Наомі Шемер — Вікіпедія

Наомі Шемер
івр. נעמי ספיר שמר‎
Основна інформація
Дата народження13 липня 1930(1930-07-13)[1][2][…]
Місце народженняКвуцат-Кінеретd, Підмандатна Палестина
Дата смерті26 червня 2004(2004-06-26)[1][2][…] (73 роки)
Місце смертіТель-Авів-Яфо, Ізраїль[4][5]
Причина смертізлоякісна пухлина
ПохованняКинеретське кладовищеd
Роки активності19512004
Громадянство Ізраїль
Професіїкомпозиторка, співачка, авторка пісень
ОсвітаЄрусалимська академія музики та танцю
Інструментивокал[d] і фортепіано
ЖанриМузика Ізраїлю
Magnum opusЗолотий Єрусалим
Нагороди
У шлюбі зMordechai Horowitzd
Діти (2)Ariel Horowitzd
naomi-shemer.co.il
CMNS: Файли у Вікісховищі

Наомі Шемер (івр. נעמי שמר; 13 липня 1930, кібуц Квуцат Кінерет[en], підмандатна Палестина — 26 червня 2004, Тель-Авів, Ізраїль) — ізраїльська поетеса та композиторка, авторка неофіційного гімну Єрусалиму «Єрушалаїм шель загав» (Золотий Єрусалим).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Батьки Наомі, Меїр та Рівка Сапір, вихідці з Вільно, порізно приїхали в 1920-х роках у Землю Ізраїльську і познайомилися в кібуці. Беручи участь у сіоністському робітничому русі, вони не дотримувалися релігійних традицій. У Наомі були молодша сестра Рут і брат Яаков. Після Другої світової війни її батько звільнив живих євреїв з таборів у Європі, і переправляв у Палестину в складі організації «Бріха» («Втеча»).

Підрісши, Наомі стала брати уроки музики в Хайфі. Потім закінчила Єрусалимську музичну академію і повернулася до кібуцу викладати музику для дітей. Тоді ж почала писати пісні.

Творчість

[ред. | ред. код]

Наомі Шемер самостійно створювала тексти й музику до своїх пісень, іноді надихаючись музикою й піснями різних країн, з яких євреї поверталися у відроджений Ізраїль. Найвідоміша пісня авторки — «Єрушалаїм шель загав» — Золотий Єрусалим, написана в 1967 році. На початку 1967 року Ізраїльське радіо запропонувало Шемер написати пісню про Єрусалимі для виконання на концерті присвяченому Дню Незалежності. Композиторка трепетно поставилася до цієї задачі — адже дуже багато прекрасних віршів і музики написано про Єрусалим. Настав Пурим, а пісня ще не була готова. Шемер навіть зателефонувала на радіо й попросила звільнити її від цієї честі. Тодішній директор Ізраїльського радіо Гіль Алдема розповідав, що погодився, щоби пісня була не про Єрусалим, але пісню для цього концерту просив все-таки написати, сподіваючись, що в підсумку вона буде про Єрусалим. Уже після смерті Шемер (2004) Алдема стверджував, що Наомі Шемер узяла музику для «Золотого Єрусалиму» з баскської колискової. Пісня Шемер була виконана на концерті й стала тріумфом, оскільки не було ізраїльтянина, який не сумував би за Старим Містом і Західною Стіною Храмової гори. Коли ізраїльські війська через три тижні після концерту звільнили Єрусалим, пісня, яка висловила радість цілої нації, здобула широку популярність. Платівка з піснею розійшлася накладом 300 тисяч примірників, що є рекордом продажів грамплатівок за всю історію Ізраїлю[6].

Під час Війни Судного дня (1973) музика Шемер уособлювала вже й інші переживання: тривогу і гіркоту від втрат ізраїльських військ, захоплених зненацька сирійцями і єгиптянами.

Пісня «Лу йеһи» («Так буде»), виконана в дні війни, івритська версія пісні The Beatles «Let It Be». Шемер написала пісню «Іш музар» («Дивний чоловік»), присвячену поселенцям Елон-Море[en], натхненна тим, як десятки тисяч людей приходять заново освоювати звільнені в ході Шестиденної війни ділянки єврейської землі. Шемер вбачала в цьому повернення до коріння, матеріальне втілення любові до країни Ізраїлю.

«Пісня про весну» була написана Шемер в 1975 році в знак протесту проти переговорів про повернення Єгипту Синайського півострова. Героїня цієї сатирично-трагічної пісні — сардина — пропонувала своє тіло по частинах акулі, у відповідь розраховуючи почути привітання «шалом». Коли сардина запропонувала всю себе цілком, акула відкрила рот — і разом з відповіддю з'їла сардину.

Інша пісня Шемер, «Аль коли елі» ([бережи] Всіх цих) пов'язана з болючим моментом в історії Ізраїлю — передачею Єгипту і руйнуванням єврейського міста Яміт з прилеглими поселеннями. Музикантка написала цю композицію, намагаючись втішити сестру, котра овдовіла. У пісні є слова: «Не викорчовуй насаджень». Через півтора року Ізраїль уклав мир з Єгиптом і був змушений евакуювати поселення Яміт на Синайському півострові. Поселенці Яміта довго пручалися. Активісти руху телефонували й дякували композиторці за пісню, яка висловлювала їх почуття.

Пісню «Про рав ховель» (капітан) Наомі Шемер переклала на іврит із поезії Волта Вітмена на трагічну загибель ізраїльського прем'єр-міністра Іцхака Рабина.

Наомі Шемер також написала багато пісень для дітей та цикл пісень до всіх єврейських свят.

У 1983 році Наомі Шемер присуджена Премія Ізраїлю за внесок в культуру країни.

Наомі Шемер залишається однією з кращих і значних творців оригінальної ізраїльської пісенної традиції, а деякі її пісні стали неофіційними гімнами, символами доленосних подій в історії Держави Ізраїль.

Політичні погляди

[ред. | ред. код]

Наомі Шемер примикала за своїми поглядами до руху «За неподільний Ізраїль», співчувала поселенцям на контрольованих Ізраїлем території Ерец Ізраель, проте ніколи не давала використати свій авторитет та своє ім'я в політиці.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

На пам'ять про Наомі Шемер у 2005 році Ізраїльська корпорація з випуску монет та медалей (Israel Coins and Medals Corporation) викарбувала серію золотих і срібних пам'ятних монет номіналом у 1, 2 та 10 шекелів[7].

На пам'ять про неї над озером Кінерет розпочато будівництво меморіальної оглядового майданчика з видом на озеро[8].

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Елінор і Роберт Слейтер, Great Jewish Women

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
На івриті