Населення Одеси — Вікіпедія

Одеса — центр Одеської агломерації з населенням до 1,5 мільйонів осіб. Станом на 1 вересня 2014 року населення Одеси становило 1 014 704 особи.[1] Під час останнього перепису населення, який відбувся 2001 року, населення Одеси становило 1 010 тисяч осіб[1]; під час радянського перепису 1989 року, — 1 115 тисяч осіб.

Історична динаміка

[ред. | ред. код]

Перший перепис у Одесі було проведено 28 січня 1797 року[2]. Перший офіційний перепис відбувся 1892 року.
Динаміка населення Одеси за переписами[3] (населення до 1894 р. подвоювалося кожні 20—25 років)

Динаміка населення м. Одеси
  • 1795 — 2349 чоловік[4]
  • 1797 — 3455
  • 1800 — 3700
  • 1802/03 — 9000 осіб
  • 1808 — 12 500
  • 1813/15 — 35 000 чол.
  • 1820-ті — бл. 50 000 мешканців
  • 1829 — 41 552 (у т.ч. за межами Порто-франко 53 000)
  • 1832 — до 60 000
  • 1837 — 73 000
  • 1849 — 86 729
  • 1858 — 114 265
  • 1861 — 116 000
  • поч. 1860-х — до 120 000
  • 1873/75 — 194 000 (193 513 за переписом)
  • 1879 — подвірний перепис
  • 1892 — 320 228 за переписом[5] (340 526, в т.ч. Дальницька ділянка, за межами Порто-франко[6][7])
  • 1897 — 380 541 (з Дальницькою ділянкою 403 815) (1 місце в межах сучасної України)
  • 1914 — 481 500 (498 100) (1)
  • 1920 — 428 000
  • 1923 — 316 762 (324 000)
  • 1926 — 411 416 (2)
  • 1939 — 601 651 (3)
  • 1956 — 604 000
  • 1959 — 667 182 (4)
  • 1967 — 776 000
  • 1970 — 891 546 (4)
  • 1979 — 1 046 133 (4)
  • 1989 — 1 115 371 (4)
  • 2001 — 1 029 049 (4)
  • 2011 — 1 009 145
  • 2021 — 1 015 826[8]
  • 2022 — 1 010 537[8]

Демографічні характеристики

[ред. | ред. код]

Статевий склад

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом населення 2001 року, у місті проживало 470 353 чоловіків та 539 945 жінок, 46,6% та 53,4% відповідно. У 2014 році на чоловіки становили 46,7% населення міста, жінки — 53,3%.[9]

Віковий склад

[ред. | ред. код]

Станом на 2001 рік діти до 16 років становили 14,6%, а пенсіонери, тобто чоловіки старше 59 та жінки старше 54 років, становлять 22,5%, що вказувало на старіння населення міста. Відсоток осіб працездатного віку ж становив 63,1%.[10]

Віковий склад Одеси станом на 1 січня 2014 р.[9]

вік чисельність частка
0-15 133 534 13,36%
16-59 644 140 64,46%
60 і старше 221 685 22,18%

Рух населення

[ред. | ред. код]

Природній

[ред. | ред. код]

Міграція

[ред. | ред. код]

Кількість прибулих, вибулих та міграційне сальдо Одеси у 2010-2013 рр.[11]

рік прибулих вибулих сальдо
2010 14 550 12 231 + 2 319
2011 13 744 12 309 + 1 435
2012 21 056 12 504 + 8 552
2013 17 330 12 862 + 4 468

Етномовні характеристики

[ред. | ред. код]

Національний склад

[ред. | ред. код]

За національним складом, згідно з переписом 2001 року, більшість населення міста становлять українці — 61,6%, значну частку становлять росіяни — 29%, а усі інші національності становлять не більше двох відсотків населення: болгари — 1,7%, євреї — 1,2%, молдовани — 0,75%, білоруси — 0,6%, вірмени — 0,4% тощо. Порівняно з попередніми роками частка євреїв значно скоротилась, у 1926[12] році — вона становила 36,7% а у 1959 році вже 16,2%, тоді як українців було відповідно 17,6% та 41,5%, росіян 39,0% та 37,1%[13].

При Рішельє у місті з'явилася безліч італійців, греків, персів, німців, англійців, іспанців, єгиптян та інших, які надали місту його неповторну багатонаціональну атмосферу.

