Огіря Владислав Леонідович — Вікіпедія

Ф
Владислав Огіря
Владислав Огіря
Владислав Огіря
Особисті дані
Повне ім'я Владислав Леонідович Огіря
Народження 3 квітня 1990(1990-04-03) (34 роки)
  Гірське, СРСР
Зріст 175 см
Вага 70 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція Півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Діназ»
Номер 7
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2008—2013 Україна «Зоря» 3 (0)
2010—2011 → Україна «Арсенал» (Б-Ц) 28 (2)
2011—2013 → Україна «Олімпік» (Донецьк) 63 (0)
2013—2016 Україна «Олімпік» (Донецьк) 74 (0)
2016—2017 Україна «Олександрія» 21 (1)
2017 Казахстан «Іртиш» (Павлодар) 10 (0)
2018—2021 Україна «Десна» 92 (0)
2021—2023 Україна «Полісся» 44 (0)
2024 Україна «Чорноморець» 2 (0)
2024 – т. ч. Україна «Діназ» 0 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2008—2009 Україна Україна (U-19) 3 (0)
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 16 серпня 2024.

Владисла́в Леоні́дович Огі́ря (нар. 3 квітня 1990, Гірське, Луганська область, Українська РСР, СРСР) — український футболіст, півзахисник «Діназу».

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Владислав народився 3 квітня 1990 року у місті Гірське Ворошиловградської області. Почав грати футбол у «Шахтарі» з рідного міста, перший тренер — Бабешко. Потім він продовжив займатися футболом у луганському спортінтернаті, де тренером був Юрій Єлісєєв. Разом із ним у спортінтернаті грав Денис Гармаш[1]. У ДЮФЛ виступав за ЛВУФК (Луганськ) з 2003 по 2007 рік.

На початку сезону 2007/08 він потрапив у дубль луганської «Зорі», яка виступала у молодіжній першості України. Згодом Огіря став капітаном дубля «Зорі» та почав залучатися до тренувань за основний склад команди[2]. Влітку 2009 року побував на перегляді в алчевській «Сталі», але отримав травму і повернувся до «Зорі»[3].

У Прем'єр-лізі України дебютував 8 серпня 2009 року у виїзному матчі проти львівських «Карпат» (4:0)[4], Огіря вийшов на 75 хвилині замість Вадима Мілька. Всього в сезоні 2009/10 Владислав Огіря зіграв 3 матчі в чемпіонаті та провів 1 матч у Кубку України.

Наприкінці травня 2010 року побував на перегляді в «Кримтеплиці», у складі команди зіграв лише 1 товариський матч[5]. У результаті до табору клубу він не перейшов через те, що керівництво відмовилося брати Владислава в оренду, бажаючи підписати повноцінний контракт.

У серпні 2010 року перейшов до «Арсеналу» з Білої Церкви на правах оренди, разом з ним в «Арсеналі» на правах оренди виступав Сергій Малий із «Зорі»[6]. У команді Огіря став основним гравцем[7]. У сезоні 2010/11 Огіря за «Арсенал» у Першій лізі України зіграв 28 матчів та забив 2 голи (у ворота «Геліоса» та «Чорноморця»).

Влітку 2011 року був орендований донецьким «Олімпіком», новачком Першої ліги. Разом з ним до «Олімпіка» перейшов Олександр Волков, також гравець «Зорі»[8]. У складі команди у Першій лізі дебютував 23 липня 2011 року у 2 турі турніру сезону 2011/12 у домашньому матчі проти «Львова» (4:0)[9], Огіря вийшов на 82 хвилині замість Кирила Дорошенка. У сезоні 2013/14 разом із «Олімпіком» виграв золоті медалі Першої ліги та право на підвищення у класі. Наступні два сезони грав у складі «Олімпіка» у Прем'єр-лізі.

У липні 2016 року став гравцем клубу «Олександрія»[10], за який виступав протягом сезону[11].

9 липня 2017 року приєднався до павлодарського «Іртиша»[12], де грав до кінця року.

У січні 2018 року підписав контракт із «Десною» (Чернігів) терміном на 2 роки[13]. У сезоні 2017/18 команда стала бронзовим призером Першої ліги та вийшла до Прем'єр-ліги[14]. Через два сезони він допоміг клубу кваліфікуватися до третього кваліфікаційного раунду Ліги Європи сезону 2020/21. У 2020 році став капітаном клубу[15]. Після сезону 2020/21 продовжив контракт із чернігівською «Десною» ще на два роки. 24 червня 2021 року він покинув клуб після чотирьох сезонів[16].

26 червня 2021 року підписав контракт з житомирським «Поліссям» у Першій лізі України.  Його призначили капітаном на сезон 2022/23 років. З командою у тому сезоні став переможцем Першої ліги, за що отримав звання «Майстер спорту України»[17].

У березні 2024 року став гравцем одеського «Чорноморця»[18].

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

На початку вересня 2008 року Огіря був викликаний Юрієм Морозом у розташування збірної України до 19 років на навчально-тренувальний збір[19]. У складі команди дебютував 6 вересня 2008 року в матчі проти Бельгії (5:2)[20], Огіря вийшов на 80 хвилині замість Костянтин Вознюка.

