Михайлівка (Диканська селищна громада) — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Михайлівка.
село Михайлівка
Ворскла біля села
Ворскла біля села
Ворскла біля села
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Полтавський район
Тер. громада Диканська селищна громада
Код КАТОТТГ UA53080050320097197
Основні дані
Населення 429
Площа 2,072 км²
Густота населення 207,05 осіб/км²
Поштовий індекс 38541
Телефонний код +380 5351
Географічні дані
Географічні координати 49°47′04″ пн. ш. 34°36′32″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		100 м
Водойми Ворскла
Місцева влада
Адреса ради 38500, Україна, Полтавська обл., Полтавський р-н, селище Диканька, вул. Незалежності, буд. 66
Карта
Михайлівка. Карта розташування: Україна
Михайлівка
Михайлівка
Михайлівка. Карта розташування: Полтавська область
Михайлівка
Михайлівка
Мапа
Мапа

CMNS: Михайлівка у Вікісховищі

Миха́йлівка — село в Україні, у Диканській селищній громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 429 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Стасівська сільська рада.

Після Другої світової війни до нього приєднане село Брусія з присвоєнням селам спільної назви «Михайлівка»[1].

Географія

[ред. | ред. код]
Міст через Ворсклу у Брусії

Село розташоване на правому березі річки Ворскли. Нижче за течією на відстані одного кілометра — село Слиньків Яр, на протилежному березі — Підварівка. Село оточене великим лісовим масивом.

Історія

[ред. | ред. код]
Село Михайлівка на мапі 1869 року

На 1859 рік село Михайлівка не згадується у «Спискахъ населенныхъ местъ Россійской Имперіи, составленныхъ и издаваемыхъ Центральнымъ статистическимъ комитетом Министерства внутреннихъ дѣлъ». На той час у козацькому селі Брусія було 70 дворів. Проживало 184 особи чоловічої та 205 жіночої статі[2].
Село Михайлівка з'являється на військово-топографічній карті Полтавської губернії 1869 року.

Село Михайлівка було «панське», а село Брусія — козацьке, у якому ніколи не було кріпаччини, хоча люди у Брусії, за спогадами місцевих жителів, жили бідніше ніж у Михайлівці.

За переписами 1719 та 1732 років Брусія входила до Першої полкової сотні Полтавського полку[3].

До Брусії та Михайлівки за часів Радянської влади були переселені жителі навколишніх хуторів, наприклад, хутора Петренки.

До війни 1941—1945 школа мала назву «Брусіє-Михайлівська».

Згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» Постановою Кабінету міністрів України від 3 вересня 2009 р. N 928 пам'ятка археології городище IX—XIII ст. в урочищі Брусія, як об'єкт культурної спадщини національного значення, занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (№ 160016-Н)[4].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Диканської селищної громади[5].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Диканського району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району[6].

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Кількість Відсоток
українська 401 93.47%
російська 8 6.53%
Усього 429 100%

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]
  • КЗ ПДЗОВ «Супутник» — дитячий оздоровчий табір
  • дитячо-оздоровчий комплекс «Сонячний».
  • Спортивно-оздоровчий табір ВДНЗУ «УМСА» «Диканська Дубрава»

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Односельці

[ред. | ред. код]
  • Пестременко Василь Панасович, 1917 р., с. Брусія Диканського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта середня. Проживав у Саратовській обл. (Російська Федерація). Військовослужбовець. Заарештований 6 січня 1943 р. Засуджений Військовим трибуналом 3-ї запасної стрілецької бригади 26 лютого 1943 р. за ст. 58-10 ч. 2 КК РРФСР до 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років. Реабілітований Військовою прокуратурою ПУРВО 2 серпня 1991 р.[8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648—2012 рр.): Довідник з історії адміністративно-територіального поділу / Редкол.: Білоус Г. П., Білоусько О. А., Гудим В. В. та ін.; упоряд.: Васильєва Ю. О., Жук В. Н., Коротенко В. В. та ін. — Вид. друге, перероб. і доп.– Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012.– С. 371.
  2. ↑ Списки населенныхъ местъ Россійской Имперіи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетом Министерства внутреннихъ дѣлъ. XXXIII. Полтавская губернія. Санкт Петербургъ, 1862.— С. 18.
  3. ↑ Горобець В. М. Структура врядування та соціальне дисциплінування в південних полках Гетьманату (за матеріалами ревізій Полтавського полку 1719, 1921 і 1732 рр.) // Український історичний журнал, 2008, № 5 (482), с. 49—68.
  4. ↑ Кабінет міністрів України. Постанова від 3 вересня 2009 р. N 928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України». Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2011.
  5. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
  6. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  8. ↑ Реабілітовані жертви комуністичного терору на Полтавщині. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 24 квітня 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайлівка_(Диканська_селищна_громада)&oldid=42813930