French
DeutschМедресе Каратай — Вікіпедія
| Медресе Каратай | |
|---|---|
 | |
| 37°52′30″ пн. ш. 32°29′34″ сх. д. / 37.8750305° пн. ш. 32.492897° сх. д. | |
| Тип споруди | медресе  |
| Розташування |  Туреччина , КоньяKaratayd |
| Початок будівництва | 1955 |
  Медресе Каратай (Туреччина) | |
 | |
 Медресе Каратай у Вікісховищі | |
Медресе Каратай (тур. Karatay Medresesi) — медресе (школа з часто, але не абсолютно релігійною спрямованістю) у Коньї, Туреччина, розташоване біля підніжжя пагорба цитаделі, навпроти руїн палацу сельджуків і з видом на мечеть Ала ад-Діна. З 1954 року у будівлі діє Каратайський музей, де представлена колекція мистецтва керамічної плитки, зокрема періоду сельджуків. Медресе та Каратай Хан, караван-сарай, завершений у 1240-х роках, є найбільшими збереженими пам’ятками Коньї та найближчих регіонів[1].
Медресе було засноване у 1251 році візиром Джалал ад-Діном Каратаєм (помер у 1254 році) під час спільного правління братів Кей-Кубада II, Кей-Кавуса II та Килич-Арслана IV[2][3][1]. Медресе було побудоване поряд з медресе Кючук Каратай, якого вже не існує[1]. Пам’ятка була побудована після монгольського завоювання Анатолії, тому проєкт не є суто сельджуцьким за своєю природою[3]. Джалал ад-Дін, швидше за все, похований у бічній кімнаті Медресе Каратай, де міститься кенотаф[1].
У записах Шамс ад-Діна Ахмада Афлакі, біографа Румі, медресе було місцем, де збиралися як суфії, так і вчені[1]. Попри зареєстровану присутність суфіїв, у документі, в якому перераховуються кошти медресе (вакфійя), зазначено: «І він [засновник] постановив, що мюдеррі (викладач ісламського права в медресе) має бути ханафітом ...», ймовірно, тому, що правителі сельджуків були переважно ханафітами[1].
Виробництво плитки для медресе, ймовірно, координувалося Мухаммадом аль-Тусі, майстром-кераміком з іранського міста Тус у Хурасані, який також відповідав за плиткове оздоблення медресе Сирчалі[4].
Медресе має прямокутний план розміром приблизно 31,5 на 26,5 метрів[5]. Вхід до нього здійснюється через вестибюль з південно-східного боку, на куті будівлі. Ззовні вхід має декоративний кам’яний портал з арабськими написами, геометричними та рослинними мотивами, аблаковою кладкою (чергування смуг сірого та білого мармуру) та навісом мукарни над дверима[5]. Портал, не приєднаний до корпусу будівлі, подібний до порталу мечеті Ала ад-Діна; кам'яна кладка, ймовірно, робота майстрів із північної Сирії, виконана у 1220-х роках. Можливо, що портал був раніше побудований одночасно з мечеттю Ала ад-Діна і повторно використовувався для медресе[1].
- Екстер'єр
-
Зовнішній вигляд медресе -
Вхідний портал -
Вестибюль дає доступ до більшого баневого залу або центрального двору, розміром 12 на 12 метрів[1]. Посередині залу облаштовано квадратний басейн[5]. На вершині купола знаходиться окулюс приблизно 5 метрів у ширину[5]. Купол і перехідні елементи (також відомі як турецькі трикутники) під ним покриті багатою прикрашеною плиткою та мозаїками, переважно чорного та бірюзового кольорів[1][5]. Плитки мають складні геометричні мотиви, а також переплетені куфічні написи вздовж основи купола та навколо окулюса[1]. Нижні частини стін прикрашені шестикутними бірюзовими плитками із золотими орнаментами, більшість з яких є написами[1]. Навколо головного залу кілька дверних прорізів ведуть до того, що раніше було невеликими приватними кімнатами або спальними приміщеннями для студентів, але вони зруйнувалися до ХХ століття, а їх теперішній вигляд є наслідком реконструкції в 1970-х роках[5]. На західній стороні залу знаходиться айван (склепінчаста кімната, яка відкривається прямо в головний зал). Дві куполоподібні кімнати розміщені з обох боків айвана, доступ до них здійснюється безпосередньо з головного залу. Ймовірно, це були класні кімнати, серед яких айван, ймовірно, був основним, тоді як інші, можливо, призначалися для використання взимку[5]. Та, що на північній стороні айвана, також була зруйнована у наш час. Південна використовувалася як похоронна камера і містить кенотаф, швидше за все, засновника Джалал ад-Діна Каратая[5][1].
