Музей образотворчих мистецтв (Лейпциг) — Вікіпедія

Музей образотворчих мистецтв
Тип	художня галерея[1][2]
Країна	Німеччина[1]
Адреса	Німеччина, Лейпциг, Заксенплац
Засновник	Maximilian Speck von Sternburgd[5]
Засновано	1848
Відкрито	1848
Фонд	3500 мальованих, 1000 скульптурних і 60 000 графічних творів
Директор	Ганс-Вернер Шмідт
Сайт	mdbk.de
Музей образотворчих мистецтв у Вікісховищі

Музе́й образотво́рчих мисте́цтв (нім. Museum der bildenden Künste) — міський художній музей Лейпцигу, колекція живопису та скульптури якого вважається однією з найдавніших, найбільших та найцінніших міських художніх колекцій в Німеччині.

Історія музею починається з заснування лейпцизького товариства любителів мистецтва в 1837 р., члени якого — колекціонери й меценати поставили собі за мету створити в Лейпцигу художній музей. 10 грудня 1848 року завдяки зусиллям цієї організації в будівлі першої міської школи в Моріцбастай відкрився Міський музей, у якому було представлено близько сотні подарованих музею творів сучасного мистецтва.

Колекція збагачувалася завдяки експонатам, подарованим музею зокрема Максиміліаном Шпеком фон Штернбургом, Альфредом Тіме та Адольфом Генріхом Шлеттером. 1853 року купець і збирач мистецтва Адольф Генріх Шлеттер передав свою колекцію в дар місту з умовою, що протягом п'яти років для Міського музею буде побудовано власну будівлю. Нову будівлю музею на площі Ауґустусплац (нім. Augustusplatz), на місці якої зараз знаходиться концертний зал «Гевандгаус», було побудовано в стилі італійського Ренесансу за проектом архітектора Людвіга Ланге. Музей на новому місці відкрився незадовго до закінчення встановленого строку Шлеттером 18 грудня 1858 р. З 1880 до 1886 року в зв'язку з постійним зростанням колекції музею будівлю було розширено за проектом архітектора Гуго Ліхта.

Як і інші музейні колекції Німеччини, націонал-соціалізм не пощадив музейні фонди живопису і скульптури в Лейпцизі. В 1937 році в рамках пропагандистської акції боротьби з дегенеративним мистецтвом з лейпцизького музею було вилучено 394 твори живопису та графіки, виконаних переважно в експресіоністській манері . У ніч на 4 грудня 1943 року в результаті повітряного нальоту на місто будівля музею була зруйнована. Велика частина колекції до того часу вже була перевезена у сховище.

Після зруйнування будівлі музею на Ауґустусплац для Міського музею почалася тривалий період «безпритульності» (61 рік), що обмежувало можливості експозиції музею. В 1948 р. музей в'їхав в колишній будинок Імперського банку на вулиці Петерссштрассе (нім. Petersstraße), у 1952 р. музей переїхав до колишньої будівлі Імперського суду (зараз тут розташований Адміністративний суд Німеччини) і став Музеєм Димитрова.

Після того, як у травні 1992 р. було ухвалене рішення про перенесення Федерального адміністративного суду до Лейпцига, в серпні 1997 р. музей був змушений знову переїхати в інше місце — в лейпцігський «Торговий двір» (нім. Handelshof).

У середині 1990-х рр.. місто ухвалило рішення про будівництво для Музею образотворчих мистецтв власного будинку. 4 грудня 2004 р., рівно через 61 рік після знищення будівлі на Ауґустусплац, музей відкрив двері перед відвідувачами в новій будівлі на площі Заксенплац (нім. Sachsenplatz). Будівництво нової будівлі у формі куба за проектом архітекторів Карла Хуфнагеля, Петера Пютца і Міхаеля Рафаеліана обійшлося в 74,5 млн євро. Це перша будівля художнього музею, побудована в Німеччині починаючи з 1950 р.

