Немті — Вікіпедія
Немті (єгип. транслітерація nmtj — «крокуючий») — у єгипетській релігії бог, зображуваний в образі сокола, пливучий човном. Мав локальне значення в деяких верхньоєгипетських номах на правому (східному) березі Ніла[1]. Шанувався як бог Східної пустелі — протегував тим, хто пересувався через неї до Червоного моря — караванам і розробкам тутешніх мінералів[2]. Ім'я цього бога мало ідеограму в єгипетській ієрогліфічній писемності — ієрогліфи G7* і G7** за «Єгипетською граматикою» А. Х. Гардінера[3].
Довгий час читання ієрогліфа G7* було невідомо. У 1910 році К. Зете на основі ряду довільних припущень запропонував читати його як ˁntj («Анті» в умовній транскрипції), розуміючи це слово як прикметник зі значенням «пазуристий». А. Гардінер прийняв читання Зете у своїй «Єгипетській граматиці», хоча і з деякими застереженнями. Пропонувалися і інші настільки ж маловірогідні та недостовірні варіанти читання.
Справжнє читання ідеограми встановив в 1969 році радянський єгиптолог О. Е. Берлов. Він досліджував дві стели епохи XII династії з паралельними текстами, на одній з яких ім'я бога було записано звуковими ієрогліфами як nmtj («Немті»). Берлов вважав це ім'я причастям від дієслова nmt «крокувати, йти, рухатися», що цілком узгоджується з роллю бога як покровителя мандрівників або караванників. На статус «бога-мандрівника» вказує також тура, яка була невід'ємним атрибутом Немті.
У міфі про тяжбу Хора і Сета Немті виступає в ролі простого човняра, звабленого золотом Ісіди і покараного богами Дев'ятки за непослух наказу відсіканням пальців ніг. Згідно з папірусом Жумільяк, як покарання за черговий злочин з Немті знімають весь покрив кісток, тобто шкіру і плоть. Проходячи це своєрідне «очищення» Немті набуває нової якості: по суті тепер це срібний скелет, що стоїть над своєю золотою плоттю. Згідно з міфом, Немті прокляв золото після жорстокого покарання, і в тих місцях, де шанували Немті на золото накладалося жорстке табу. Немті — одна з іпостасей бога Сета.
На сьогоднішній день єгиптологи вважають, що Немті шанувався тільки в Середньому Єгипті уздовж правого берега Нілу, затвердження це не доведено, але цілком імовірно[4].
Місто | Ном Верхнього Єгипту |
---|---|
mrnn, qaH, aHat, aHat, rngA, mnDw (другорядні центри культу Немті) | ? |
Чебу (дав.-гр. Антеополь, суч. Кав ель-Кебір) | X Уаджит |
Джу-фіт, Пер-Немті (дав.-гр. Ієракон, суч. Ель-Атавла) | XII Атефет |
Trtj | XV Унут |
Хебену (дав.-гр. Гіппонон? Алабастрополь?[5], суч. Ком ель-Ахмар) | XVI Махедж |
Хут-Несу (дав.-гр. Гіппонон? Алабастрополь?[5] суч. Шаруна і Ком ель-Ахмар Саваріс) | XVIII Немті |
- Берлев О. Д. «Сокол, плывущий в ладье». Иероглиф и бог // Вестник древней истории, 1, 1969. — С. 3-30.
- Берлев О. Д. Имя персонажа Повести о красноречивом жителе оазиса и иератический знак Moller I 208 B // Древний Восток, 1 (сб. ст.). — М., 1975. — С. 15—24.
- ↑ Gardiner A. H. Ancient Egyptian Onomastica. Vol. 1-3. Oxford, 1947.
- ↑ Мифы народов мира. — М.: «Советская энциклопедия», 1991. — Т. 2 — С. 210.
- ↑ Gardiner A. H. Egyptian Grammar. Being an Introduction to the Study of Hieroglyphs. — 1927. — P. 468.
- ↑ Берлев О. Д. «Сокол, плывущий в ладье». Иероглиф и бог. — 1969.
- ↑ а б Ототожнення династичного та елліністичного міста.
Це незавершена стаття з міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |