French
DeutschМельниченко Анастасія Андріївна — Вікіпедія
| Мельниченко Анастасія Андріївна | |
|---|---|
| Народилася | 30 липня 1984 (40 років) або 1984[1] Київ |
| Країна |  Україна |
| Діяльність | журналістка, активістка, письменниця |
| Галузь | дитяча та підліткова літератураd[1], активізм[1], права людини[1] і журналістика[1] |
| Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка |
| Знання мов | українська[1] |
Анастасія Андріївна Мельниченко або зазвичай Настя Мельниченко (нар. 30 липня 1984, місто Київ) — українська дитяча письменниця, активістка, правозахисниця.
Народилася у м. Києві у сім'ї художників. Навчалася у Гімназії № 117 ім. Лесі Українки. Вивчала журналістику у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Навчалася на факультеті давньої історії України та археології в Києво-Могилянській академії.
У 2001 році почала працювати за фахом журналіста. Працювала у таких виданнях, як «Подробності», «Робітнича газета», «Мандри».
У 2007 році була шеф-редакторкою літературно-мистецького журналу «Золота доба».
З 2010 по 2015 рік була головною редакторкою журналу для батьків «Жила».[Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
У 2015 році спільно з Оксаною Іванців заснувала громадську організацію «Студена», діяльність якої спрямована на втілення правозахисних проектів.[джерело?]
У 2016 році запустила кампанію у соцмережах #ЯНеБоюсьСказати.[джерело?], наслідуючи закордонний рух MeToo.
З 2017 року видається як дитяча письменниця.
У 2020 році закінчила Український католицький університет за спеціальністю «управління неприбутковими організаціями».
З 2022 року працює як гостьова дослідниця департаменту психології Принстонського університету, досліджуючи булінг в Україні.
У 2023 році вступила в аспірантуру Інституту соціальної та політичної психології.
Заміжня, виховує двох синів: Ярослава (2007 р.н.) та Северина (2009 р.н.).
Перші оповідання було опубліковано у журналі «Святий Володимир» у 2005 році. Входила до переліку авторів літературного альманаху ГАК. У 2017 році видавництво «Фоліо» випустило у світ першу книжку — «#ЯНеБоюсьСказати. Найвідертіша книжка для підлітків». Книжка зобула відзнаку «Пізнавальна книжка року» від видання BaraBooka[2].
У 2018 році починає співпрацю з видавництвом «Видавництво», для якого пише підліткову повість «А тепер усе інакше».
У 2019 році публікує першу пригодницьку повість з «хрульської» серії «Що знаходять в Хрулях» у видавництві «Теза». Повіть була представлена на національному стенді на Книжковому ярмарку у Франкфурті у 2019 році.
У 2007 році виступала за збереження культурної спадщини Андріївського узвозу, організувавши вуличну акцію протесту.[джерело?]
До створення громадської організації у 2015 році регулярно долучалася до акцій протесту, зокрема за жіночі права.[джерело?]
У 2015 році розробила ідею та втілила проект єдиної бази перевірених ініціатив допомоги ветеранам АТО «Без броні»[3]. Цей проект став найкращою соціальною ініціативою в мережі 2016 року за версією Deutche welle[4]. Наразі проект об'єднує 1272 ініціативи безоплатної допомоги ветеранам.
У 2016 році разом з товаришем Павлом Ткачуком заснувала творчий хутір Хрулі-на-Сулі у селі Хрулі, Полтавської області[5]. На хуторі проводяться щорічні фестивалі «Камуфляжна осінь» (табір-фест для ветеранів АТО)[6] та «Перехрульство — Маланка в Хрулях»[7].
У 2016 році запустила кампанію #ЯНеБоюсьСказати[8] проти практик обвинувачення жертви та сексуального насильства. Кампанія вийшла на міжнародний рівень і мала охоплення за перший місяць після запуску у 16 335 157 осіб та дала за той же місяць 12 282 оригінальних постів з хештегом[9].
У 2018 році керувала розробкою та запуском онлайн-курсу для вчителів «Недискримінаційний підхід у навчанні»[10], який станом на червень 2024 року пройшло понад 65 000 осіб. Цей курс є рекомендованим до проходження Міністерством освіти і науки України[11].
У 2022 році розробила авторський онлайн-курс «Школа без цькувань. Учителю»[12] та «Школа без цькувань. Батькам»[13]. Курс було опубліковано на сайті Дія. Освіта та рекомендовано Міністерством освіти і науки України до проходження.
- «#ЯНеБоюсьСказати. Найвідвертіша книга для підлітків» [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (Харків: «Фоліо», 2017)
- Настя Мельниченко про Тетяну Яблонську (К.: «Видавництво», 2018, серія «Це зробила вона»)
- «Що знаходять в Хрулях» [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (Вінниця: «Теза», 2019)
- «А тепер усе інакше» [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (К.: «Видавництво», 2019)
- «Від Хрулів до Зюзюків» (Вінниця: «Теза», 2020)
- «Хільбудій. Позичене ім'я» [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.] (К.: «Портал», 2020)
- «Українські землі до українців. Як жили давні слов'яни» [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.]. (К.: «Портал», 2020)
- «Северин-на-Купі» [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.] (Вінниця: «Теза», 2021)
- «Крапочка і Латочка» (Вінниця: «Теза», 2022).
- «Ярчик і дев'ять собак» (Yakaboo Publishers, 2023)
- «Сім уроків для Магдалени» (UNICEF, 2024)
- «Зрозуміти (і здолати) булінг» (Харків: Vivat, 2024).
- «Мій дім — війна» (Вінниця: «Теза», 2024)
- ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Топ БараБуки: найкращі дитячі, підліткові та родинні книжки 2017 року. Простір української дитячої книги (укр.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
- ↑ «Без броні»: В Україні запрацювала єдина база ініціатив допомоги військовослужбовцям після АТО. prostir.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 4 березня 2016.
- ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. Deutsche Welle оголосила фіналістів конкурсу #thebobs16 | DW | 31.03.2016. DW.COM (укр.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
- ↑ Своя земля. Хрулі-на-Сулі (укр.), процитовано 21 жовтня 2019
- ↑ Ветеранів АТО запрошують на табір-фест «Камуфляжна осінь» (ПРОГРАМА). zmist.pl.ua (ua) . 28 серпня 2018. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
- ↑ - (9 грудня 2018). Перехрульство! Радісний карнавал на Маланки у Хрулях. Полтавщина туристична (укр.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
- ↑ Nastya Melnychenko. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
- ↑ Статистика по акции "Янебоюсьсказать". relevant (ru-RU) . 10 серпня 2016. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
- ↑ Недискримінаційний підхід у навчанні. courses.ed-era.com (укр.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
- ↑ Міністерство освіти і науки України - Протидія шкільному булінгу та гендерна рівність: українцям пропонують пройти безкоштовний онлайн-курс. mon.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
- ↑ Школа без цькувань. Учителю. osvita.diia.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 лютого 2024. Процитовано 7 грудня 2022.
- ↑ Школа без цькувань. Учителю. osvita.diia.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 червня 2024. Процитовано 7 грудня 2022.
- Сайт видавництва «Теза» [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.].
- Топ БараБуки: найкращі дитячі, підліткові та родинні книжки 2017 року [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Сторінка громадської організації «Студена» [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Без броні — єдина база перевірених ініціатив допомоги ветеранам АТО. [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Онлайн-курс «Недискримінаційний підхід у навчанні» [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Сторінка Насті Мельниченко у Facebook
- Інтерв'ю виданню «Повага» [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю проекту «За Чай.ком» [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Настя Мельниченко про книжку «#ЯНеБоюсьСказати» [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю про книжку «Що знаходять в Хрулях»
- Стаття про #ЯНеБоюсьСказати в The Guardian. [Архівовано 18 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- Стаття про #ЯНеБоюсьСказати в AFP [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
