Народна національна партія — Вікіпедія

Народна національна партія

Народная национальная партия
КраїнаРосія Росія
Голова партіїІванов-Сухаревський Олександр Кузьмич
Дата заснування12 грудня 1994
Дата розпуску19 жовтня 2006
Штаб-квартираМосква
Ідеологіяросійський націоналізм, неофашизм

Народна Національна Партія (ННП) - ультраправа політична партія Росії, що існувала у 1994-2009 роках під головуванням Олександра Сухаревського, основним інформаційним рупором була газета "Я-Руський". 19 жовтня 2006 року юридична особа за рішенням суду ліквідована[1], по 2009 рік діяла без офіційної реєстрації[2].

Коротко про «Народну національну партію»

[ред. | ред. код]

«Народна національна партія» Росії (ННП), заснована 1994 року Олександром Івановим-Сухаревським (режисером за освітою) і Олексієм Широпаєвим, натхненна фашизмом італійського типу, удавала з себе захисницю російського православ'я та козацьких рухів і поширювала ідеологію, яку називала «росіянізм». Ця ідеологія була комбінацією популізму, расового й антисемітського містицизму, національного екологізму, православ'я та ностальгії за царем. Партія налічувала лише кілька тисяч членів, однак історично впливала на позапарламентську сцену в Росії через відомі газети «Я русский», «Наследие предков» та «Эра России». Партія незабаром зазнала проблем із законом за розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Газета «Я русский» була зрештою заборонена 1999 року, а Іванов-Сухаревський засуджений до кількох місяців тюремного ув'язнення, однак після звільнення він тривалий час залишався важливою фігурою в колах, близьких до Спілки письменників Росії, і проводив далі свою діяльність[3].

Історія

[ред. | ред. код]

Народна Національна партія (ННП) створена 12 грудня 1994 року та офіційно зареєстрована 24 травня 1995 року. Була утворена на основі Руху народних націоналістів (ДНН), зі злиття двох радикальних націонал-патріотичних груп: Ініціативної групи Православної партії та редакції газети "Ера Росії", що називалася також Національно-соціалістичним рухом (НСД)[4].

15 жовтня 1994 року на Всеросійській конференції Руху народних націоналістів (ДНН) було обрано Центральну Раду ДНН та голову ДНН – Іванов-Сухаревський. У лютому 1995 року рух було реорганізовано в Народну Національну Партію (ННП) до центральної ради якої увійшли лідери Союзу "Християнське Відродження" (СХВ) В'ячеслав Дьомін та Володимир Осипов, головний редактор газети "Ера Росії" Володимир Попов та інші[4].

У 1995 році ННП на своєму з'їзді в Москві оголосила про збір підписів для участі у виборах до Державної думи, проте виборчком забракував зібрані підписи, відмовивши партії та її кандидатам у реєстрації[5].

У грудні 1999 року в редакції газети «Завтра» пройшов круглий стіл по об'єднанню лідерів російських національних рухів організованим Олександром Прохановим за участю лідера ННП Олександра Сухаревського, генерала Альберта Макашова, Олександр Стерлігов – РНС, Олександр Корчагін – Російська партія партія, Борис Миронов - Російська Патріотична партія, Ігор Кузнєцов - Союз Російського народу, Олександр Штильмарк - "Чорна Сотня", Дмитро Васильєв - НВФ "Пам'ять", Юрій Макунін - Всеслов'янський Собор, Андрій Гусєв - Великий Російський Земський Собор, Володимир Гусєв - РК, Олександр Севастьянов - "Національна Газета"[4].

Наприкінці 1997 року виходить партійна газета ННП. У 2002 році Міндруку на адресу газети оголосив офіційне попередження за публікацію матеріалів, що розпалюють національний розбрат. З 1995 року друкованим органом ННП була газета «Ера Росії» Володимира Попова та газета «Земщина» В'ячеслава Дьоміна[6].

У 2002 році Міндруку на адресу партійної газети «Я-Русский» винесло офіційне попередження за публікацію матеріалів, що розпалюють національний розбрат[6].

4 жовтня 2003 року в штаб-квартирі партії ННП, в якій знаходилася редакція газети «Я-русский», спрацював вибуховий пристрій, люди, які знаходили в приміщенні, були поранені[7].

У 2006 році юридична особа ННП за рішенням суду була ліквідована[1] але продовжуючи діяти без офіційної реєстрації по 2009 рік[2].

Ідеологія

[ред. | ред. код]

ННП виробила власну політичну доктрину, викладену в брошурі «Основи русизму», — русизм, заснований на чотирьох основних принципах:

Народное Национальное Государство будет построено по принципу Аристократического сословного социализма[8]

"Одна кров - одна держава". Принцип етатизму.

"Віра розділяє - кров об'єднає". Релігійна політика русизму який завжди послідовна. З одного боку, він дистанціюється як від язичництва, так і від християнства, вважаючи, що релігія не повинна розділяти єдності нації[9]. Таким чином, утверджується секуляризм. Проте іслам[10] та юдаїзм як породження расово чужого духу відкидаються.

"Світ єдиний, питання лише в тому яка раса буде їм правити". На відміну від класичного ізоляціоністського націоналізму, доктрина русизму відкидає етноцентризм в ім'я расової консолідації білих народів у рамках «білого інтернаціоналу» з метою побудови «єдиного державного простору Білої Людства»[11]. Таким чином, расизм переважає над націоналізмом.

Відомі члени ННП

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б ЕГРЮЛ: Народная национальная партия. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 18 грудня 2020.
  2. ↑ а б Архивная версия сайта Народной национальной партии
  3. ↑ Marlène Laruelle «In the Name of the Nation» [Архівовано 10 березня 2022 у Wayback Machine.], Palgrave Macmillan, 2009, ISBN 978-0-230-10123-4, 272 стор.(англ.), с. 53
  4. ↑ а б в Народная национальная партия. Лидер - Александр Иванов-Сухаревский [Архівовано 26 листопада 2010 у Wayback Machine.]//panorama.ru
  5. ↑ Народная партия России тоже хочет участвовать в парламентских выборах. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 18 грудня 2020.
  6. ↑ а б Газета "Я - Русский" получила предупреждение от Минпечати. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 18 грудня 2020.
  7. ↑ В московской квартире лидера Народной национальной партии прогремел взрыв. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 18 грудня 2020.
  8. ↑ ОСНОВЫ РУСИЗМА. Архів оригіналу за 12 вересня 2009. Процитовано 22 березня 2010.
  9. ↑ А. К. Иванов (Сухаревский). Три источника русизма. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 22 березня 2010.
  10. ↑ Александр Язидов. Ислам! Как много в этом звуке. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 березня 2010.
  11. ↑ А. К. Иванов (Сухаревский). Новая геополитика. 1999. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 22 березня 2010.
  12. ↑ В Подмосковье найден мертвым бывший соратник Тесака. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 18 грудня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Народна_національна_партія