Оглоблин Олександр Петрович — Вікіпедія

|наступник= |попередник=

Олександр Петрович Оглоблин
Народився	24 листопада (6 грудня) 1899(1899-12-06) Київ, нині Україна
Помер	16 лютого 1992(1992-02-16) (92 роки) Спрингфілд, штат Массачусетс, США
Країна	УНР → УСРР→  СРСР →  США
Підданство	Російська імперія (до 1917)
Національність	українець
Діяльність	історик, політик, професор, архівіст
Alma mater	Університет Св. Володимира
Галузь	історик, архівіст
Заклад	Гарвардський університет
Посада	голова Київської міської управи (бургомістр) (вересень — жовтень 1941)
Науковий ступінь	професор
Науковий керівник	Українське генеалогічне товариство та Українське історичне товариство, Українська вільна академія наук у США
Відомі учні	Субтельний Орест Мирославович Горбатюк Володимир Тимофійович
Аспіранти, докторанти	Орест Субтельний
Відомий завдяки:	історик та політичний діяч
Автограф
Оглоблин Олександр Петрович у Вікісховищі

Огло́блин Олекса́ндр Петро́вич (справжнє прізвище Мезько́; 24 листопада [6 грудня] 1899(18991206), Київ — 16 лютого 1992, Спрингфілд) — український історик, архівіст та політичний діяч, автор близько 1000 наукових праць.  Голова Київської міської управи (бургомістр) у Райхскомісаріаті Україна у вересні—жовтні 1941 року. З 1944 року — в еміграції. Серед його учнів — канадський історик Орест Субтельний.

Народився 24 листопада (6 грудня) 1899(18991206) року в Києві, нині Україна (тоді Київська губернія, Російська імперія), походив зі стародавнього білорусько-українського роду Лашкевичів. Батьківське прізвище — Мезько, виховувався вітчимом Петром Оглоблиним (чиє прізвище потім і перейняв).

Закінчив Третю Київську чоловічу гімназію. Восени 1917 року поступив на історико-філологічний факультет Університету св. Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка), де прослухав скорочений курс і з 1919 року почав викладати історію та українознавство в київських школах. У 1921–1941 роках викладав у Київському інституті народної освіти. 3 квітня 1922 року він здобув професорське звання, а після захисту в 1926 році дисертації першим із вітчизняних істориків був удостоєний наукового ступеня доктора історії української культури.

У 1930-х роках був директором Київського центрального архіву давніх актів, працював у інституті історії України АН УРСР. В процесі вивчення та систематизування вітчизняної історії використовував «Історію Русів», у 1930—1931 роки зазнав переслідувань, арештовувався органами ОДПУ. Співпрацював з Костянтином Штепою, але під час другої світової війни поступово розірвав з ним зв'язки через співпрацю останнього з гестапо, негативну роль у знищенні українсько-націоналістичного руху в Києві та перехід на російсько-імперські позиції в історії.

Див. також Київська міська управа

Після нацистської окупації Києва представники похідних груп ОУН зібрали збори ініціативної групи, куди запросили представників інтелігенції міста, про національно свідомі позиції яких було відомо за межами Радянської України. Було висунуто дві кандидатури на посаду голови Київської міської управи — Олександра Оглоблина та Володимира Багазія. При цьому сам Оглоблин згоден був поступитися Багазію, якого він добре знав, але проти цього виступили представники ОУН. Оглоблина також було введено у склад Української Національної Ради.

Очоливши Київську міську управу, Олександр Оглоблин чимало зробив для відновлення функціонування господарської мережі, зокрема знов почав ходити трамвай, поновлено подачу електроенергії, запрацювали телефонна мережа, водопровід. У жовтні 1941 року, коли нацисти розпочали знищення євреїв, марно намагався захистити деяких з них, але йому було заявлено, що «єврейське питання належить до виняткової компетенції німецької влади і вона вирішуватиме його, як вважатиме за потрібне».

Олександр Оглоблин сприяв відновленню придушеної більшовиками української ідентичності нації. При ньому почав виходити часопис «Літаври», що його редагувала Олена Теліга. Саме він ініціював збір архівних матеріалів про злочини комуністичного режиму. Зняли його з посади нацисти вже за місяць після призначення через «надмірну» пропаганду української національної культури.

У 1942 році працював у Києві директором Музею-архіву переходової доби, в якому збиралися документальні та усні свідчення про руйнування міських культурних пам'яток, був професором Київського університету.