Національний склад Одеси за даними переписів населення, %:

1850-ті[14] 1926[15] 1939[16] 1959[13] 1989[17] 2001[17]
українці 22,7 17,6 29,6 41,5 48,9 61,6
росіяни 13,7 39,0 30,9 37,1 39,4 29,0
євреї 33,1 36,7 33,3 16,2 5,9 1,2
молдовани 3,4 0,3 0,4 0,7 1,0 0,7
німці 3,6 0,2 0,1
болгари 23,5 0,3 0,8 1,1 1,5 1,3
білоруси 0,6 0,8 1,1 0,6
вірмени 0,4 0,4 0,4 0,4
поляки 2,4 1,5 0,9 0,5 0,2
інші

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Динаміка рідної мови населення Одеси за переписами, %

мова 1897[18] 1926[15] 1989[19] 2001[20]
російська 49,1 66,1 71,0 64,8
українська 9,4 10,1 24,6 30,4
їдиш 30,8 19,8 0,2 0,04

Рідна мова населення Одеси за переписом 2001 р. (в межах адміністративних районів що існували до 2002 р.)[21]

район російська українська болгарська молдовська вірменська
Жовтневий 76,3 20,8 0,2 0,2 0,3
Іллічівський 55,5 42,0 0,4 0,6 0,2
Київський 66,6 31,3 0,3 0,2 0,2
Ленінський 55,7 41,6 0,3 0,3 0,3
Малинівський 68,4 24,5 0,4 0,2 0,2
Приморський 59,3 25,2 0,6 0,4 0,1
Суворівський 64,8 33,9 0,3 0,2 0,2
Центральний 71,9 23,5 0,5 0,2 0,2
Одеса 64,8 30,4 0,4 0,3 0,2

Українська мова є єдиною офіційною мовою міста[22][23].

Російська агресія проти України спровокувала в Одесі нову хвилю українізації, дедалі більше містян вважають за краще розмовляти українською мовою[24][25][26]. Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2023 року, українською вдома розмовляли 16 % населення міста, російською — 80 %, болгарською — 1 %[27].

Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2024 року, українською вдома розмовляли 35 % населення міста, російською — 92 % (на відміну від опитування 2023 року було дозволено вибір кількох варіантів)[28].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Про кількість та склад населення Одеської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. 2001.ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 12 грудня 2014.
  2. ↑ Скальковский, А. (28.01.2013 г. 08:30). Первое тридцатилетие: Истории города Одессы 1795-1825. 216 лет назад была проведена первая перепись населения Одессы (Российською) . Архів оригіналу за 31.01.2016. Процитовано 24.01.2016.
  3. ↑ Населення міст України з 1897 р. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 12 грудня 2014.
  4. ↑ без врахування військових, чиновників, духовенства і взагалі осіб неподатного стану
  5. ↑ Одесса // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
  6. ↑ Бориневич, 1894, с. [39], 64, Ч. 1.
  7. ↑ http://pop-stat.mashke.org/empire-city-censuses/empire-odesa1892-religion.htm
  8. ↑ а б 02012. Розподіл наявного населення за типом місцевості (0,1,2,3). db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 30 серпня 2024.
  9. ↑ а б Розподіл постійного населення за статтю, окремими віковими групами та типом поселень. Одеська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 19 березня 2022.
  10. ↑ Розподіл населення міст з кількістю населення більше 100 тис. осіб за статтю та віком - Регіон, Вікові групи, Рік, Зміст, Стать. database.ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 19 березня 2022.
  11. ↑ Кількість прибулих, вибулих, міграційний приріст, скорочення. Архів оригіналу за 15 грудня 2014. Процитовано 15 грудня 2014.
  12. ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года. Национальный состав населения по регионам республик СССР. Одесский округ. Городские поселения. demoscope.ru (рос.). Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 12 грудня 2014.
  13. ↑ а б Кабузан В. М. Украинцы в мире динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год Форм. этн. и политических границ укр. этноса. Ин-т рос. истории РАН. — Наука, 2006. — 658 с.
  14. ↑ Кабузан В. М. Народонаселение Бессарабской области и левобережных районов Приднестровья (1974). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 10 грудня 2020.
  15. ↑ а б Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  16. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. г. Одесса. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 12 грудня 2014.
  17. ↑ а б Всеукраїнський перепис населення 2001. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 12 грудня 2014.
  18. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. Одесса (градоначальство). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 15 травня 2015.
  19. ↑ Романцов В. О. Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 15 травня 2015.
  20. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область[недоступне посилання]
  21. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область[недоступне посилання]
  22. ↑ Про забезпечення функціонування української мови як державної. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 25 березня 2020.
  23. ↑ В Одесі суд скасував статус регіональної для російської мови (укр.). Український тиждень. 31 серпня 2020.
  24. ↑ Як «російськомовна» Одеса змінилася за рік повномасштабного вторгнення (укр.). Міжнародне французьке радіо[fr]. 20 лютого 2023.
  25. ↑ Як українізувалася Одеса після російського вторгнення (укр.). Суспільне. 30 грудня 2022.
  26. ↑ Не хочуть асоціювати себе з росіянами: історії одеситів, які перейшли на українську після повномасштабної війни (укр.). Суспільне. 1 червня 2022.
  27. ↑ Восьме всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2023) – соціологічна група «Рейтинг»
  28. ↑ Дев'яте всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2024) — соціологічна група «Рейтинг»

Література

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Населення_Одеси&oldid=44122385