Михайлівка (Диканська селищна громада) — Вікіпедія
село Михайлівка | |
---|---|
Ворскла біля села | |
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район | Полтавський район |
Тер. громада | Диканська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA53080050320097197 |
Основні дані | |
Населення | 429 |
Площа | 2,072 км² |
Густота населення | 207,05 осіб/км² |
Поштовий індекс | 38541 |
Телефонний код | +380 5351 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°47′04″ пн. ш. 34°36′32″ сх. д.H G O |
Середня висота над рівнем моря | 100 м |
Водойми | Ворскла |
Місцева влада | |
Адреса ради | 38500, Україна, Полтавська обл., Полтавський р-н, селище Диканька, вул. Незалежності, буд. 66 |
Карта | |
Мапа | |
|
Миха́йлівка — село в Україні, у Диканській селищній громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 429 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Стасівська сільська рада.
Після Другої світової війни до нього приєднане село Брусія з присвоєнням селам спільної назви «Михайлівка»[1].
Село розташоване на правому березі річки Ворскли. Нижче за течією на відстані одного кілометра — село Слиньків Яр, на протилежному березі — Підварівка. Село оточене великим лісовим масивом.
На 1859 рік село Михайлівка не згадується у «Спискахъ населенныхъ местъ Россійской Имперіи, составленныхъ и издаваемыхъ Центральнымъ статистическимъ комитетом Министерства внутреннихъ дѣлъ». На той час у козацькому селі Брусія було 70 дворів. Проживало 184 особи чоловічої та 205 жіночої статі[2].
Село Михайлівка з'являється на військово-топографічній карті Полтавської губернії 1869 року.
Село Михайлівка було «панське», а село Брусія — козацьке, у якому ніколи не було кріпаччини, хоча люди у Брусії, за спогадами місцевих жителів, жили бідніше ніж у Михайлівці.
За переписами 1719 та 1732 років Брусія входила до Першої полкової сотні Полтавського полку[3].
До Брусії та Михайлівки за часів Радянської влади були переселені жителі навколишніх хуторів, наприклад, хутора Петренки.
До війни 1941—1945 школа мала назву «Брусіє-Михайлівська».
Згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» Постановою Кабінету міністрів України від 3 вересня 2009 р. N 928 пам'ятка археології городище IX—XIII ст. в урочищі Брусія, як об'єкт культурної спадщини національного значення, занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (№ 160016-Н)[4].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Диканської селищної громади[5].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Диканського району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району[6].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 401 | 93.47% |
російська | 8 | 6.53% |
Усього | 429 | 100% |
- КЗ ПДЗОВ «Супутник» — дитячий оздоровчий табір
- дитячо-оздоровчий комплекс «Сонячний».
- Спортивно-оздоровчий табір ВДНЗУ «УМСА» «Диканська Дубрава»
- Поблизу села розташоване Парасоцьке урочище та відслонення пісковиків, що є об'єктами Регіонального ландшафтного парку «Диканський».
- Парк Антуана Томаса.
- Геологічна пам'ятка природи Відслонення пісковиків — «Бруси»
- Найбільша брила пісковика у відслоненні пісковиків
- Пестременко Василь Панасович, 1917 р., с. Брусія Диканського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта середня. Проживав у Саратовській обл. (Російська Федерація). Військовослужбовець. Заарештований 6 січня 1943 р. Засуджений Військовим трибуналом 3-ї запасної стрілецької бригади 26 лютого 1943 р. за ст. 58-10 ч. 2 КК РРФСР до 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років. Реабілітований Військовою прокуратурою ПУРВО 2 серпня 1991 р.[8]
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648—2012 рр.): Довідник з історії адміністративно-територіального поділу / Редкол.: Білоус Г. П., Білоусько О. А., Гудим В. В. та ін.; упоряд.: Васильєва Ю. О., Жук В. Н., Коротенко В. В. та ін. — Вид. друге, перероб. і доп.– Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012.– С. 371.
- ↑ Списки населенныхъ местъ Россійской Имперіи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетом Министерства внутреннихъ дѣлъ. XXXIII. Полтавская губернія. Санкт Петербургъ, 1862.— С. 18.
- ↑ Горобець В. М. Структура врядування та соціальне дисциплінування в південних полках Гетьманату (за матеріалами ревізій Полтавського полку 1719, 1921 і 1732 рр.) // Український історичний журнал, 2008, № 5 (482), с. 49—68.
- ↑ Кабінет міністрів України. Постанова від 3 вересня 2009 р. N 928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України». Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2011.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Реабілітовані жертви комуністичного терору на Полтавщині. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 24 квітня 2011.