Никифор II Фока — Вікіпедія

Никифор II Фока
Народився912[2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Каппадокія, Східна Римська імперія[3][4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помергрудень 969[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Константинополь, Східна Римська імперія[6][7][8] Редагувати інформацію у Вікіданих
·обезголовлення Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЦерква Дванадцяти апостолів Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСхідна Римська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвійськовослужбовець, солдат Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовдавньогрецька[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникByzantine reconquest of Creted і Siege of Aleppod Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаВізантійський імператор Редагувати інформацію у Вікіданих
РідPhokasd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоБард Фока Старший[10] Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіВасилій II Болгаробійця і Theodore Parsakoutenosd Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриЛев Фока Молодший Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зФеофана Редагувати інформацію у Вікіданих

Никифор ІІ Фока (грец. Νικηφόρος Β΄ Φωκάς) (близько 912 — 11 грудня 969)  — візантійський імператор (963969).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив зі знатного роду Фок. Висунувся як полководець у війнах з арабами, з 954 року — головнокомандувач.

У 961 році відвоював у арабів острів Крит, після чого кіпріоти повернулися на свою батьківщину. Вступив на престол внаслідок повстання малоазійської військової знаті. Внутрішню політику проводив в інтересах світських феодалів.

Своєю новелою (законом), виданою у 964 році, заборонив заснування нових монастирів і обмежив зростання церковного землеволодіння. У 967 році скасував право селян-общинників і стратіотів (служилі люди) на першочергову купівлю землі у великих землевласників (дінатів). Вів успішні війни з арабами, відвоював у них Кілікію і Кіпр (965) та Пн. Сирію з Антіохією (969).

У 966 році вирішив перестати платити данину болгарам за угодою 927 року, і став вимагати, щоб болгари не пропускали мадярів через Дунай грабувати візантійські провінції. Болгарський цар Петро на це заявив, що з мадярами у нього мир, який він не може порушувати. Це призвело до війни проти Болгарії. Намагаючись використати в своїх завойовницьких походах проти болгар збройні сили Київської держави, закликав на допомогу князя Святослава Ігоровича. Фока відправив Калокіра у Київ і дав йому з собою 15 кентинаріїв золота, щоб умовити Русь зробити набіг на Болгарію і примусити її погодитись на візантійські вимоги. У Києві на цю пропозицію погодились відразу, бо Святослав тільки повернувся з походу на в'ятичів.

Однак Святослав, зайнявши в 968 році частину Болгарії, виступив проти Візантії. Як тільки Фока дізнався про це, відразу ж наказав встановити на фортечних стінах столиці метальні машини, перегородити вхід у гавань ланцюгом. У війську Святослава були угорці та правобережні печеніги, тому імператор підбурив лівобережних печенігів напасти на Київ і цим примусив Святослава та його київську дружину повернутись у Придніпров'я. Одночасно греки запропонували болгарським царівнам шлюб з синами покійного імператора Романа. Грецькі посли пообіцяли болгарським вельможам допомогу у вигнанні Святослава.

Убитий під час заколоту Іоанна Цимісхія.

Канонізація

[ред. | ред. код]

Святий у Православ'ї. День Пам'яті - 11 грудня.

Родина

[ред. | ред. код]

1. Дружина — невідома (з Куркуасів або Склірів)

діти:

  • Барда (пом. до 963)

2. Дружина — Феофана

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]