Мозельська франконська мова — Вікіпедія

Мозельська франконська мова
Поширена в Німеччина,  Люксембург,  Бельгія,  Франція,  Румунія і  Бразилія Редагувати інформацію у Вікіданих
РегіонНімеччина Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина Рейнланд-Пфальц, Німеччина Саар, Франція Лотарингія, Бельгія Льєж
Писемністьлатинське письмо Редагувати інформацію у Вікіданих
КласифікаціяІндоєвропейська
Германські
Західногерманські
Іствеонські
Західносередньонімецькі
Середньофранконські
Мозельська франконська
СкладЛюксембурзька
Офіційний статус
Коди мови
Середньонімецька мовна зона після 1945 року та гоніння на німців . Мозельська франконія показана жовтим (Німеччина) і синім (Люксембург)
Область поширення мозельської франконської/люксембурзької мови з поділом на райони вживання ізоглосів op і of (стандартна німецька: auf)

Мозельська франконська (нім. Moselfränkisch , люксемб. Muselfränkesch) це західно-центральнонімецька мова, яка входить до середньофранконської мовної зони. Люксембурзька мова є її невід'ємною складовою частиною. Мозельською франконською розмовляють у південній частині Рейнської області та вздовж течії річки Мозель, у Зігерланді Північного Рейну-Вестфалії, у західному Рейнланд-Пфальці та Саарі, Люксембурзі, на півдні німецькомовної спільноти Бельгії та в сусідньому французькому департаменті Мозель (в мунічипалітеті Буле-Мозель). Трансільванський саксонський діалект, яким розмовляють в Румунії, регіоні Трансільванія, з'явився в результаті еміграції «трансильванських саксів» між 1100 і 1300 роками, які переїжджали на ті території з земель де розмовляли мозельським франконським діалектом. У деяких сільських районах південної Бразилії розмовляють іншим різновидом мозельської франконської мови, який привезли німецькі мігранти 19 століття з регіону Гунсрюк у сучасній Німеччині.[1][2]

Діалекти

[ред. | ред. код]

Кородон між «діалектом» і «окремою мовою» є доситть розмитим.[3]

В Лінгвасферному реєстрі[4] міститься п'ять діалектів мозельської франконської мови (код 52-ACB-dc) із кодами від -dca до -dce:

Окрім вище перелічених до мозельської франконської мови відносять варіанти лотаринзької франконської, люксембурзької[5][6] і трансільванського саксонського діалекту.

Деякі діалекти мозельської франконської мови стандардизувалися настільки, що їх можна вважати окремими мовами, особливо через обмежену розбірливість деяких діалектів для носіїв стандартної німецької мови:

  • люксембурзька (Lëtzebuergesch)
  • Лотаринзька франконська
  • Трансильванський саксонський діалект
  • Гунсрюк

Більшість носіїв люксембурзької мови багатомовні, вони вільно розмовють стандартною німецькою та французькою мовами на додаток до люксембурзької.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Documentação, Coordenadoria de. LEI Nº 16.987, DE 3 DE AGOSTO DE 2016. leis.alesc.sc.gov.br. Процитовано 11 квітня 2022.
  2. ↑ Texto da Norma. 30 березня 2019. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 11 квітня 2022.
  3. ↑ Ammon, Ulrich — Die Stellung der deutschen Sprache in der Welt [Архівовано 2015-11-09 у Wayback Machine.] (de Gruyter Mouton; ISBN 978-3-11-019298-8)
  4. ↑ Linguasphere Register, 1999/2000 edition, p. 430
  5. ↑ http://www.luxembourg.public.lu/catalogue/fr-generalites/ap_histoire/ap_histoire_2008_DE.pdf[недоступне посилання з 01.01.2018] «Im Alltag sprechen die Luxemburger ihren Dialekt, eine moselfränkische Mundart, die sie selbst noch bis Ende des 19. Jahrhunderts als „Lëtzebuerger Däitsch“ („Luxemburger Deutsch“) bezeichneten.»
  6. ↑ The rise of the national sentiment (19th century). The Official Portal of the Grand Duchy of Luxembourg (англ.). Процитовано 1 грудня 2019 — через www.luxembourg.public.lu.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Werner König[de]: dtv-Atlas Deutsche Sprache. dtv-Verlag[de], München (Munich) 2005; ISBN 3-423-03025-9 (німецька).
  2. Documentação, Coordenadoria de. LEI Nº 16.987, DE 3 DE AGOSTO DE 2016. leis.alesc.sc.gov.br. Процитовано 11 квітня 2022.
  3. Texto da Norma. 30 березня 2019. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 11 квітня 2022.
  4. Ammon, Ulrich — Die Stellung der deutschen Sprache in der Welt [Архівовано 2015-11-09 у Wayback Machine.] (de Gruyter Mouton; ISBN 978-3-11-019298-8)
  5. Linguasphere Register, 1999/2000 edition, p. 430
  6. http://www.luxembourg.public.lu/catalogue/fr-generalites/ap_histoire/ap_histoire_2008_DE.pdf[недоступне посилання з 01.01.2018] «Im Alltag sprechen die Luxemburger ihren Dialekt, eine moselfränkische Mundart, die sie selbst noch bis Ende des 19. Jahrhunderts als „Lëtzebuerger Däitsch“ („Luxemburger Deutsch“) bezeichneten.»
  7. The rise of the national sentiment (19th century). The Official Portal of the Grand Duchy of Luxembourg (англ.). Процитовано 1 грудня 2019 — через www.luxembourg.public.lu.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мозельська франконська мова
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мозельська_франконська_мова&oldid=45094717