Алієв Наріман Рідьванович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алієв.
Наріман Рідьванович Алієв
Nariman Ridvan Oglu
Наріман Алієв на Одеському міжнародному кінофестивалі у 2016 році
Дата народження15 грудня 1992(1992-12-15) (31 рік)
Місце народженняПетрівка, Курманський район, Автономна Республіка Крим, Україна
Національністькримський татарин
ГромадянствоУкраїна Україна
КонфесіяІслам
Професіякінорежисер, сценарист
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (2014)
Роки активності2013 — дотепер
Напрямігрове кіно
Член уЄвропейська кіноакадемія[1]
IMDbID 5854210
Автограф
Нагороди та премії
Заслужений діяч мистецтв України[2]
«Золота дзиґа» (2020)
"Кіноколо (2019)
Заслужений діяч мистецтв України[2]
«Золота дзиґа» (2020)
"Кіноколо (2019)
Алієв Наріман Рідьванович у Вікісховищі

Наріма́н Рідьва́нович Алі́єв (крим. Nariman Ridvan oğlu Aliyev; нар. 15 грудня 1992(19921215), Петрівка, АР Крим, Україна) — український режисер та сценарист кримськотатарського походження. Лауреат премії кінокритиків «Кіноколо» 2019 року (найкращий режисер і найкращий фільм). Ведучий і творець подкастів Mincultpryvit та Bromance podcast.

Роботи режисера були представлені на головних фестивалях України (на Одеському міжнародному кінофестивалі, Wiz-Art, кінофестивалі «Молодості»).

Заслужений діяч мистецтв України (2020)[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Наріман Алієв народився у селі Петрівка Красногвардійського району АР Крим, 15 грудня 1992 року.

Наріман Алієв (перший ліворуч), Ахтем Сеїтаблаєв, Ремзі Білялов та Володимир Яценко під час презентації фільму «Додому» на 10-му Одеському МКФ 14 липня 2019 року

У 2009 році закінчив Петрівську ЗОШ I—III ступенів № 1.

У 2013 році отримав диплом бакалавра з режисури телебачення та кіно у ПВНЗ «Інститут екранних мистецтв». Майстерня Олега Фіалко.

У 2014 році отримав диплом спеціаліста з режисури телебачення у КНУТКіТ ім І. К. Карпенко-Карого.

У 2016 році номінувався на Кришталевого ведмедя Берлінського міжнародного кінофестивалю за свій короткометражний фільм «Без Тебе»[4].

Член Української кіноакадемії з 2017 року[5].

Член Європейської кіноакадемії з 2019 року[6].

Член Громадської ради Українського оскарівського комітету з 2019 року[7].

Дебютний повнометражний фільм Нарімана Алієва «Додому» (2019) було відібрано до конкурсної програми «Особливий погляд» 72-го Каннського міжнародному кінофестивалю[8].

Головну роль у цьому road-movie про батьківщину митця[9] отримав актор та режисер Ахтем Сеїтаблаєв. Продюсером фільму виступив Володимир Яценко.[10] У 2019 роцу стрічка також потрапила у лонг-лист премії «Оскар» від України.

Зараз режисер працює над новим проєктом — історичною драмою про депортацію кримськотатарського народу під назвою «Орталан» (ORTALAN).[11]

Після повномасштабного вторгнення

[ред. | ред. код]

24 лютого 2022 року Наріман зустрів у Львові. З перших днів вторгнення долучився до збору коштів на гуманітарні потреби.[12]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Фільм Виступав у ролі: Примітки Оригінальна назва
Режисера Сценариста Продюсера Оператора Монтажера Актора
2013 Повернутись зі світанком Так Так Так Так Так Короткометражний фільм крим. Tan Atqanda Qaytmaq
2013 Діма Так Так Короткометражний фільм —
2014 Тебе кохаю Так Так Так Так Так Короткометражний фільм крим. Seni Sevem
2014 Чорний Так Короткометражний фільм азер. Qara
2014 Син Так Короткометражний фільм —
2016 Без тебе Так Так Так Так Так Короткометражний фільм крим. Sensiz
2016 Кров Так Короткометражний фільм —
2017 Live Photo Так Короткометражний фільм —
2017 Марія Так Короткометражний фільм —
2019 Додому Так Так Повнометражний фільм крим. Evge
невідомо Комунальне чтиво написане криво Так Короткометражний фільм —

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • У своїх короткометражних фільмах працював лише з непрофесійними акторами, переважна кількість із яких є родичами режисера[13].
  • Батьки Рідьван Алієв та Гульжиян Алієва є також продюсерами усіх короткометражних стрічок режисера[14].
  • Три короткометражні фільми режисера «Повернутись зі світанком», «Тебе кохаю» та «Без тебе» є частинами трилогії «Кримські історії»[15].
  • Короткометражний фільм «Без тебе» присвячений рідному брату режисера Ерфану Селімову, який загинув в автокатастрофі у 2010 році[16].
  • Прихильник Жана-Люка Годара та Вуді Аллена[13].
  • Найвищими цінностями є насамперед сімейні відносини[17].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Бюро української кіножурналістики
  2. ↑ Указ президента України 254—2020. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 28 червня 2020.
  3. ↑ Указ Президента України від 27 червня 2020 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  4. ↑ Короткометражку Sensiz покажуть у Берліні. [Архівовано 13 липня 2016 у Wayback Machine.] «День». 20 січня 2016. Архів оригіналу за 21 січня 2016. Процитовано 20 січня 2016.
  5. ↑ Список членів Української Кіноакадемії (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2019.
  6. ↑ Сергій Васильєв. Наріман Алієв став членом Європейської кіноакадемії. БУК. 01.06.2019. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 02.06.2019.
  7. ↑ У Держкіно повідомили про початок формування Українського Оскарівського комітету. detector.media (укр.). 10 лютого 2019. Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 7 серпня 2019.
  8. ↑ Український фільм «Додому» візьме участь у конкурсі Каннського кінофестивалю. Детектор медіа. 18.04.2019. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 18.04.2019.
  9. ↑ Нариман Алиев — Forbes.ua. forbes.ua (рос.). Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 21 травня 2022.
  10. ↑ Участник Берлинале Нариман Алиев снимет новую историю о крымских татарах. Без Табу (англ.). 3 листопада 2017. Процитовано 1 липня 2023.
  11. ↑ Нариман Алиев начал работу над новым фильмом – ORTALAN. 24 Канал (рос.). 30 вересня 2021. Процитовано 1 липня 2023.
  12. ↑ Наріман Алієв: благодійні покази, аукціони й пісні Іво Бобула за донат на ЗСУ • Ukraїner (укр.), процитовано 1 липня 2023
  13. ↑ а б Нариман Алиев: «Наибольший спрос на фильмы с украинскими реалиями». Процитовано 14 липня 2016.
  14. ↑ «Якщо Ви уважно подивитеся титри, то побачите в кожному фільмі в графі „продюсери“ одні й ті ж прізвища — це мої батьки» [Архівовано 24 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Крим SOS. 10 лютого, 2016.
  15. ↑ У Києві презентували сагу кримськотатарського режисера «Кримські історії». Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 14 липня 2016.
  16. ↑ Нариман Алиев: Участие моего фильма в Берлинале – приятная неожиданность (ru-RU) . Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 14 липня 2016.
  17. ↑ Vogue.ua. Режиссер Нариман Алиев о дебютном фильме "Додому", "Оскаре" и семейных ценностях. Vogue UA. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 21 травня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алієв_Наріман_Рідьванович&oldid=42843373