Мож — Вікіпедія

Ця стаття може містити оригінальне дослідження. Будь ласка, удоскональте її, перевіривши сумнівні твердження й додавши посилання на джерела. Твердження, які містять лише оригінальне дослідження, мають бути вилучені. (червень 2023)

Мож
с. Тимченки
49°51′26″ пн. ш. 35°31′05″ сх. д. / 49.857299° пн. ш. 35.518152° сх. д. / 49.857299; 35.518152
Витік	с. Перекіп Валківського району Харківської області  Україна
• координати	49°51′26″ пн. ш. 35°31′05″ сх. д. / 49.857299° пн. ш. 35.518152° сх. д. / 49.857299; 35.518152
• висота, м	178 м
Гирло	Сіверський Донець  Україна
• координати	49°40′20″ пн. ш. 36°22′00″ сх. д. / 49.672233° пн. ш. 36.366556° сх. д. / 49.672233; 36.366556
Басейн	басейн Дону
Країни:	Україна
Регіон	Харківська область
Довжина	73,4 км
Площа басейну:	1 806 км²
Притоки:	Велика Вилівка
Медіафайли у Вікісховищі

Мож (Мжа)— річка в Україні, в межах Валківського, Нововодолазького, Харківського та Зміївського районів Харківської області. Права притока Сіверського Дінця.

Загальна довжина річки приблизно 73.4  км, загальне падіння — 95 м, середній похил річки — 1,29 м/км. Площа водозбірного басейну — 1806 км², коефіцієнт звивистості — 1,05.

Річка Мож перебуває під дією повітряних мас, що надходять з Атлантики, Арктичного басейну або сформувались над континентальними територіями Євразії. Геологічна будова басейну та ґрунти визначають характер і розмір підземного стоку річки, утворення заболочених територій та ін. Річка Мож та її притоки належать до річок розчленованих підвищених рівнин. Лісистість впливає на кількість і розподіл опадів, їх витрати та випаровування, накопичення снігу тощо.

Територія басейну р. Мож розташована в лісостеповій зоні. Коефіцієнт лісистості становить 8 %. На фізико-географічні  умови  басейну р. Мож та її водний режим впливає водогосподарська діяльність людини. Води  р. Мож використовуються для промислових, господарсько-побутових потреб і сільськогосподарського водопостачання.

За своїм режимом Мжа належить до східноєвропейського типу, живлення переважно снігове. Норма стоку річки становить 114 млн м³, стік маловодних років забезпеченістю 75 та 95 % — відповідно 70,0 і 36,2 млн м³. У період весняного сніготанення рівень річки підвищується на 1,5-2 м. Влітку річка міліє, а місцями пересихає. В нижній течії внаслідок повільної швидкості річище річки заростає надводною рослинністю.

Річище річки трапецеїдального типу, завширшки 8-10 м, помірно звивисте. Глибина на плесах становить близько 1,5 м, на перекатах — 0,4 м. Швидкість течії в межень становить 0,01-0,03 м/с на плесах і 0,1-0,3 м/с на перекатах; в багатоводні періоди швидкість течії збільшується та становить 0,3-0,5 м/с на плесах і 0,6-0,9 м/с на перекатах.

Береги низькі і зарослі болотною рослинністю. Дно піщане, на окремих ділянках мулисте, замулення річища становить 0,6-0,9 м, заростання — 60-70 %.

Долина річки трапецієподібна, слабо звивиста, на всій протяжності заболочена. Ширина її від витоку до с. Піски змінюється в межах 150—300 м, далі до ст. Водолага від 300 м до 1,5 км. Від ст. Водолага ширина долини поступово збільшується і до гирла р. Вільхуватка досягає 4,0 км. Нижче впадіння р. Вільхуватка долина дещо звужується, але наближаючись до гирла р. Мож знову розширюється і зливається з долиною р. Сіверський Донець.

Заплава двостороння, звивиста, не розгалужена. Ширина 7-10 м. Схили заввишки 15–20 м, місцями до 30 м. Лівий схил пологий, непомітно зливається з прилеглою місцевістю, ближче до гирла стає помірно крутим. Правий схил також помірно крутий, дуже зрізаний ярами і балками. Дно піщане, мулисте. Живлення переважно снігове та дощове.

Довжина — 73, 4 км;

Поправковий коефіцієнт звивистості — відношення дійсної довжини р. Мож (L_д.) до довжини лінії L, що з'єднує виток та гирло річки — 1,05;

Густота річкової мережі — відношення суми довжин усіх приток, виражених у км, до величини площі бассейну р. Мож (км²) — 0,13;

Падіння річки — різниця висот між витоком і гирлом — 95 м;

Ухил річки — це відношення падіння річки до довжини ділянкки — 1,29.

