Микола-Єронім Сенявський — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Миколай Сенявський.
Микола-Єронім Сенявський
пол. Mikołaj Hieronim Sieniawski
ПсевдоМиколай-Геронім Сенявський
Народився1645(1645)
Помер15 грудня 1683(1683-12-15)
Відень, Габсбурзька монархія
·хвороба
ПохованняБережани
ПідданствоРіч Посполита
Національністьполяк
Діяльністьвоєначальник, державний діяч
Титулграф[1]
ПосадаВоєвода Волинський
Військове званняпольний гетьман коронний
Конфесіяримо-католик
РідСенявські
БатькоАдам Єронім Сенявський (молодший)
МатиВікторія Ельжбета Потоцька
РодичіМикола Василь Потоцький (онук)
У шлюбі зЦецилія Марія Радзивілл
ДітиАдам Миколай, Йоанна, Теофіла
Герб
Герб

Микола́-Єроні́м із Гранова[2] Сеня́вський (або Микола Геронім[3]; пол. Mikołaj Hieronim Sieniawski; 1645 — 15 грудня 1683) — військовий та державний діяч Речі Посполитої, один із найбільших магнатів. Граф на Шклові, Миші. Представник спольщеного українського шляхетського роду Сенявських гербу Леліва. Дід Миколи Василя Потоцького.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син Адама-Єронима Сенявського, дід Миколи-Василя Потоцького (батько матері — Йоанни з Сенявських), зять маршалка великого литовського Александра Людвіка Радзивілла.

Навчався у Краківському університеті. Восени 1659 виїхав до Відня, де вивчав німецьку, латину в місцевому колегіумі єзуїтів. Його опікуном був Ст. Потоцький, який взимку 1665 порадив М. Сенявському здати Бережанський замок шведам.[4]

Брав участь у воєнних діях проти українських козаків і кримських татар. Учасник Хотинської війни 1673 р. і походу короля Яна III Собеського у 1683 р. під Відень.

дружина

1675 р. за наказом короля Яна ІІІ осадив у замку Теребовлі залогу з 80-ти жовнірів регіменту львівського та щуровицького старости Яна Цетнера під командуванням капітана Яна Самуеля Хшановського перед його облогою.[5] Маршалок Сейму Речі Посполитої в 1676 р.

Найпізніше з 1666 року почав хворіти (найчастіше як причину вказують подагру), погіршення настало наприкінці 1683 року. Помер: за даними щоденника королевича Якуба Собеського, 15 грудня в м. Любовлі; К. Несецький датував смерть 1684 р., М. Мацішевський вказував 17 січня 1684 р. Похорони відбулись у червні 1684 у Бережанах.[6]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружиною була Цецилія Марія Радзивілл, шлюб 3 грудня 1662. Батько:

Посади

[ред. | ред. код]

28 липня 1664 р. став стражником великим коронним завдяки протекції «Ревери» і Яна Собеського (с.137). волинський воєвода (з 1680 (або перед 15.2 1683[10]) року), польний гетьман коронний (з 1682/29 січня або 8 лютого 1683[11] року). 1 (20) березня 1676 р. став маршалком надвірним коронним[12] Староста львівський з 12 грудня[13] 1679, рогатинський (отримав разом з дружиною від Анни Пшерембської 1669 року), радомський.[14]

Портрети

[ред. | ред. код]

Власність, фундації

[ред. | ред. код]
  • Головна резиденція — Бережани. Одідичив значні маєтки у Руському воєводстві (у тому числі «ключі» Сеняви (попередня назва Дибків; 1664-6 р. став закладати на терені села порт та містечко над Сяном), Олешиці, Дунаїв, Бурштин), Подільському (в тому числі Сатанів, Меджибіж, Стара та Нова Сеняви), в Брацлавському — Гранів, у ВКЛ — Шклов, Нова Миш.
  • Ульріх фон Вердум вказував, що був власником Перемишлян.[15]
  • Сприяв модернізуванню, фортфікування Бережан, Меджибожа. Часто перебував у Новому Дзікові, Гологорах, пізніше Сеняві (сеймова конституція 1676 р., повторно 1678 р. звільнила на 20 років від податків).
  • Куропатники та Шоломків (коло Бережан) віддав в оренду під заставу Яну Бжуховському — дідичу Яснища та Кутища в Львівській землі; 1664 року після його смерті було проведено синами Францішеком і Станіславом Бжуховськими поділ спадку, за яким їх отримав Францішек,[16] по його смерті Куропатники — сини Юзеф Антоній, Марцін Домінік.[17]

Меценат

[ред. | ред. код]

Надавав кошти для львівського кляштору бернардинів, вони були його сповідальниками. 21 липня 1683 р. зобов'язався закінчити будову бернардинського костелу св. Миколая та кляштору в Бережанах (закінчив будову його син). 1673—1682 було збудовано костел і кляштор домініканців-обсервантів у Сеняві. 1683 р. дав дерево для будівництва церкви у Бережанах.[6] Його коштом було проведено реставрацію Низького замку Львова.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Несецький К. Korona polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Т. 4. — S. 90.
  2. ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 115. (пол.)
  3. ↑ Тихий Б. Бережанський замок… — С. 9, 11.
  4. ↑ Бемко В. Бережани — Бережанщина // Бережанська Земля. — Т. 1. — С. 19 (прим.).
  5. ↑ Piwarski K. Chrzanowski Jan Samuel // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. ІІІ/1, zeszyt 11. — S. 459—460. (пол.)
  6. ↑ а б Majewski W. Sieniawski Mikołaj Hieronim h. Leliwa… — S. 141.
  7. ↑ Link-Lenczowski A. Potocki Wincenty h. Pilawa (zm. 1825) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/2. — Zeszyt 117. — S. 180. (пол.)
  8. ↑ Gierowski J. Jabłonowski Aleksander Jan h. Prus III (ok. 1670—1723) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/2, zeszyt 45. — S. 213. (пол.)
  9. ↑ Moryńce 2.) M., wś, pow. zwinogródzki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 687. (пол.)
  10. ↑ с.140
  11. ↑ Majewski W. Sieniawski Mikołaj Hieronim h. Leliwa… — S. 140.
  12. ↑ Majewski W. Sieniawski Mikołaj Hieronim h. Leliwa… — S. 139.
  13. ↑ в ПСБ ХІІІ
  14. ↑ Sieniawscy (01) [Архівовано 6 січня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  15. ↑ Przemyślany // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 169. (пол.) — S. 169. (пол.)
  16. ↑ Hejnosz W. Brzuchowski Franciszek z Dziembowa h. Pomian (†1715) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 71—72. (репринт 1989 р.) — ISBN 83-04-03291-0. (пол.)
  17. ↑ Hejnosz W. Brzuchowski Józef Antoni z Dziembowa h. Pomian (†ok. 1730) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 72. (репринт 1989 р.) — ISBN 83-04-03291-0. (пол.)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник
Михайло Юрій Чорторийський 		Волинський воєвода
1680-1682 		Наступник
Єжи Ян Мнішех
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Микола-Єронім_Сенявський&oldid=44090497