Новоолексіївка (Волноваський район) — Вікіпедія

село Новоолексіївка
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Волноваський район
Тер. громада Хлібодарівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA14040150170025441
Облікова картка Новоолексіївка 
Основні дані
Населення 481 (01.01.2017)
Площа 1.31 км²
Густота населення 367.2 осіб/км²
Поштовий індекс 85791
Телефонний код +380 6244
Географічні дані
Географічні координати 47°23′7″ пн. ш. 37°35′18″ сх. д. / 47.38528° пн. ш. 37.58833° сх. д. / 47.38528; 37.58833
Середня висота
над рівнем моря
109 м
Водойми р. Малий Кальчик
Відстань до
обласного центру
83 км
Відстань до
районного центру
29,9 км
Найближча залізнична станція Карань
Відстань до
залізничної станції
15,7 км
Місцева влада
Адреса ради 85765, Донецька обл., Волноваський р-н, с. Новоолексіївка, вул. Молодіжна, 26
Сільський голова Будко Наталя Іванівна
Карта
Новоолексіївка. Карта розташування: Україна
Новоолексіївка
Новоолексіївка
Новоолексіївка. Карта розташування: Донецька область
Новоолексіївка
Новоолексіївка
Мапа
Мапа

CMNS: Новоолексіївка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Новоолексі́ївка — село Хлібодарівської сільської громади Волноваського району Донецької області України.

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Відстань до райцентру становить близько 29 км і проходить автошляхом Н20. Землі села межують із територією с. Келерівка, Маріупольський район та с. Степанівка, Волноваський район Донецької області.

Двічі на день через Новоолексіївку проходить автобус із Маріуполя на Волноваху.

Історія

[ред. | ред. код]

Новоолексіївку (перша назва села Олексіївка) заснували державні селяни, козаки й військові обивателі, перші з яких прибули у 1846 році: з Харківської губернії Богодухівського, Валківського й Зміївського повітів, а також з повітів Полтавської губернії.[1]

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість Відсоток
російська 365 63.48%
українська 210 36.52%
Усього 575 100%

За даними перепису 2001 року населення села становило 575 осіб, із них 36,52 % зазначили рідною мову українську та 63,48 % — російську[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Донеччина: минуле і сучасність. Історико-краєзнавчий альманах. Луцьк: ТЕРЕН. 2024. с. 55. ISBN 978-617-8235-96-3.
  2. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 березня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]