Міністерство внутрішніх справ СРСР — Вікіпедія

Міністерство внутрішніх справ СРСР
рос. Министерство внутренних дел СССР
 
Кокарда радянської міліції з емблемою
Загальна інформація:
Тип: Міністерство внутрішніх справ
Юрисдикція: СРСР СРСР
Дата заснування: 15 березня 1946
Дата ліквідації: 26 грудня 1991
Відомство-попередник: Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР
Відомство-наступник: МВС Росії
МВС України
МВС Білорусі
Міністерства інших колишніх радянських республік
Структура:
Міністр: Микола Щолоков (1968 - 1982)
Віталій Федорчук (1982 - 1986)
Олександр Власов (1986 - 1988)
Вадим Бакатін (1988 - 1990)
Борис Пуго (1990 - 1991)
Віктор Баранніков (1991)
Керівна організація: Рада міністрів СРСР
Кількість тер. підрозділів: 15 республіканських МВС

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Міністерство внутрішніх справ СРСР

Міністерство внутрішніх справ СРСР — центральний союзно-республіканський орган державного управління Союзу Радянських Соціалістичних Республік по боротьбі зі злочинністю та підтриманню громадського порядку в 19461960 і 19681991 роках. До розпаду СРСР об'єднував 15 республіканських МВС союзних республік. Чисельність у 1953 році — 1 095 678 осіб[1]

Історія міністерства

[ред. | ред. код]

1946–1960 роки

[ред. | ред. код]

18 березня 1946 року V сесія Верховної Ради СРСР прийняла Закон про перетворення Ради Народних Комісарів СРСР у Раду Міністрів СРСР, а народних комісаріатів — у міністерства. НКВС СРСР перетворюється у Міністерство внутрішніх справ СРСР (МВС СРСР).

У січні 1947 постановою Ради Міністрів СРСР внутрішні війська з МВС СРСР передаються до МДБ СРСР. Прикордонні війська, конвойні частини і війська МВС з охорони об'єктів промисловості та залізниць залишаються в підпорядкуванні МВС СРСР. Починається процес виведення силової складової з МВС СРСР, до 1953 року в складі МВС залишаються табори, управління та підприємства виробничо-господарської діяльності (будівельні, геологорозвідки, видобутку корисних копалин, лісові тощо).

  • У серпні 1947 прийнято постанову Ради Міністрів СРСР, за якою Відділ урядового зв'язку та Управління військ урядового зв'язку із відання МВС передаються до МДБ СРСР.
  • У квітні 1948 частини з охорони особливо важливих об'єктів промисловості МВС СРСР передаються МДБ СРСР.
  • У жовтні 1949 відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 13 жовтня 1949 Військово-будівельне управління, Головне управління прикордонних військ (ГУПВ) і частини прикордонних військ, Головне управління міліції (карний розшук, ОБХСС, міліція) передані у відання МГБ СРСР.
  • У березні 1949 згідно з постановою Ради Міністрів СРСР із трьох спеціальних відділів МВС до складу МДБ передане Державне сховище цінностей, на базі якого організовано Спецвідділ (Гохран) МДБ СРСР.
  • У липні 1950 Особлива нарада та Головне управління з оперативного розшуку (боротьба з бандитизмом) з МВС СРСР передані у відання МДБ СРСР.

Після смерті Й. В. Сталіна на спільному засіданні Пленуму ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і Президії Верховної Ради СРСР прийнято рішення про об'єднання МДБ СРСР і МВС СРСР в одне Міністерство — МВС СРСР. Відповідний закон прийнятий 15 березня 1953 року[2]. Л. П. Берія призначений Міністром внутрішніх справ СРСР та заступником Голови Ради Міністрів СРСР.

Службове посвідчення заступника міністра МВС УРСР, 1985
Службове посвідчення заступника міністра МВС СРСР, 1985
Знак «Відмінник Міліції» МООП

У березні 1953 у зв'язку зі звільненням МВС СРСР від виробничо-господарської діяльності з МВС СРСР до складу інших міністерств і відомств передано понад 21 підрозділу. Також у Міністерство юстиції СРСР передані Головне управління таборів, Управління дитячих колоній і виправно-трудові установи, за винятком тих, де містилися засуджені за державні злочини.

У червні 1953 міністром внутрішніх справ СРСР знову призначений Круглов Сергій Никифорович.

1 вересня 1953 Указом Президії Верховної Ради СРСР скасована Особлива нарада при Міністрові внутрішніх справ.

21 січня 1954 року Постановою РМ СРСР Головне управління таборів (ГУЛАГ) і Управління дитячих колоній (УДК) з Міністерства юстиції СРСР знову передані до складу МВС СРСР.

За даними МВС СРСР на 1 квітня 1954 в ГУЛазі було 1 млн 360 тис. ув'язнених. Із них за контрреволюційні злочини відбували покарання 448 тис. осіб, за тяжкі кримінальні злочини — близько 680 тис. Серед ув'язнених майже 28% становила молодь до 25 років.

13 березня 1954 року Указом Президії Верховної Ради СРСР утворений Комітет державної безпеки (КДБ) при Раді Міністрів СРСР і його Головою призначений колишній Перший заступник Міністра внутрішніх справ СРСР Сєров Іван Олександрович. Міліція залишилася у складі МВС СРСР.

У лютому 1956 міністром внутрішніх справ СРСР призначений Дудоров Микола Павлович.

25 жовтня 1956 року ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову «Про заходи щодо поліпшення роботи Міністерства внутрішніх справ СРСР». Органи МВС реорганізовані в управління (відділи) внутрішніх справ виконкомів Рад. Тим самим відроджувалася система подвійного підпорядкування: місцевим Радам і вищим органам МВС.

13 січня 1960 року Міністерство внутрішніх справ СРСР було ліквідовано; його функції передані міністерствам внутрішніх справ союзних республік[3].

Історія союзно-республіканського відомства (НКВД, МВС), яке практично повністю контролювало життя Радянської держави, перервалася на шість з половиною років.

Міністерство охорони громадського порядку (МООП)

[ред. | ред. код]

26 липня 1966 року Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про створення Союзно-республіканського міністерства охорони громадського порядку СРСР» було відновлено централізоване управління органами міліції в масштабі країни (МОГП СРСР).

МВС СРСР

[ред. | ред. код]

25 листопада 1968 року Президія Верховної Ради СРСР прийняла Указ «Про перейменування Міністерства охорони громадського порядку СРСР на Міністерство внутрішніх справ СРСР».

26 грудня 1991 року Рада Республік Верховної Ради СРСР[ru] прийняла декларацію № 142-Н про припинення існування СРСР у зв'язку з утворенням СНД. Всі органи, установи та організації МВС СРСР на території республік були переведені під юрисдикцію цих республік із включенням їх до республіканських систем МВС.

Керівники[4]

[ред. | ред. код]
Ім'я
(Роки життя)
Строк повноважень Глава уряду
Початок Кінець
Народний комісар внутрішніх справ СРСР
1 Генеральний комісар держбезпеки
Генріх Григорович Ягода
(1891–1938)
10 липня 1934 25 вересня 1936 В'ячеслав Молотов (1930–1941)
2 Генеральний комісар держбезпеки
Микола Іванович Єжов
(1895–1940)
26 вересня 1936 25 листопада 1938 В'ячеслав Молотов (1930–1941)
3 Маршал Радянського Союзу
Лаврентій Павлович Берія
(1899–1953)
25 листопада 1938 29 грудня 1945 В'ячеслав Молотов (1930–1941)
Йосип Сталін (1941–1953)
4 Генерал-полковник
Сергій Никифорович Круглов
(1907–1977)
29 грудня 1945 15 березня 1946 Йосип Сталін (1941–1953)
Міністр внутрішніх справ СРСР
1 Генерал-полковник
Сергій Никифорович Круглов
(1907–1977)
19 березня 1946 5 березня 1953 Йосип Сталін (1941–1953)
2 Маршал Радянського Союзу
Лаврентій Павлович Берія
(1899–1953)
5 березня 1953 26 червня 1953 Георгій Маленков (1953–1955)
3 Генерал-полковник
Сергій Никифорович Круглов
(1907–1977)
26 червня 1953 31 січня 1956 Георгій Маленков (1953–1955)
Микола Булганін (1955–1958)
4 Микола Павлович Дудоров
(1906–1977)
31 січня 1956 13 січня 1960 Микола Булганін (1955–1958)
Микита Хрущов (1958–1964)
Міністр охорони громадського порядку СРСР
1 Генерал-полковник
Микола Онисимович Щолоков
(1910–1984)
17 вересня 1966 25 листопада 1968 Олексій Косигін (1964–1980)
Міністр внутрішніх справ СРСР
5 Генерал армії
Микола Онисимович Щолоков
(1910–1984)
25 листопада 1968 17 грудня 1982 Олексій Косигін (1964–1980)
Микола Тихонов (1980–1985)
6 Генерал армії
Віталій Васильович Федорчук
(1918–2008)
17 грудня 1982 24 січня 1986 Микола Тихонов (1980–1985)
Микола Рижков (1985–1990)
7 Генерал-полковник
Олександр Володимирович Власов
(1932–2002)
24 січня 1986 20 жовтня 1988 Микола Рижков (1985–1990)
8 Генерал-лейтенант
Вадим Вікторович Бакатін
(н. 1937)
20 жовтня 1988 1 грудня 1990 Микола Рижков (1985–1990)
9 Генерал-полковник
Борис Карлович Пуго
(1937–1991)
1 грудня 1990 22 серпня 1991 Микола Рижков (1985–1990)
Валентин Павлов (1991)
10 Генерал-полковник
Віктор Павлович Баранніков[ru]
(1940–1995)
29 серпня 1991 26 грудня 1991 Іван Сілаєв (1991)

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. МВД СССР. Архів оригіналу за 25 лютого 2015. Процитовано 7 березня 2015.
  2. О преобразовании министерств СССР: Закон от 15 марта 1953 г. // Ведомости Верховного Совета СССР 1953 г. № 3.
  3. Об упразднении министерства внутренних дел СССР: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 13 января 1960 г. // Ведомости Верховного Совета СССР 1960 г. № 3.
  4. До таблиці виключені тільки періоди існування загальносоюзного МВС/МОГП.

Посилання

[ред. | ред. код]