Музей Коррер — Вікіпедія

Музей Коррер
італ. Museo Correr
45°26′02″ пн. ш. 12°20′14″ сх. д. / 45.433933° пн. ш. 12.337128° сх. д. / 45.433933; 12.337128
Тип	художня галерея[1][2] історичний[3] і museum of a public entityd[2]
Статус спадщини	національна спадщина Італіїd[4]
Країна	Італія[4]
Розташування	Італія, Венеція,
Адреса	30124[4][1] Piazza San Marco 52, 30124 Venezia[1][2]
Засновник	Teodoro Correrd
Засновано	1836 р.
Відкрито	1830
Оператор	Fondazione Musei Civici di Veneziad
Фонд	1856 документ[5] і 1856 документ[3]
Відвідувачі	286 454 осіб (2015) 77 009 осіб (2020)[1] 310 458 осіб (2019)[6] 328 205 осіб (2018)[5] 161 365 осіб (2021)[7] 349 729 осіб (2022)[2]
Сайт	Офіційний сайт
Музей Коррер (Італія)
Музей Коррер у Вікісховищі

Музей Коррер або Міський музей Коррер (італ. Museo Correr) — музейний заклад міста Венеція.

Він належав до давньої венеційської аристократичної родини, що подарувала Венеції військових генералів, голів магістрату, а католицтву — кардиналів Антонія і Григорія Коррер і папу римського Григорія XII.

Теодоро Коррер (1750–1830) носив ім'я одного з покровителів Венеції і сам став покровителем і рятівником мистецтва Венеції. Коли Венецію захопили війська Наполеона Бонапарта, державний діяч Теодоро Коррер зробив усе можливе, щоб запобігти грабіжницькому вивозу витворів мистецтва з Венеції в Париж. Він брав під свою опіку приватні збірки, скарби венеційських церков і монастирів, купував і обмінював речі задля збереження найбільш коштовного. Не все вдалося, але Венеція завдячує йому багатьма врятованими творами, яких, без рятівних дій Теодоро, лишилося б набагато менше.

Після смерті Теодоро Коррер, його колекцію по заповіту отримав муніципалітет Венеції. Збірку описав Вінченцо Лазарі і склав її перший реєстр. Вже тоді, у 1830 р., вона була колекцією мистцьких скарбів. Вона складалася як з картин, так і предметів декоративно-ужиткового мистецтва, де були моделі кораблів-вітрильників, вироби венеційського скла, скульптура різних майстрів, колекція коштовних східних і європейських тканин, порцеляна, антикварні меблі, бібліотека, манускрипти, гравюра, малюнок венеційських майстрів, і, звичайно ж, живопис.

У 1836 р. венеційський магістрат відкрив музей Коррер. але формування колекцій продовжилось. Його доповнили дарунки і передачі картин і фресок з інших венеційських церков і монастирів, театральні старожитності, меблі, малюнки, зразки стародавньої зброї, монети, медалі і печатки, бібліотека колишнього монастиря оо. театинців.

• 
  Джованні Белліні, Мадонна з немовлям, 1470–1475
• 
  Вітторе Карпаччо, Дві нудьгуючі венціанки, 1490
• 
  Джентілє Белліні, портрет дожа Джованні Моченіго, 1480

Вже в XIX столітті музей потребував розширення для своїх різноманітних збірок і виставок. Міська комуна Венеції йшла на зустріч вимогам музею, розуміючи користь місту і музею від туризму. Ще в 19 ст. муніципалітет придбав будівлю Фондако-дей-Турки на Гранд-каналі, яке передав музею у 1880 році.

У 1922 році місто отримало у власність будівлю Нових прокурацій. Там розмістили живолис, запасники. В палаццо Реццоніко перевели матеріали по XVIII століттю.

З 1953 році Будинок драматурга Гольдоні перетворили на театральний музей у складі музею Коррер. А на осторові Мурано створили музей скла (Венеція).

До складу музею входить і Музей Рісорджименто — історичні документи Венеції від року зникнення республіки до об'єднання Італії в єдину державу в XIX ст. Все це філії музею Коррер.

Визначних творів мистецтва не так багато. Частина їх давно покинула межі Венеції. Частина шедеврів передана Галереї художньої Академії, бо вони потрібні для навчального процесу. Тому в музеї Коррер нема, наприклад, картин Джорджоне чи Франческо Гварді. Їх треба дивитись в інших музеях Венеції і світу. В збірці переважають портрети, ведута XVIII століття, релігійні образа.

Але прихильників історії і мистецтва задовольнять багаті колекції театральних старожитностей, декоративно-ужиткового мистецтва тощо. Свої невеликі перваги має й картинна галерея в палаці Реццоніко чи в Нових прокураціях, де зберігаються картини Антонелло да Мессіна, Козімо Тура, * ,Джованні Белліні, Вітторе Карпаччо, Алессандро Варотарі, Лоренцо Венеціано, Бартоломео Віваріні, Альвізе Віваріні, а також скульптура XIV-XV століть і фрески.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей Коррер

• Офіційний сайт музею Коррер [Архівовано 14 вересня 2010 у Wayback Machine.]

• Thorsten Droste: Venedig — DuMont Kunst-Reiseführer; DuMont Buchverlag, Köln 1996, ISBN 3-7701-3582-2, S. 313.
• Touring Club Italiano-La Biblioteca di Repubblica, L'Italia: Venezia, Touring editore, 2004.

1. ↑ ^{а б в г} Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2022.
   d:Track:Q112132470
2. ↑ ^{а б в г} Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2024.
   d:Track:Q124818240
3. ↑ ^{а б} ISTAT ISTAT 2015 survey on museums and similar institutions — 2017.
   d:Track:Q113576238d:Track:Q214195
4. ↑ ^{а б в} dati.beniculturali.it — 2014.
   d:Track:Q52897564
5. ↑ ^{а б} Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2020.
   d:Track:Q112132642
6. ↑ ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2021.
   d:Track:Q111911432d:Track:Q214195
7. ↑ Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2023.
   d:Track:Q120783133