- Інтер'єр
-
Головний зал медресе/музею -
Купол над головним залом -
Вид баневого переходу, під яким видно арку айвана -
Деталь черепиці в куполі -
Айван відгалужується від головного залу -
Гробниця в південно-західній частині, де, ймовірно, похований Джалал ад-Дін Каратай
З 1954 року[6] тут розміщено музей, де експозиції містять керамічні плитки епохи сельджуків, а артефакти з каменю чи дерева виставляються в медресе мінарету Інсе, також у Коньї[7][8]. Колекція Каратайського музею була збагачена знахідками, привезеними з королівської літньої резиденції Кубадабад на березі озера Бейшехір, яка знаходиться у 130 км на захід від Коньї. Розкопки резиденції проводилися з 1960-х років[9][10].
У 2006 році була проведена реставрація будівлі музею[11]. Станом на 2019 рік тривав інший проєкт реставрації[12].
-
Керамічні тарілки на виставці музею -
Відновлена кахельна мозаїка з палацу Кубадабад на виставці -
Плитка палацу Кубадабад -
Плитка палацу Кубадабад -
Фрагменти гіпсових прикрас
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Blessing, Patricia (2016). Rebuilding Anatolia after the Mongol Conquest: Islamic Architecture in the Lands of Rum, 1240–1330 (англ.). Routledge. с. 23—47. ISBN 978-1-351-90628-9.
- ↑ Bloom, Jonathan; Blair, Sheila (2009). Grove Encyclopedia of Islamic Art & Architecture: Three-Volume Set (англ.). Oxford University Press. с. 118. ISBN 978-0-19-530991-1.
- ↑ а б Blessing, Patricia (2022). Architecture and Material Politics in the Fifteenth-century Ottoman Empire (вид. 1). Cambridge University Press. с. 89—90. doi:10.1017/9781009042727. ISBN 978-1-009-04272-7.
- ↑ Canby, Sheila R.; Beyazit, Deniz; Rugiadi, Martina; Peacock, A. C. S. (2016). Court and Cosmos: The Great Age of the Seljuqs (англ.). Metropolitan Museum of Art. с. 283—284. ISBN 978-1-58839-589-4.
- ↑ а б в г д е ж и Demiralp, Yekta. Karatay Madrasa. Discover Islamic Art, Museum With No Frontiers. Процитовано 13 червня 2024.
- ↑ Mülâyim, Selçuk (2001). Karatay Medresesi. TDV İslâm Ansiklopedisi (тур.). Процитовано 13 червня 2024.
- ↑ McClary, Richard P. (2017). Rum Seljuq Architecture, 1170-1220: The Patronage of Sultans (англ.). Edinburgh University Press. с. 23. ISBN 978-1-4744-1748-8.
- ↑ Renard, John (1998). Windows on the House of Islam: Muslim Sources on Spirituality and Religious Life (англ.). University of California Press. с. 287. ISBN 978-0-520-21086-8.
- ↑ Walker, Bethany, ред. (2020). The Oxford Handbook of Islamic Archaeology (англ.). Oxford University Press. с. 154. ISBN 978-0-19-998787-0.
- ↑ McClary, Richard P. (2017). Rum Seljuq Architecture, 1170-1220: The Patronage of Sultans (англ.). Edinburgh University Press. с. 38 (see note 37). ISBN 978-1-4744-1748-8.
- ↑ Konya Karatay Tile Works Museum | Turkish Museums. Turkish Museum (англ.). Процитовано 13 червня 2024.
- ↑ Tile Museum | Konya, Turkey | Attractions. Lonely Planet. Процитовано 13 червня 2024.
37°52′29″ пн. ш. 32°29′34″ сх. д. / 37.87472° пн. ш. 32.49278° сх. д.