Місячні породи — Вікіпедія
Мі́сячні поро́ди — гірські породи з Місяця — природного супутника Землі.
Місячні породи — тверді гірські породи густиною 3,1—3,4 г/см3. За хімічним, мінералогічним складом та структурою не схожі на земні породи. В місячних породах у порівняно значних кількостях містяться рідкісні на Землі елементи — хром, титан, цирконій, проте менше натрію і калію. Місячні породи бідні на залізо, воду та леткі компоненти — тільки один мінерал місячних порід — акаганеїт — містить сполуки заліза та водень. Провідними сполуками є силікати та оксиди, попутними — фосфати, сульфіди, карбіди, та фосфіди.
Зразки місячних порід, доставлені «Аполлоном-11», мають вулканічне походження і кристалізувалися з розплаву. Далі відбувалося перетворення порід під дією ударів метеоритів і метаморфізму (ударного, термічного), а також спікання. Основними мінералами місячних порід є піроксен, плагіоклаз, ільменіт та меншою мірою олівін. Розрізняють чотири (за іншими класифікаціями — три і шість) типи місячних порід: дрібнозернисті пухирчасті вивержені породи; крупнисті кристалічні породи; брекчії — уламки вивержених порід і мінералів; реголіт — дрібні частинки, пил. У місячному пилу присутні скляні кульки розміром біля сотень мікрон. Вік місячних порід — 3—4 млрд років, а за останніми даними 4,51 мільярда років[1].
Описано близько 50 мінералів, які містяться в місячних породах. Загалом виявлено близько 100 видів мінералів (на Землі близько 3000). Усі виявлені мінерали поділяють на три групи:
- Породотвірні (армолколіт, ільменіт, олівін, плагіоклаз, піроксен, шпінель).
- Акцесорні (лужний польовий шпат, камасит, теніт, кварц, піроксфероїт, тридиміт, кристалобаліт, рутил, транквілітіїт, троїліт, вітлокіт, циркон, апатит).
- Рідкісні (сульфіди і сульфати, силікати, метали, оксиди та гідроксиди тощо).
Слід відзначити суттєву відмінність у складі порід морських та материкових районів Місяця. Морські породи — це олівіни, глиноземисті та титанисті базальти з різним вмістом лугів; материкові — це габро-норит-анортозитовий комплекс порід, глиноземисті базальти та крип-базальти з високим вмістом лугів, рідкісноземельних елементів та фосфору.
За оцінками вчених, на Місяці може бути близько 1 млн т ізотопу гелію-3 — складової «сонячного вітру». На початку XXI ст. висунуте припущення про можливість промислового використання у майбутньому гелію (3Не) як ядерного палива при термоядерному синтезі. Такі міркування, однак, потребують ретельного аналізу і порівняння термоядерних реакцій з використанням дейтерію (ресурси якого у водах Світового океану дають змогу отримати енергію у мільярд разів більшу від енергії від усіх запасів органічного палива на Землі) і гелію-3.
Японія, поряд з США і ЄС, проявляє інтерес до технології пошуку корисних копалин на космічних тілах, зокрема, на Місяці. США розробили відповідне законодавство[2].
У музеї астронавтики у Вашингтоні виставлений зразок місячної породи, до якої може доторкнутися будь-який відвідувач. Крім того, музей має ряд експозицій місячних порід, дані про їх склад тощо.
Місячна Місія | Маса зібраних зразків |
---|---|
Аполлон-11 | 22 кг |
Аполлон-12 | 34 кг |
Аполлон-14 | 43 кг |
Аполлон-15 | 77 кг |
Аполлон-16 | 95 кг |
Аполлон-17 | 111 кг |
Луна-16 | 101 г |
Луна-20 | 55 г |
Луна-24 | 170 г |
На сьогодні на Землі є зразки місячної породи, що потрапили на Землю з таких джерел:
- Зразки, зібрані з 1969 по 1972 роки в ході 6 пілотованих висадок на Місяць Аполлон-11, -12, -14, -15, -16, -17, здійснених під час американської програми «Аполлон».
- Зразки зібрані з 1970 по 1976 роки автоматичними станціями Луна-16, -20, -24, запущеними в рамках радянської програми «Луна».
- Зразки, які потрапили на землю природним шляхом, тобто які були вибиті з поверхні Місяця падінням астероїдів, а потім впали на Землю (місячні метеорити). З 1980-х років було знайдено 135 подібних метеоритів, загальною масою близько 55 кг[3].
У березні 2022 року офіційні особи НАСС вирішили дозволити вивчення останніх із 2196 зразків ґрунту місії «Аполлон-17», щоб отримати додаткові висновки, до тих, що зробили дослідники півстоліття тому[4].
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Rocks & Soils from the Moon [Архівовано 3 вересня 2009 у Wayback Machine.] — Johnson Space Center
- Apollo Geology Tool Catalog [Архівовано 28 вересня 2006 у Wayback Machine.]
- Lunar meteorites [Архівовано 13 квітня 2011 у Wayback Machine.] — Washington University, Department of Earth and Planetary Sciences
- Lunar Samples [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.] Lunar and Planetary Institute
- Articles about Moon rocks in Planetary Science Research Discoveries [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.] educational journal
- Where Today are the Apollo 11 Lunar Sample Displays? [Архівовано 15 жовтня 2012 у Wayback Machine.] collectSPACE
- Where Today are the Apollo 17 Goodwill Moon Rocks? [Архівовано 15 жовтня 2012 у Wayback Machine.] collectSPACE
- ↑ Місяць набагато старший, ніж вважалося раніше — вчені. Укрінформ. 27 лютого 2017. Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Список місячних метеоритів [Архівовано 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ NASA is opening up a sample taken from the Moon 50 years ago. ZME Science (амер.). 22 березня 2022. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
Це незавершена стаття про Місяць. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |