Ночовкін Анатолій Петрович — Вікіпедія

Ночовкін Анатолій Петрович
Народився	21 листопада 1928(1928-11-21) (96 років) Бєлгородська область, РСФРР, СРСР
Громадянство	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч
Alma mater	ДВНЗ ДонНТУ
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Партія	КПРС
Нагороди

Анатолій Петрович Ночовкін (21 листопада 1928(19281121), село Алексєєвка, тепер місто Бєлгородської області, Російська Федерація — ?) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Одеського обкому КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 8—10-го скликань. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1971—1976 р. Член ЦК КПУ в 1976—1990 р. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Член ЦК КПРС у 1986—1989 р.

Народився в селянській родині. У 1944 році закінчив 7 класів школи, працював робітником в колгоспах імені Петровского та імені Шевченка Сталінської області.

У 1944—1948 роках — учень Макіївського металургійного технікуму Сталінської області.

У 1948—1963 роках — помічник майстра, майстер, конструктор, начальник конструкторського бюро, заступник начальника, начальник ремонтно-механічного цеху, начальник цеху відцентрової відливки труб, секретар партійного комітету Макіївського труболиварного заводу імені Куйбишева.

Член КПРС з 1956 року.

У 1957 році без відриву від виробництва закінчив Донецький індустріальний (політехнічний) інститут імені Хрущова.

У 1963—1966 роках — 2-й секретар Центрально-Міського районного комітету КПУ міста Макіївки.

У 1966—1968 роках — 2-й секретар Макіївського міського комітету КПУ Донецької області.

У 1968—1975 роках — 1-й секретар Макіївського міського комітету КПУ Донецької області. У 1975 році — інспектор ЦК КПУ.

У 1975 — 30 вересня 1981 року — 2-й секретар Полтавського обласного комітету КПУ.

16 вересня 1981 — 12 жовтня 1983 року — 2-й секретар Одеського обласного комітету КПУ.

12 жовтня 1983 — 5 листопада 1988 року — 1-й секретар Одеського обласного комітету КПУ.

З 1988 року — персональний пенсіонер.

У 1988—1991 роках — старший викладач Одеської вищої партійної школи (інституту політології і соціального управління).

У 1991—1993 роках — головний спеціаліст із зовнішньоекономічних зв'язків Одеського виробничого об'єднання «Сатурн». У 1994 році — консультант державно-правового відділу секретаріату Одеської обласної ради народних депутатів.

З 1995 року — на пенсії в місті Донецьку.

• орден Жовтневої Революції
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР

• [1]