Площа басейну — 1806 км^2; Площа лівого берега — 919 км^2; Площа правого берега — 887 км^2;

Довжина басейну — лінія, що з'єднує найвіддаленіші точки в басейні — 70 км;

Середня ширина басейну — відношення площі до довжини басейну — 25,8 км;

Найбільша ширина басейну — перпендикуляр до лінії, що з'єднує найвіддаленіші точки в басейні у найширшому місці — 40 км;

Коефіціент асиметрії — свідчить про положення річки відносно центру басейну — 0,04;

Коефіціент розвитку вододільної лінії — свідчить про конфігурацію басейну — 1,31;

Об'єм стоку — добуток середньої витрати води та проміжку часу — 0,11 км³;

Модуль стоку — кількість води у літрих, що стікає з одного км² за одиницю часу ≈ 1,9 л/с км²;

Шар стоку — відношення об'єму стоку до площі басейну — 60 мм;

Коефіціент стоку — відношення шару стоку до середньорічної кількості опадів — 0,10.

Вода річки використовується для промислових, господарсько-побутових потреб і сільськогосподарського водопостачання. Основні водокористувачі: Артемівський спиртзавод, Мереф'янський склозавод, ВКУ м. Люботин (забір води з р. Мерефа).

Стік річки зарегульований середньо. У верхів'ях річки та на притоках побудовано ставки, які практично не впливають на режим стоку річки. Загальна кількість ставків у межах басейну становить 128, а їхня сумарна ємність — 18,254 млн м³. Ставки використовуються для риборозведення. В осінній період виконуються попуски води зі ставків.

На річці виконувались роботи за проектом «Регулювання русла річки Мжа з метою захисту від підтоплення с. Павлівка в Нововодолазькому районі», загальне регулювання становить 8,86 км. Досягнуті результати щодо захисту від підтоплення — понад 60 приватних володінь у селі Павлівка та відтворені сінокоси та пасовища в заплаві Мжи.

Коефіцієнт густоти мережі (без урахування річок завдовжки менше 10 км) становить 0,10 км/км².

• Кантакузівка (Водопій) - притока у Валківській громаді. Бере початок на східній околоці села Кантакузівка, тече спочатку на схід через село Водопій, потім на північний схід і впадає у Мож західніше міста Валки ^[1]
• Грузька
• Балка Широка
• Івани (19.6 км)
• Середин яр - притока у Нововодолазькій громаді. Бере початок на південному сході від села Павлівка, тече спочатку на схід, потім на північ і впадає у Мож на східній околиці села Стара Водолага^[2][3]
• Вільхуватка (33.1 км)
• Балка Жукова - притока у Зміївській та Мереф'янській міських громадах. Протікає через село Кисле, впадає у Мож поблизу селища Селекційне.^[4][3]
• Глибока Долина - балка у Зміївській міській громаді. Бере початок у селі Бірки, тече переважно на північ і впадає у Мож північніше села Погоріле^[5][3]. Притоки - балка Тригубова (ліва)^[6]
• Балка Глибока - балка у Зміївській міській громаді. Бере початок у селі Глибока Долина, тече на північний схід і впадає у річку Мож у селі Тимченки^[7][3]
• Велика Вилівка
• Вільшанка (13.6 км)

• Балка Глибока - притока у Валківській міській громаді. Бере початок на північно-східній околиці села Перекіп, тече на південний схід і впадає у Мож між селами Перекіп і Кузьмівка в Іллюхівському заказнику^[8][3]
• Турушик
• Карамушина (11.7 км)
• Балка Рапотина - притока у Валківській міській та Нововодолазькій селищній громадах. Починається у селі Яблунівка, тече переважно на південь і впадає у Мож у селі Брідок.^[9][3]
• Черемушна (13.5 км)
• Суха Рокитна - притока у Нововодолазькій громаді, протікає через село Мокра Рокитна, впадає у Мож на західній околиці села Рокитне.^[10][3]
• Мокра Рокитна
• Озеряна - балка у Мереф'янській міській громаді. Починається північніше села Верхня Озеряна, тече переважно на південь через села Верхня та Нижня Озеряна, впадає у Мож біля селища Утківка ^[11][3]
• Мерефа (27 км)
• Тросна - річка у Зміївській міській громаді, починається у с. Островерхівка, тече на південь через с. Тросне і впадає у Мож південніше с. Тимченки^[12][13]
• Борова
• Толотий - яр у Зміївській міській громаді, бере початок на південному сході від села Костянтівка, тече переважно на південь і впадає у Мож у селі Артюхівка^[14][3]

• 
  Річка Мжа біля Мерефи
• 
  Мжа в тумані
• 
  Лелеки біля річки
• 
  База відпочинку с. Тимченки

• «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 141. — (№ 2434).
• Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 369
• 1. Паспортизація річки Мжа, Харківдіпроводгосп, 1991.
• 2. Проведение работ по инвентаризации рек и водоёмов Харьковской области с разработкой особого порядка изъятия земель водного фонда из сельскохозяйственного оборота, УкрНИИЭП, Харьков, 1999.
• 3. Ресурсы поверхностных вод СССР. Том 6 Украина и Молдавия, вып. 3 Бассейн Северского Донца и реки Приазовья. Л.: Гидрометеоиздат, 1967. 492 с.
• 4. Розробка та удосконалення методологічних основ раціонального водокористування та системи заходів по екологічному захисту та оздоровленню малих річок області, УкрНДІЕП, Харків, 2000, 130 с.