Мессельський кар'єр — Вікіпедія

Мессельський кар'єр
Зображення
Названо на честь Мессель
Країна  Німеччина
Адміністративна одиниця Дармштадт-Дібург
Отримані відзнаки
Статус спадщини світова спадщина ЮНЕСКО
Площа 42 га
Критерій Світової спадщини (2005) (viii)d[1]
Зразки зберігаються в Зенкенбергський природничий музейd[2]
Мапа
CMNS: Мессельський кар'єр у Вікісховищі

49°55′03″ пн. ш. 8°45′24″ сх. д. / 49.9175° пн. ш. 8.756667° сх. д. / 49.9175; 8.756667

Мессельський кар'єр (нім. Grube Messel) — закинутий кар'єр поблизу села Мессель (район Дармштадт-Дібург, земля Гессен) за 35 км на південний схід від Франкфурта-на-Майні, Німеччина. Там видобували бітумінозні сланці. Через велику кількість скам'янілостей кар'єр має важливе геологічне та наукове значення. 9 грудня 1995 року Мессельський кар'єр оголошено об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Історія

[ред. | ред. код]

Буре вугілля, а пізніше горючі сланці активно добувалися тут з 1859 року. Численні скам'янілості спершу виявлені приблизно в 1900 році, але серйозні наукові розкопки почалися лише в 1970-х роках, коли падіння цін на нафту зробило видобуток у кар'єрі нерентабельним. Комерційний видобуток горючих сланців припинився в 1971 році, а цементний завод, побудований у кар'єрі, зупинився наступного року. Кар'єр планували використовувати як сміттєзвалище, але у 1991 році земля Гессен купила це місце, щоб забезпечити наукові дослідження[3].

Багато з відомих зразків з цього сайту отримано від колекціонерів-аматорів, і в 1996 році введено в дію амністію щодо раніше зібраних скам'янілостей, у надії повернути приватні колекції у державну власність і стати доступними для науки.

Скам'янілості

[ред. | ред. код]

Мессельський кар'єр містить рештки флори та фауни раннього еоцену. Більшості інших місцезнаходжень містять часткові скелети, але Мессель може похвалитися значним збереженням структурної цілісності, зберігши хутро, пір'я та відбитки шкіри деяких видів. Незвичайна збереженість викликала деякі аргументовані інтерпретації. Симптоматичні сліди укусів у формі «гантелі» з обох боків листкової жилки на скам'янілому листі були ідентифіковані як смертельна хватка мурашки-тесляра, паразитованого грибком Ophiocordyceps unilateralis.[4]

Різноманітність видів є вражаючою частково внаслідок гіпотетичних періодичних викидів газу. Нижче наведено короткий опис деяких скам'янілостей, знайдених на цьому місці:

Нижче наведено частковий список знайдених у кар'єрі решток тварин:

Darwinius masillae (голотип)
Masillamys в колекції Зенкенберга
Ранній окунь Palaeoperca proxima
Викопний жук-златка, у якого видно забарвлення екзоскелета

Ссавці

[ред. | ред. код]
Darwinius masillae, ідентифікований у 2009 році як адапіформний примат[5]
Kopidodon, вимерлий деревний цимолеста
Leptictidium, вимерлий всеїдний ссавець (з родини лептиктид)
Propalaeotherium, ранній родич коней
Ailuravus, гризун
Peradectes, сумчастий
Palaeochiropteryx, кажан
Lesmesodon, невеликий гієнодонтид
Eomanis, ранній ящер
Eurotamandua, безлусковий, схожий на мурахоїда ящір
Europolemur, примат
Гірахіус, предок носорогів
Paroodectes, ранній хижий ссавець
Pholidocercus, ранній їжак
Macrocranion, ранній довгохвостий їжак
Masillamys, ранній гризун
Messelobunodon, ранній парнокопитний
Godinotia, ранній примат
Buxolestes, напівводний, видроподібний цимолест

