Мітоксантрон — Вікіпедія

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Мітоксантрон
Систематизована назва за IUPAC
1,4-dihydroxy-5,8-bis[2-(2-hydroxyethylamino) ethylamino]-anthracene-9,10-dione
Класифікація
ATC-код	L01DB07
PubChem	4212
CAS	65271-80-9
DrugBank
Хімічна структура
Формула	C22H28N4O6
Мол. маса	444,481 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність	100% (в/в)
Метаболізм	Печінка
Період напіввиведення	2,3-13 діб
Екскреція	Жовч, Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата	МІТОКСАНТРОН "ЕБЕВЕ", «ЕБЕВЕ Фарма Гес.м.б.Х. Нфг. КГ»,Австрія UA/3145/01/01 18.02.2015-18/02/2020

Мітоксантрон (англ. Mitoxantrone, лат. Mitoxantronum) — синтетичний лікарський препарат, який за своїм хімічним складом є похідним антрахінону^[1] та належить до групи протипухлинних антибіотиків, має структурну подібність до доксорубіцину та рубоміцину.^[2][3] Мітоксантрон застосовується виключно внутрішньовенно.^[4][5] Мітоксантрон розроблений у 70-х роках ХХ століття^[3], та уперше схвалений FDA у 1987 році.^[6]

Мітоксантрон — синтетичний лікарський засіб, який є похідним антрахінону та належить до групи протипухлинних антибіотиків. Механізм дії препарату полягає у гальмуванні ферменту топоізомерази ІІ, що призводить до гальмування синтезу ДНК і РНК, а також спричинює хромосомні аберації та утворення поперечних зв'язків між ланцюгами ДНК.^[4][5] Мітоксантрон однаково діє на як на проліферуючі, так і на непроліферуючі клітини, тобто його дія не залежить від стадії мітозу.^[2] Мітоксантрон застосовується переважно при різних формах раку: метастатичному раку молочної залози, неходжкінських лімфомах, раку яєчника, раку печінки, а також гострому лейкозі, який є резистентним до застосування інших лікарських засобів.^[4][5] Мітоксантрон має також імуносупресивну дію, що полягає у зменшенні проліферації активованих лімфоцитів периферичної крові, як Т-лімфоцитів, так і В-лімфоцитів та макрофагів, змінює антигенну активність моноцитів та дендритів, зменшує кількість продукції прозапальних цитокінів (у тому числі фактора некрозу пухлини, у-інтерферонів та інтерлейкіну-2). Це призводить до зниження активності імунокомпетентних клітин, які можуть спричинювати ураження мієлінової оболонки, та призводити до розвитку аутоімунних захворювань нервової системи, окрема розсіяного склерозу.^[3][7] Це дає можливість застосовувати мітоксантрон при прогредієнтних формах розсіяного склерозу.^[1][3][8], як самостійний препарат^[3], або в комбінації з іншими препаратами (зокрема, церебролізином^[1]). Проте застосування мітоксантрону у пацієнтів із розсіяним склерозом може збільшувати ризик розвитку в них різних форм злоякісних пухлин, особливо колоректального раку.^[7] Мітоксантрон також є дуже активним до ембріональних клітин, тому його застосування при вагітності може призвести як до народження дитини із чисельними вадами розвитку, так і до самовільного переривання вагітності або народження мертвої дитини, хоча при довготривалих спостереженнях були випадки народження й здорових немовлят.^[2]

Мітоксантрон швидко розподіляється в організмі після внутрішньовенної ін'єкції, після внутрішньовенного введення біодоступність препарату становить 100 %. Найвищі концентрації мітоксантрону досягаються в щитоподібній залозі, печінці, серці та еритроцитах. Мітоксантрон добре (на 78 %) зв'язується з білками плазми крові. Препарат проходить через плацентарний бар'єр, незначно проникає в грудне молоко. Метаболізм препарату проходить у печінці та є трифазним. Виводиться препарат із організму з жовчю, незначна частина виводиться із сечею, переважно у вигляді метаболітів. Кінцевий період напіввиведення препарату складає від 2,3 до 13 діб (в середньому 5.8 доби), і цей час може збільшуватися при порушеннях функції печінки або нирок.^[5]

Мітоксантрон застосовують для лікування метастатичного раку молочної залози, неходжкінських лімфом, раку яєчника, раку печінки, а також гострого лейкозу, який є резистентним до застосування інших лікарських засобів^[4][5], а також при прогредієнтних формах розсіяного склерозу.^[6]

При застосуванні мітоксантрону побічні ефекти спостерігаються часто, найхарактернішими з них є виникнення вторинних злоякісних пухлин, особливо колоректального раку.^[7] Іншими побічними ефектами препарату є^[4][5]:

• Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — алопеція, гарячка, шкірні алергічні реакції.
• З боку травної системи — стоматит, нудота, блювання, біль у животі, діарея або запор, погіршення апетиту, зрідка порушення функції печінки.
• З боку серцево-судинної системи — аритмії, хронічна серцева недостатність, тахікардія, зниження фракції викиду шлуночків.
• Зміни в лабораторних аналізах — лейкопенія, тромбоцитопенія, дуже рідко еритроцитопенія.
• Інші побічні ефекти — загальна слабкість; забарвлення шкіри в синій колір; порушення функції нирок; флебіт та некроз шкіри і підшкірної клітковини в місці ін'єкції; при застосуванні під час вагітності можливі внутрішньоутробна загибель плода, вади розвитку плода, затримка росту плода, ембріональна токсичність.

Мітоксантрон протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, вагітності та годуванні грудьми.^[4][5]

Мітоксантрон випускається у вигляді концентрату для приготування розчину для ін'єкцій по 2 мг/мл у флаконах по 5; 10; 12,5 і 15 мл; а також 2 % розчину для внутрішньовенного застосування у флаконах по 10 мл.^[9]

• Мітоксантрон на сайті mozdocs.kiev.ua [Архівовано 23 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
• https://www.rlsnet.ru/mnn_index_id_1031.htm [Архівовано 9 березня 2015 у Wayback Machine.]