Kevin J. Hayes, ed. New York: Cambridge University Press, 2002: Додати 208. ISBN 0521797276
  5. ↑ Bittner, William. Poe: A Biography. Boston: Little, Brown and Company, 1962: 85-86.
  6. ↑ Fisher, Benjamin Franklin. «Poe's 'Metzengerstein': Not a Hoax» in On Poe: The Best from "American Literature. Durham, NC: Duke University Press, 1993: 142. ISBN 0822313111
  7. ↑ а б в Meyers, Jeffrey. Edgar Allan Poe: His Life and Legacy. New York: Cooper Square Press, 1992: 64. ISBN 0-8154-1038-7
  8. ↑ Leverenz, David. «Spanking the Master: Mind-Body Crossings in Poe's Sensationalism» in The Historical Guide to Edgar Allan Poe, J. Gerald Kennedy, ed. New York: Oxford University Press, 2001: 99. ISBN 0-19-512150-3
  9. ↑ Fisher, Benjamin Franklin. «Poe's 'Metzengerstein': Not a Hoax» in On Poe: The Best from "American Literature. Durham, NC: Duke University Press, 1993: 149. ISBN 0822313111
  10. ↑ а б Hutchisson, James M. Poe. Jackson: University Press of Mississippi, 2005: Додати 38. ISBN 1-57806-721-9
  11. ↑ Hoffman, Daniel . Poe Poe Poe Poe Poe Poe Poe. Baton Rouge: Louisiana University Press, 1972: 186. ISBN 0-8071-2321-8
  12. ↑ Hutchisson, James M. Poe. Jackson: University Press of Mississippi, 2005: Додати 236. ISBN 1-57806-721-9
  13. ↑ Poe, Harry Lee. Edgar Allan Poe: An Illustrated Companion to His Tell-Tale Stories. New York: Metro Books, 2008: Додати 54. ISBN 9781435104693
  14. ↑ а б Fisher, Benjamin Franklin. «Poe's 'Metzengerstein': Not a Hoax» in On Poe: The Best from "American Literature. Durham, NC: Duke University Press, 1993: 145. ISBN 0822313111
  15. ↑ Silverman, Kenneth. Edgar A. Poe: Mournful and Never-ending Remembrance. New York City: Harper Perennial, 1991: 88. ISBN 0060923318
  16. ↑ а б Quinn, Arthur Hobson. Edgar Allan Poe: A Critical Biography. Johns Hopkins University Press, 1998.: 192. ISBN 0801857309
  17. ↑ Thomas, Dwight & David K. Jackson. The Poe Log: A Documentary Life of Edgar Allan Poe, 1809—1849. Boston: GK Hall & Co., 1987: 125. ISBN 0816187347
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Метценгерштейн&oldid=42184505