Невдала наднова — Вікіпедія

Невдала наднова
Зоря N6946-BH1 — невдала наднова

Невдала наднова — астрономічна подія, під час якої зоря раптово яскравішає, як звичайна наднова на ранній стадії, але далі її яскравість не росте. Невдалі наднові можна вважати підкатегорією псевдонаднових. Іноді їх дещо оманливо називають неновими[1].

Огляд

[ред. | ред. код]

Вважається, що невдалі наднові утворюють чорні діри внаслідок колапсу червоного надгіганта на ранніх стадіях наднової. Коли зоря більше не може стримувати власну гравітацію, її ядро повністю руйнується, утворюючи чорну діру зоряної маси та поглинаючи новонароджену наднову без потужного вибуху. Віддаленому спостерігачеві здасться, що червона зоря-надгігант просто зникає зі слабким спалахом або взагалі без нього. Спостережувані випадки таких зникнень, судячи з усього, стосуються зір-надгігантів із масами понад 17 мас Сонця.

Невдалі наднові — це одна з кількох подій, які теоретично вказують на появу чорної діри, народженої надзвичайно масивною зорею. Інші можливі події — гіпернові та довготривалі гамма-спалахи.

Структура і процес

[ред. | ред. код]

Теоретично червоний надгігант може бути надто масивним, щоб вибухнути в наднову, і натомість колапсувати безпосередньо в чорну діру без яскравого спалаху. Однак цей процес генерує сплеск гравітаційних хвиль. Цей сценарій міг би відбуватися в червоних надгігантах більшої маси, що пояснило б відсутність спостережуваних наднових із такими попередниками[2][3][4].

Список кандидатів у невдалих наднові

[ред. | ред. код]
Подія Дата Розташування Примітки
NGC3021-КАНДИДАТ-1 NGC 3021
9 год 50 хв 55,39 с

+33° 33′ 14.5″

Зникнення надгіганта спектрального класу F8 з масою 25—30 сонячних спостерігається в архівних даних HST. [5][6]
N6946-BH1 Березень 2009 року NGC 6946
20 год 35 хв 27,56 с

+60° 08′ 08.2″

Зникнення червоного надгіганта з масою 18—25 сонячних. [5][7][8]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Woosley, S. E.; Heger, Alexander (2012). Long Gamma-Ray Transients from Collapsars. The Astrophysical Journal. 752 (1): 32. arXiv:1110.3842. Bibcode:2012ApJ...752...32W. doi:10.1088/0004-637X/752/1/32.
  2. ↑ Lee Billings (November 2015). Gone Without A Bang. Scientific American. 313 (5): 26—27. Bibcode:2015SciAm.313e..26B. doi:10.1038/scientificamerican1115-26b. PMID 26638393.
  3. ↑ Jon Voisey (2 квітня 2011). Finding the Failed Supernovae. Universe Today.
  4. ↑ Eugene Myers (27 вересня 2016). This star was so massive it ate itself before it could go supernova. Astronomy Magazine.
  5. ↑ а б Lee Billings (November 2015). Gone Without A Bang. Scientific American. 313 (5): 26—27. Bibcode:2015SciAm.313e..26B. doi:10.1038/scientificamerican1115-26b. PMID 26638393.
  6. ↑ Reynolds, Thomas M.; Fraser, Morgan; Gilmore, Gerard (21 липня 2015). Gone without a bang: An archival HST survey for disappearing massive stars. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (опубліковано опубліковано November 2015). 453 (3): 2885—2900. arXiv:1507.05823. Bibcode:2015MNRAS.453.2885R. doi:10.1093/mnras/stv1809.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  7. ↑ Gerke, J. R.; Kochanek, C. S.; Stanek, K. Z. (6 листопада 2014). The Search for Failed Supernovae with The Large Binocular Telescope: First Candidates. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (опубліковано опубліковано July 2015). 450 (3): 3289—3305. arXiv:1411.1761. Bibcode:2015MNRAS.450.3289G. doi:10.1093/mnras/stv776.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  8. ↑ Eugene Myers (27 вересня 2016). This star was so massive it ate itself before it could go supernova. Astronomy Magazine.Eugene Myers (27 September 2016). «This star was so massive it ate itself before it could go supernova». Astronomy Magazine.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Невдала_наднова&oldid=40627485