Птахи

[ред. | ред. код]
Palaeotis weigelti, ранній страус
Strigogyps sapea (раніше Aenigmavis) каріаміформ
Eocoracias, рання сиворакша
Messelornis
Masillastega, прісноводна сула
Lapillavis, можливий родич трогонідів
Cypseloramphus, базальний серпокрилець
Messelasturidae (Messelastur і Tynskya), хижі родичі сучасних папуг
Palaeoglaux, рання сова
Paraprefica, ранній поту
Paraortygoides, галліформний птах[6]
Masillaraptor, ранній соколоподібний
Parargornis, ранній серпокрилець
Messelirrisor, крихітна буцеротиформа
Selmes, чепіга з короткими пальцями ніг
Гасторніс (раніше Diatryma), великий нелітаючий гусеподібний птах
Hassiavis, представник Cypselomorphae
Quasisyndactylus, представник рибалочок
Vanolimicola, сивкоподібні[7]

Рептилії

[ред. | ред. код]
Asiatosuchus, великий крокодил
Diplocynodon, алігатор
Hassiacosuchus, алігатор-дурофаг
Bergisuchus,
Eoconstrictor fischeri, 2-метрові змії, що відносяться до неотропічних удавів, Boinae[8]
Месселпитон, найстаріший відомий родич пітон[9]
Cryptolacerta, ящірка, що має схожість з амфисбенами
Geiseltaliellus, ящірка, що має схожість з Corytophaninae
Allaeochelys crassesculpta, водні черепахи
Амія
Amphiperca, ранній окунь
Palaeoperca, ще один ранній окунь
Atractosteus, панцирник

Комахи

[ред. | ред. код]
Напівкрилі
Перетинчатокрилі

Рослини

[ред. | ред. код]
Ailanthus confucii,
Anacardium germanicum,
Camelliacarpoidea messelensis
Canarium
Cyclanthus messelensis
Myristicacarpum
Darmstadtia biseriata
Mytilaria boglei
Sloanea messelensis

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://whc.unesco.org/en/list/720
  2. https://museumfrankfurt.senckenberg.de/en/exhibition/permanent-exhibitions/messel-pit/
  3. The Messel Pit Fossil Site. Архів оригіналу за 7 February 2013. Процитовано 2 квітня 2015.
  4. Guardian.com, «'Zombie ants' controlled by parasitic fungus for 48 m years» [Архівовано 5 липня 2020 у Wayback Machine.], 18 August 2010]: accessed 21 August 2010
  5. Franzen, J. L., Gingerich, P. D., Habersetzer, J., Hurum, J. H., Von Koenigswald, W., & Smith, B. H. (2009). Complete primate skeleton from the middle Eocene of Messel in Germany: morphology and paleobiology. PLoS one, 4(5), e5723. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0005723
  6. Dyke, Gareth J; Gulas, Bonnie E (2002). The Fossil Galliform Bird Paraortygoides from the Lower Eocene of the United Kingdom (PDF). American Museum Novitates (360): 1—14. doi:10.1206/0003-0082(2002)360<0001:TFGBPF>2.0.CO;2.
  7. Mayr, Gerald (2017). A small, 'wader-like' bird from the Early Eocene of Messel (Germany). Annales de Paléontologie. 103 (2): 141—7. doi:10.1016/j.annpal.2017.01.001.
  8. Scanferla, A. & K.T. Smith (2020) Exquisitely preserved snake fossils of Messel: insight into the evolution, biogeography, habitat preferences and sensory ecology of early boas. Diversity 12(3): 100. https://doi.org/10.3390/d12030100 [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.]
  9. Zaher, H. & K.T. Smith (2020) Pythons in the Eocene of Europe reveal a much older divergence of the group in sympatry with boas. Biology Letters 16: 20200735. https://doi.org/10.1098/rsbl.2020.0735 [Архівовано 10 березня 2021 у Wayback Machine.]
  10. Szwedo, J. (2008). A new tribe of Dictyopharidae planthoppers from Eocene Baltic amber (Hemiptera: Fulgoromorpha: Fulgoroidea), with a brief review of the fossil record of the family. Palaeodiversity. 1: 75—85.

Посилання

[ред. | ред. код]