Мелодія ля-мінор — Вікіпедія

Мирослав Скорик - "Мелодія ля-мінор"

---

Проблеми з програванням файлу? Див. довідку.

Мелодія ля-мінор — музичний твір українського композитора Мирослава Скорика, написаний ним до фільму «Високий перевал» на прохання кінорежисера Володимира Денисенка.

Кінострічка, що мала робочу назву «Партії рядова», розповідає про повоєнні роки в Галичині і знімалася на початку 1980-х років. Попри те, що оригінальний сценарій наголошував на трагедії, принесеній у звичайну галицьку сім'ю Другою світовою війною, під тиском владних структур картина зазнала значних змін вже на етапі монтажу, щоб зображувати діяльність ОУН-УПА крізь призму радянської ідеології^[1]. Режисер картини, не поділяючи тлумачення сценарію, що його нав'язували представники КДБ, звернувся до Мирослава Скорика з проханням написати таку музику до кінострічки, яка могла б «розказати» глядачеві те, чого не можна показати^[2]. Уперше твір прозвучав для флейти й фортепіано, а згодом композитор зробив перекладення для скрипки з фортепіано, скрипки з оркестром^[3].

Композиція написана у розмірі 4/4, головна тональність — ля-мінор, складається з 50 тактів та має виражений ліричний характер. Кульмінація має виконуватися виразно та постійно підсилюючись (італ. poco crescendo ed affettuoso). Тривалість «Мелодії ля-мінор» у оригінальному укладенні для фортепіано і скрипки становить приблизно 3 хвилини 12 секунд.

Попри значний творчий доробок композитора, який охоплює оперу, балет, концерти (для оркестру, для віолончелі з оркестром, 3 фортепіанні, 2 скрипкові), твори для оркестру, різноманітних ансамблів, фортепіанні соло, зокрема 7 варіантів партитури для різних інструментальних складів; музику до багатьох фільмів та театральних вистав, джазову та популярну музику, «Мелодія ля-мінор» на сьогодні (2020-і) є найбільш впізнаваним та найчастіше виконуваним його твором.

«Мелодія ля-мінор» в різних аранжуваннях стала своєрідним «інтонаційним знаком» кінця 1980-х — 1990-х років. Як видається, основна причина такого визнання — напрочуд влучно знайдена мелодична ідея, сполучення імпровізаційно-розповідної манери з афектованим кульмінаційним широким ходом на октаву, з вибагливим ритмічним малюнком, що сприймається і як схвильований ліричний монолог, і як тужливий наспів скрипки народного віртуоза. При всій традиційності виразових засобів ця музика зовсім не буденна, у вибагливому візерунку «Мелодії» чимало ефектів «ілюзії сприйняття», раптових «перемикань» в іншу сферу^[4].

• Мирослав Скорик, Роман Репка. Мелодія. Фортепіанна музика (2003)
• Львівський камерний оркестр «Академія». La belle musique (2005)
• Оркестр «Київ-Класик». Моя Україна. Класична музика українських композиторів (2005)
• Богдана Півненко, Ірина Стародуб, Мирослав Скорик. Твори для скрипки та фортепіано (2007)
• Мирослава Которович, Державний камерний ансамбль «Київські солісти». Сотворіння (2006)
• У 2007 році українська співачка Оксана Білозір записала пісню «Свіча», слова якої поет-пісняр Богдан Стельмах поклав на «Мелодію ля-мінор» Мирослава Скорика. Пісня присвячена трагедії Голодомору в Україні 1932—1933 років, у серпні 2007 на неї було знято відеокліп, презентований широкому загалу у вересні того ж року до 75-ї роковини Голодомору^[5].
• 2022 року на початку російської навали в Україну, мелодію використано у документальному фільмі «Війна в Україні».^[6]

• Скрипка (Б. Півненко) & фортепіано (І. Стародуб)^[7]
• Молодіжний академічний симфонічний оркестр «INSO-Львів» & Національна заслужена академічна капела України «Думка». Солістка: Софія Соловій. Диригент: Мирослав Скорик^[8]
• Богдана Півненко & «Київська Камерата»^[9]
• Класичний академічний хор Барселони & Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії^[10]
• Оксана Білозір — «Свіча»^[11]
• Ярослав Джусь, бандура й оркестр.
• Національний оркестр Франції, 2022 липень — Єлисейські поля, День взяття Бастилії^[12]
• Королівський драматичний театр (Шведський національний театр), 2022 березень — Благодійний марафон Save Ukraine^[13]
• The Fredericksburg Symphony Orchestra, квітень 2022 року.^[14]

«Мелодія ля-мінор» часто використовується без відома та згоди автора у комерційних цілях — зокрема, у багатосерійному фільмі виробництва Росії і України «Доярка из Хацапетовки» (2007)^[15].