French
DeutschНаселення Сум — Вікіпедія
Населення Сум станом на 1 березня 2015 року становило 268 409 осіб, населення 8 сіл, підпорядкованих Сумській міськраді — 2 931 особа. Загальне населення Сумської міськради на 1 березня 2015 року — 271 340 особи, що становить 24,2 % населення Сумської області. На початку 2014 р. за чисельністю населення серед міст України Суми посідали 21 місце[1][2].
В історії існування міста були як періоди зростання чисельності населення так і зменшення, змінювався і національний склад. При заснуванні міста в 1652 році козаками-переселенцями, поселення було повністю українське, але з часом почала з'являтися російська діаспора. За даними першого перепису населення проведеного 1660 року, Суми мали 2740 жителів. В 1650–1770 роках місто швидко розвивалося і населення його зростало, до 1770-х років Суми бувши найбільшим містом Слобожанщини мали вже близько 10 тис. населення бувши на той час одним з найбільших міст на території сучасної України. Але після скасування Слобідської автономії 1765 року, адміністративний і економічний центр Слобожанщини почав зміщуватися до Харкова, разом з тим Суми почали занепадати і населення міста протягом 1770–1850 років практично не зростало, так і залишалося 10-ти тисячним. В 1850 році в Сумах оселилася родина Харитоненків, завдяки цукровій індустрії і щедрому меценатству яких населення міста протягом 1850–1913 років зросло у 5 разів — до 50 тис. людей. У 1917–1943 роки через війни і голод населення міста зазнавало великих втрат і зростання практично не було. Після 1943 року Суми будучи вже центром області, почали швидко розвиватися. За 1943–1993 населення міста зросло приблизно у 6 разів, досягнувши свого максимуму — 307 тис. За цей період також значно збільшилася російська діаспора міста. У 1993–2013 роках населення постійно знижувалося через демографічну кризу та важку економічну ситуацію в Україні.
Середній вік населення Сумської міськради за переписом 2001 року становив 37,0 років. Середній вік чоловіків на 3,6 років менше ніж у жінок (35,0 і 38,6 відповідно). У віці молодшому за працездатний знаходилося 49 915 осіб (16,9%), у працездатному віці — 191 770 осіб (64,8%), у віці старшому за працездатний — 53 624 осіб (18,1%). За статтю в місті переважали жінки, яких налічувалося 160 218 осіб (54,2%), тоді як чоловіків 135 629 (45,8%).[3]
Станом на 1 січня 2014 року статево-віковий розподіл населення Сумської міськради був такий:[4]
| вік | чоловіки | жінки | обидві статі |
|---|---|---|---|
| 0-14 | 18 625 | 17 718 | 36 343 |
| 15-64 | 91 868 | 109 096 | 200 964 |
| 65 і старше | 11 646 | 22 036 | 33 682 |
Динаміка національного складу населення Сум за даними переписів, %
| 1926[5] | 1939[6] | 1959[7] | 1989[8] | 2001[8] | |
|---|---|---|---|---|---|
| українці | 80,7 | 86,4 | 80,3 | 79,4 | 84,5 |
| росіяни | 11,9 | 9,0 | 16,8 | 18,9 | 12,5 |
| євреї | 5,5 | 2,9 | 1,3 | 0,7 | 0,2 |
Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці становили 92% населення міста, росіяни — 6%.[9]
Динаміка рідної мови населення Сум за переписами, %
| мова | 1897[10] | 1926[5] | 1989[8] | 2001[11] |
|---|---|---|---|---|
| українська | 70,5 | 50,0 | 71,4 | 77,4 |
| російська | 24,1 | 45,3 | 27,6 | 20,2 |
| єврейська | 2,6 | 2,5 | 0,1 |
Українська мова є основною та єдиною офіційною мовою міста[12].
Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українською вдома розмовляли 19 % населення міста, російською — 11 %, українською та російською в рівній мірі — 69 %[9].
Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2023 року, українською вдома розмовляли 64 % населення міста, російською — 27 %[13].
Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2024 року, українською вдома розмовляли 86 % населення міста, російською — 47 % (на відміну від опитування 2023 року було дозволено вибір кількох варіантів)[14].
- ↑ Головне управління статистики у Сумській області. Чисельність населення [Архівовано 3 червня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Динаміка чисельності населення адміністративних одиниць України. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 2 травня 2015.
- ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Сумська область [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Розподіл постійного населення за статтю, окремими віковими групами та типом поселень. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 березня 2022.
- ↑ а б Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. г. Сумы. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 2 травня 2015.
- ↑ В. М. Кабузан — Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год. [Архівовано 7 липня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Романцов В. О. Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 2 травня 2015.
- ↑ а б https://www.iri.org/wp-content/uploads/legacy/iri.org/ukraine_nationwide_municipal_survey_final.pdf
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. г. Сумы. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 2 травня 2015.
- ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область[недоступне посилання]
- ↑ Про забезпечення функціонування української мови як державної. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 25 березня 2020.
- ↑ Восьме всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2023) – соціологічна група «Рейтинг»
- ↑ Дев'яте всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2024) — соціологічна група «Рейтинг»
- Сайт головного управління статистики у Сумській області — Населення та міграція (оперативні дані) [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.]
