Білецька Неоніла Миколаївна — Вікіпедія

Неоніла Білецька
Інші імена	Неоніла Бугайова, Білецька-Бугайова
Народилася	27 жовтня 1938(1938-10-27) (86 років) м. Знам'янка, Кіровоградська область, УРСР
Громадянство	СРСР →  Україна
Діяльність	акторка
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва
У шлюбі з	Бугайов Володимир Феодосійович
IMDb	ID 10813380
Нагороди та премії
Премія в номінації «За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва»

Неоніла Миколаївна Білецька (нар. 27 жовтня 1938, м. Знам'янка, Кіровоградська обл., СРСР) — радянська і українська акторка театру, кіно та телебачення. Народна артистка УРСР (1978). Провідна акторка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра (з 1979).

Народилась 27 жовтня 1938 року у Знам'янці. Представниця великої акторської династії Білецьких-Носсер (бабуся, батьки, сестра, діти, онуки та чоловік, що з ним відсвяткувала золоте весілля).

Уперше вийшла на сцену театру імені Марка Кропивницького в Кіровограді 7-річною дівчинкою з лялькою без руки і промовила свою найпершу акторську фразу: «У неї німець ручку відірвав»…^[1]

У 1965 році закінчила ДІТМ (нині Російський університет театрального мистецтва), курс Ольги Андровської. В театрі працює з 1957 року. Свій творчий шлях починала в Драматичному театрі імені Кірова в місті Жданов (нині Маріуполь), потім була запрошена до Донецького українського музично-драматичного театру імені Артема.

У 1971 році стала Заслуженою артисткою УРСР^[2].

У 1978 році присвоєно звання Народної артистки УРСР.

З 1979 року працює в Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра.

У 2003 році — лауреат професіональної театральної премії «Київська пектораль» у номінації «Найкраще виконання жіночої ролі» за роль Місс Клакетт у виставі «Глядачі на виставу не допускаються!».

Чоловік — заслужений артист УРСР Володимир Бугайов (1933—2022). Онук — актор Павло Алдошин (нар. 1987)^[3].

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

• Харитина Ігнатіївна — «Мені 30 років» Лариси Хоролець (1979)
• Нуйкіна — «Ми, нижчепідписанії» Олександр Гельман (1980)
• Бабуся — «Що трапилося, мосьє?» за п'єсою М. Фермо «Двері грюкають» (1981)
• Віра Володимирівна — «Жарт диявола» М. Попович (1982)
• Головний шеф — «Агент 00» Генріха Боровика (1984)
• Гертруда — «Гамлет» Вільяма Шекспіра (1984)
• Катерина Михайлівна — «Готель „Асторія“» Олександра Штейна (1985)
• Лідія Андріївна — «Провінціалки» Ярослава Стельмаха (1986)
• Мати – «Блондинка» Олександра Володіна (1987)
• Михальова — «Спортивні сцени 1981 року» Едварда Радзинського (1987)
• Елінор — «Лев взимку» Джеймса Голдмена (1988)
• Дружина Терехова — «Сьогодні я стану жінкою» Афанасія Салинського (1990)
• Кохана — «Полонений тобою» Андрія Амальріка (1991)
• Інес — «Флоранс була шатенкою» за п'єсою Жана-Поля Сартра «За зачиненими дверима» (1991)
• Турусіна — «Я вам потрібен, панове!» за п'єсою Олександра Островського «На кожного мудреця доволі глупоти» (1991)
• Дролліада Каніфаснівна — «Без…кінечна подорож» В. Іванова (1994)
• Вдова Марина — «Олеся» Марка Кропивницького (1994)
• Фрау Смерть — «Майн Камфп, або Шкарпетки в кавоварці» Дьєрдя Таборі (1995)
• Мод Фултон — «Білий джаз Кароліни Ешлі» Сомерсета Моема (1996)
• Коковкіна — «Кручений біс» Федора Сологуба (1997)
• Анна Дмитрівна — «Живий труп» Льва Толстого (1997)
• Герцогиня Мальборо — «Європа може зачекати!» за п'єсою Ежена Скріба «Склянка води» (1998)
• Захлебініна — «Довічний чоловік» Федора Достоєвського (1999)
• Вронська — «Анна Кареніна» Льва Толстого (2000)
• Майя — «Стародавня професія» П. Вогел (2001)
• Місс Клакетт, вона ж Дотті Отлі — «Глядачі на виставу не допускаються!» за п'єсовю Майкла Фрейна «Театр» (2001)
• Орина Пантелеймонівна — «Одруження» Миколи Гоголя (2002)
• Азіза — «Море…Ніч…Свічки…» за п'єсою Йосефа Бар-Йосефа «Це велике море» (2003)
• Пані Віллард, Місіс Сомс — «Наше містечко» Торнтона Вайлдера (2004)
• Шарлотта — «Вишневий сад» Антона Чехова (2004)
• Суддя — «Голубчики мої!..» за творами Федора Достоєвського і Олександра Володіна (2006)
• Герцогиня Йоркська — «Річард III» Вільяма Шекспіра (2008)

Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»

• Сара Бернар — «Сміх лангусти» Джона Маррелла

Київський драматичний театр «Браво»

• Королева Єлизавета — «Ваша сестра і племінниця» Людмили Разумовської
• Поліна — «Плачу вперед!» Надії Птушкіної

• «Острів любові». Фільм дев'ятий. «Наречена» (1995, пані в купе)
• «Схід — Захід» (1999, Ірина)
• «Під дахами великого міста» (2002)
• «Право на захист» (2002)
• «За двома зайцями» (2003, мюзикл; працівниця РАГСу/продавець бутика)
• «Леді Мер» (2003)
• «Снігове кохання, або Сон у зимову ніч» (2003)
• «Дванадцять стільців» (2004)
• «Небо в горошок» (2004)
• «Попіл Фенікса» (2004)
• «Три мушкетери» (2004, мюзикл)
• «Вбий мене! Ну, будь ласка» (2004)
• «Повернення Мухтара-2» (2005)
• «Повернення Мухтара-3» (2006)
• «Танго кохання» (2006)
• «Доярка з Хацапетівки» (2007)
• «Жага екстриму» (2007)
• «Крапля світла» (2009)
• «Я тебе нікому не віддам» (2010)
• «Повернення Мухтара-7» (2011)
• «Останній кордон. Продовження» (2011)
• «Брат за брата-2» (2012)
• «Креденс» (2013, теща)
• «Шеф поліції» (2013, колишня працівниця оперного театру)
• «Чоловік на годину» (2014)
• «Давай поцілуємося» (2014)
• «Заради кохання я зможу все!» (2015)
• «Центральна лікарня» (2016)
• «Вчора. Сьогодні. Назавжди» (2016)
• «Субота» (2017)
• «Подаруй мені щастя» (2020) та ін.

• Неоніла Білецька [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.] Неоніла Білецька
• Неоніла Білецька [Архівовано 26 жовтня 2019 у Wayback Machine.] на сайті «Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра» (рос.)