Мері Лайон — Вікіпедія

Мері Франсес Лайон
англ. Mary Frances Lyon
Ім'я при народженніангл. Mary Frances Lyon
Народилася15 травня 1925(1925-05-15)
Норвіч, Велика Британія
Померла25 грудня 2014(2014-12-25) (89 років)
Оксфордшир, Велика Британія
Місце проживанняВелика Британія
Країна Велика Британія
 Сполучене Королівство
Діяльністьбіолог, генетикиня
Alma materКембриджський університет
Галузьгенетика,
ЗакладЕдинбурзький університет, радіобіологічний центр Ради медичних досліджень Великої Британії[en]
Науковий ступіньдоктор філософії з генетики
Науковий керівникРональд Фішер, Конрад Воддінгтон
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Національна академія наук США[1]
Американська академія мистецтв і наук
Європейська академія[2]
Відома завдяки:інактивація X-хромосоми
НагородиПремія Вольфа з медицини (1997)
CMNS: Мері Лайон у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мері Лайон.

Мері Франсес Лайон (англ. Mary Frances Lyon) (15 травня 1925(19250515), Норвіч, Велика Британія — 25 грудня 2014, Оксфордшир, Велика Британія) — британська дослідниця генетики. Висловила гіпотезу про наявність інактивації однієї зі статевих X-хромосом у самок ссавців і жінок, яка надалі підтвердилася.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Родина і дитинство

[ред. | ред. код]

Народилася у Норвічі в Англії у родині чиновника Кліффорда Джеймса Лайона та вчительки Луїзи Франсес Лайон (уродженої Кірбі). Мері була старшою донькою та мала брата і сестру. Брат став бухгалтером, а сестра — соціальним працівником. Двоюрідний брат Мері (син сестри її батька) Кеннет Блакстер[en] став спеціалістом з харчування тварин.[3]

1929 року родина переїхала до Йоркширу, 1935 — до Бірмінгему, 4 роки потому до Вокінгу. Мері навчалася у граматичній школі у Бірмінгемі. В неї, за її словами, була гарна вчителька природознавства, а також дівчинка брала участь у конкурсі з написання найкращого твору і виграла набір книжок про дикі трави, птахів і дерева, що привернуло її до біології ще в дитинстві.[3]

Кембридж і Единбург

[ред. | ред. код]

У 1943 році Мері поступила до коледжу Гіртон Кембриджського університету для вивчення зоології, фізіології і біохімії. Під час навчання у Кембриджі Мері стала стипендіанткою Софії Аделаїди Торле (1944) і отримала приз Гвендолен Крюдсон за успіхи у природничих науках (1945). Лекції з генетики у Кембриджському університеті читав статистик і генетик Рональд Фішер, до якого Мері Лайон поступила до аспірантури. Але невдовзі вона перебралася до краще обладнаної лабораторії Конрада Воддінгтона у Інституті генетики тварини в Единбурзі, де закінчувала свою роботу під керівництвом Дугласа Фальконера. На початку 1949 року під час тривалих відряджень Воддінгтона і Фальконера Мері Лайон працювала під керівництвом українського ембріолога Бориса Балінського.

Гарвелл

[ред. | ред. код]

Після здобуття ступеня доктора філософії з біології Мері Лайон розпочала дослідження викликаних радіацією мутацій у мишей у лабораторії Томаса Картера, з якою вона переїхала у 1955 році до Гарвелла в Оксфордширі. Там було відкрито радіобіологічний центр Ради медичних досліджень Великої Британії[en], генетичну лабораторію якого Лайон очолювала з 1962 до 1986 року.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Ще з університетських часів головними захопленнями Мері Лайон були ембріологія і генетика. Розвиток експериментальної ембріології у 1930-ті роки привернув її увагу до проблем розвитку, а підручник Конрада Воддінгтона «Генетика» привів до висновку, що тільки вивчення генетики призведе до розуміння ембріогенезу. У Фішера вона вивчала мутацію у мишей, яка призводила до порушення рівноваги.[4]

Мері Лайон була одним з піонерів вивчення впливу радіоактивності на порушення роботи генів. Вона провела дослідження на мишах і дрозофілах, які довели те, що будь-яка доза отриманого випромінювання призводить до появи мутацій, а також що кількість мутацій із дозою зростає.[5]

Також вона вивчала вплив радіації на мутації у Т-гені у 1950-ті та 1970-ті.[6]

Мері Лайон створила банк мишачих ембріонів у Гарвелльському центрі (англ. FESA, Frozen Embryo and Sperm Archive). Станом на 2010 рік це єдиний у Великій Британії центр зі зберігання та розповсюдження мишачих ліній для наукових досліджень.[7]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Названі на честь Лайон

[ред. | ред. код]
  • У 2004 році Рада медичних досліджень Великої Британії відкрила у Гарвеллі Центр Мері Лайон з дослідження геноміки мишей.[7]
  • Товариство генетиків щорічно з 2014 року вручає Медаль Мері Лайон.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.nasonline.org/member-directory/deceased-members/45973.html
  2. ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Lyon_Mary
  3. ↑ а б Mary Lyon (January 2010). The gift of observation: an interview with Mary Lyon. Interview by Jane Gitschier. PLoS genetics. 6 (1): e1000813. doi:10.1371/journal.pgen.1000813. PMID 20107603.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  4. ↑ Absence of otoliths as an effect of pallid gene Journal of Genetics July 1953, Volume 51, Issue 3, pp 638–650 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 2 серпня 2014.
  5. ↑ Carter, T. C.; Lyon, Mary F.; Phillips, Rita J. S. (1958). Genetic Hazard of Ionizing Radiations. Nature. 182 (4632): 409—409. doi:10.1038/182409a0. ISSN 0028-0836.
  6. ↑ Interview with Mary Lyon. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 6 вересня 2014.
  7. ↑ а б в Біографія Мері Лайон на сторінці Товариства генетиків [Архівовано 2 вересня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
  8. ↑ Mauro Baschirotto Award. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 2 липня 2015.
  9. ↑ Mary Frances Lyon Winner of Wolf Prize in Medicine — 1997. Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 6 вересня 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мері_Лайон&oldid=43084137