Нітрат натрію — Вікіпедія

Нітрат натрію — натрієва сіль азотної кислоти з формулою складу NaNO3. Утворює мінерал нітратин[1] (натрієва селітра або чилійська селітра) з класу нітратів, острівної будови.

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Формула: NaNO3. Містить (у %): Na2O — 36,5; N2O5 — 63,5.

Сингонія тригональна. Дитригонально-скаленоедричний вид.

Форми виділення: ґрунтові вицвіти, кірки, порошкуваті маси, зрідка — зернисті агрегати і ромбоедричні, аналогічні кальциту кристали. Спайність досконала по ромбоедру. Густина 2,3. Твердість 1,5-2. Колір білий до жовтуватого, червонувато-коричневий, сірий. Блиск скляний. Крихка. Легко розчинна у воді.

Утворюється частково біогенним шляхом внаслідок діяльності ґрунтових нітробактерій, в основному за рахунок вулканічної діяльності або окиснення азоту в атмосфері при грозових розрядах і під дією інсоляції в умовах сухого клімату, коли азотна кислота, яка при цьому виникає, при потраплянні у ґрунт утворює нітрат, а при відсутності дощів і рослинності не розчиняється. Основний метод вилучення натрієвої селітри з соляних родовищ — розчинення.

Найбільші скупчення: Антофагаста, Тарапака (Чилі), штат Каліфорнія (США).

Синоніми — натронатрит, нітронатрит, нітер, нітратин, салнітер.

Застосування

[ред. | ред. код]

Застосовується як добриво; в харчовій[2], скляній, металообробній промисловості; для отримання вибухових речовин, ракетного палива і піротехнічних сумішей для додання вогню жовтого кольору. Виготовляють з природних покладів вилуговуванням гарячою водою і кристалізацією; абсорбцією розчином соди окислів азоту; обмінним розкладанням кальцієвої або аміачної селітри з сульфатом, хлоридом або карбонатом натрію.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 5, 320. — ISBN 978-966-360-463-3.
  2. OPINIONS OF THE SCIENTIFIC COMMITTEE FOR FOOD ON: Nitrates and Nitrite / REPORTS OF THE SCIENTIFIC COMMITTEE FOR FOOD; European Commission, 1997

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]