Музей образотворчих мистецтв у Лейпцизі занесений до виданої в 2001 р. «Синьої книги», куди входять найзначніші установи культури на території нових федеральних земель.

Зараз колекція музею, що становить 3500 мальованих, 1000 скульптурних і 60000 графічних творів мистецтва, повноцінно розмістилася на площі в 7000 кв.м. Збірка музею охоплює твори починаючи з пізнього Середньовіччя і аж до сучасності. У колекції представлені твори старих німецьких і голландських майстрів XV і XVI ст., Італійське мистецтво XV—XVIII ст., Мистецтво Нідерландів XVII ст., Французьке мистецтво XIX ст., А також мистецтво Німеччини періоду XVIII—XX ст.

Значну частину колекції складають:

• твори голландських і німецьких майстрів XV—XVI ст.: Майстра Франке, Яна ван Ейка, Рогіра ван дер Вейдена, Лукаса Кранаха Старшого, Георга Лембергера, Бартоломеуса Брейна, Ганса Роттенгаммера, Адама Ельсгаймера;
• твори німецьких майстрів XVII ст. (наприклад, Георга Флегеля);
• роботи італійських живописців XV—XVI ст.: Фра Анджеліко, Якопо дель Селлайо, Франческо Франча, Себастьяно Майнарді, Чіма да Конельяно, Рафаеля Санті, Якопо Тінторетто;
• картини голландців XVII ст.: Франса Галса, Гендріка ван Балена старшого, Бартоломеуса ван дер Гелста, Арта ван дер Нера, Класа Моленара, Альберта Кейпа, Пітера де Хооха, Герарда Терборха тощо;
• роботи митців «часу Гете» (die Goethezeit): Антона Граффа, Йоганна Тішбейна старшого тощо;
• твори романтиків (Каспар Давид Фрідріх) і представників дюссельдорфської художньої школи (Андреас Ахенбах).

У центрі скульптурної колекції знаходиться портрет Людвіга ван Бетховена роботи Макса Клінгера, видатного сина Лейпцига. Творчості Клінгера і Макса Бекманна в музеї відведено окремий поверх. В експозиції представлено також скульптурні твори українського й американського митця Олександра Архипенка.

Сучасне мистецтво представлено в музеї комплексної експозицією представників лейпцизької школи: Бернгарда Гайзіга, Вернера Тюбке та Вольфганга Маттхоєра — та великими фондами уславлених німецьких художників Нео Рауха і Даніеля Ріхтера.

• Jahn, Johannes: Museum der Bildenden Künste. Leipzig. E. A. Seemann, 1961.
• Leipziger Volkszeitung Journal, Sonderbeilage zur Eröffnung des neuen Bildermuseums vom 3. Dezember 2004.
• Bode, Peter M.: Das Haus der tausend Räume, in: Art-Magazin 12/2004, S. 19-31.
• Museum der Bildenden Künste Leipzig (Hrsg.):Corot bis Monet: Von Barbizon zum Impressionismus, Schenkung Bühler-Brockhaus an das Museum der bildenden Künste LeipzigISBN 3-00-011003-8

• 
  Майстер Франке. Страждаючий Христос. бл. 1430
• 
  Нижньорейнський майстер. Чари кохання. 1470/1480
• 
  Лукас Кранах Старший. Помираючий. 1518
• 
  Франс Галс. Мулат. 1627
• 
  Андреас Ахенбах. Маяк поблизу Остенде. 1887
• 
  Ганс Бальдунг. Сім віків жінки. 1544.
• 
  Каспар Давид Фрідріх. Кладовище в снігу. 1826
• 
  Каспар Давид Фрідріх. Етапи життя. 1834
• 
  Вільгельм Лейбл. В очікуванні. 1898.
• 
  Арнольд Беклін. Весна. 1875
• 
  Макс Клінгер. Портрет Бетховена. 1902

• Офіційний сайт музею [Архівовано 22 червня 2020 у Wayback Machine.]