У 1943 році виїхав до Львова. 1944 року емігрував до Праги, де викладав та був професором Українського вільного університету з 1946 по 1951 рік. 1945 року університет було переміщено до Мюнхена, куди переїхав і він, зберігши посаду професора.

У 1951 році переїхав до США, де брав активну участь у діяльності місцевої української громади. Заснував і очолив Українське генеалогічне товариство (1963) та Українське історичне товариство (1965). У 1968–1970 роки — професор історії Гарвардського університету. У 1970–1989 роках очолював Українську вільну академію наук у США. Видав у США ряд монографій з української історії.

Помер у 1992 році в місті Спрингфілд, штат Массачусетс, США.

• Гетьман Іван Мазепа та його доба. (2001)
• Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. (1960)
• Оглоблин О. Українська історіографія. 1917—1956 / пер. з англ. — К., 2003. — 253 с. — ISBN 966-8225-18-Х.
• Герб міста Києва (1942) // Наука і суспільство. — 1994. — № 7–8. — С. 49–51.
• Люди старої України (1959)
• Історія України. Короткий курс (1941, спільно з С. Белоусовим, К. Гуслистим, Ф. Ястребовим, М. Петровським, М. Супруненком).
• Проблема державної влади на Україні за Хмельниччини й Переяславська Угода 1654 року. (1965)
• Михайло Сергієвич Грушевський (1866—1934). (1966)
• Московська теорія ІІІ Риму в XVI—XVII стол. (1951)
• Хмельниччина і українська державність. Лекція 1. (Нью-Йорк, 1954)

• Оглоблин Олександр Петрович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.32-34
• Київська влада під німецькою окупацією.
• Олександр Оглоблин.
• Олександр Оглоблин^{[недоступне посилання з липня 2019]} // Українці в світі.
• Праці О. Оглоблина в електронній бібліотеці Чтиво.
• Олександр Оглоблин на сайті diasporiana.org.ua.
• Оккупационный «гуманизм»^{[недоступне посилання з червня 2019]}. (рос.)

• Верба І. Оглоблин Олександр Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 522—523. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Винар Л. Наукова творчість Олександра Петровича Оглоблина // Український історик. — 1970. — № 1–3 (25–27).
• Винар Л. Олександер Оглоблин, як дослідник гетьмана Івана Мазепи і його доби] // Український історик. — 1989. — № 4.
• Винар Л. Олександер Петрович Оглоблин (1899–1992) // Український історик. — 1993. — Т. 30. — Числа 116-119.
• Домбровський О. Олександер Оглоблин і Українське Історичне Товариство // Український історик. — 1989. — № 4.
• Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000 рр.
• Косовська Л. Вершити долю столиці киянам не дано чи не дають? // Дзеркало тижня. Україна. Україна. — 2003. — № 29. — 1 серпня. [Архівовано з першоджерела 30 квітня 2015.]
• Наследники старые и новые // Час пик. — 2006. — № 36 (285). — 17 сентября. (рос.)
• Омельченко В. Проф. д-р Олександер Оглоблин (життя й діяльність) // Український історик. — 1989. — № 4.
• Полонська-Василенко Н. Олександер Петрович Оглоблин в очах сучасниці // Український історик. — 1970. — № 1–3 (25–27).
• Ясь О. В. Два образи Старої України: візії О. Лазаревського й О. Оглоблина // Український історичний журнал. — 2009. — № 3. — С. 67–92. 
• Ясь О. В. «Невикінчена» харизма. Образ Івана Мазепи в конструкції Мазепинського Ренесансу Олександра Оглоблина // Український археографічний щорічник: Нова серія. — 2009. — Т. 16/17, вип. 13/14. — С. 398–414.
• Ясь О.  Вступна стаття до розвідки О. Оглоблина «Проблема української економіки в науковій і громадській думці XIX–XX в. (До 90-річчя першої публікації статті)» // Український історичний журнал. –   2018. – № 4. – С. 175–183; Оглоблин О. Проблема української економіки в науковій і громадській думці XIX–XX в. (До 90-річчя першої публікації статті) // Там само. – С. 184–202. https://www.academia.edu/37660929
• Ясь О. Експедиція 1932 р. для обстеження промисловості Правобережного (Київського) Полісся як незавершений науковий проєкт Олександра Оглоблина // Академічна традиція українського зарубіжжя: історія і сучасність. Liber amicorum на пошану президента УВАН у США проф. Альберта Кіпи / Відп. ред. І. Гирич і Л. Рудницький. – Нью-Йорк; Київ: УВАН у США, ВД «Простір», 2021. –  С. 211–231. https://www.academia.edu/63850306