Владислав був одним з кандидатів на поїздку на юнацький чемпіонат Європи 2009 року, який проводив в Україні[21]. Юрій Калитвинцев включив його до розширеного списку, проте до підсумкового списку футболістів він не потрапив.

Статистика

[ред. | ред. код]
Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок Єврокубки Інше Дубль
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
2007/08 Україна Зоря (Луганськ) Вища ліга 0 0 0 0 — — — — 22 2
2008/09 Україна Зоря (Луганськ) Прем'єр-ліга 0 0 0 0 — — — — 26 4
2009/10 Україна Зоря (Луганськ) Прем'єр-ліга 3 0 1 0 — — — — 27 1
2010/11 Україна Зоря (Луганськ) Прем'єр-ліга 0 0 0 0 — — — — 2 0
2010/11 Україна Арсенал (Біла Церква) Перша ліга 28 2 1 0 — — — — — —
2011/12 Україна Олімпік (Донецьк) Перша ліга 31 0 1 0 — — — — — —
2012/13 Україна Олімпік (Донецьк) Перша ліга 32 0 1 0 — — — — — —
2013/14 Україна Олімпік (Донецьк) Перша ліга 29 0 1 0 — — — — — —
2014/15 Україна Олімпік (Донецьк) Прем'єр-ліга 22 0 6 0 — — — — 0 0
2015/16 Україна Олімпік (Донецьк) Прем'єр-ліга 23 0 2 0 — — — — 0 0
2016/17 Україна Олександрія Прем'єр-ліга 21 1 1 0 — — — — 4 0
2017 Казахстан Іртиш (Павлодар) Прем'єр-ліга 10 0 0 0 — — — — — —
2017/18 Україна Десна Перша ліга 12 0 0 0 — — 2 0 — —
2018/19 Україна Десна Прем'єр-ліга 26 0 1 0 — — — — 1 0
2019/20 Україна Десна Прем'єр-ліга 28 0 1 0 — — — — 1 0
2020/21 Україна Десна Прем'єр-ліга 24 0 2 0 1 0 — — 0 0

Досягнення

[ред. | ред. код]
«Олімпік» (Донецьк)
«Десна»
«Полісся» (Житомир)

Індивідуальні

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Луганский весельчак (рос.). Луганский футбол. 24 вересня 2010. Архів оригіналу за 9 квітня 2012. Процитовано 28 березня 2011.
  2. ↑ «Заря» дозаявила двух футболистов (рос.). Сайт болельщиков ФК «Заря» (Луганск). 24 липня 2009. Архів оригіналу за 9 квітня 2012. Процитовано 28 березня 2011.
  3. ↑ Дудник: «В следующий раз пенальти буду бить я» (рос.). Сайт болельщиков ФК «Заря» (Луганск). 18 липня 2009. Архів оригіналу за 9 квітня 2012. Процитовано 28 березня 2011.
  4. ↑ «Карпаты» громят «Зарю» (рос.). Football.ua. 8 серпня 2009. Архів оригіналу за 9 квітня 2012. Процитовано 28 березня 2011.
  5. ↑ Огиря уходит в «Крымтеплицу»? (рос.). Луганский футбол. 23 травня 2010. Архів оригіналу за 9 квітня 2012. Процитовано 28 березня 2011.
  6. ↑ Огиря перешёл из «Зари» в «Арсенал» (рос.). Луганский футбол. 16 серпня 2010. Архів оригіналу за 9 квітня 2012. Процитовано 28 березня 2011.
  7. ↑ Богдан Бандура: «Малого и Огирю охарактеризую только позитивно» (рос.). Луганский футбол. 23 вересня 2010. Архів оригіналу за 9 квітня 2012. Процитовано 28 березня 2011.
  8. ↑ Олимпик представил новичков. www.ua-football.com (рос.). 20 липня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  9. ↑ Первая лига. Пять без потерь (рос.). Football.ua. 24 липня 2011. Архів оригіналу за 9 квітня 2012. Процитовано 29 липня 2011.
  10. ↑ Огиря продовжить кар'єру в «Олександрії»
  11. ↑ Официально. Огиря перешел в Александрию — Украина — Футбол — iSport.ua. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 30 липня 2016.
  12. ↑ Огіря став гравцем Іртиша. www.ua-football.com (укр.). 9 липня 2017. Процитовано 24 лютого 2024.
  13. ↑ Владислав Огіря — гравець ФК Десна. Официальный сайт ФК «Десна». 20 січня 2018. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  14. ↑ Валерко А. (27 травня 2018). Десна разгромила Зирку и вышла в УПЛ. Sportarena.com. Архів оригіналу за 28 травня 2018. Процитовано 28 травня 2018.
  15. ↑ Опитування-2020: neverending story - UkrFootball. ukrfootball.ua (укр.). 8 листопада 2020. Процитовано 24 лютого 2024.
  16. ↑ Чернігівську «Десну» залишає капітан Владислав Огіря • Новий Чернігів. Новий Чернігів (укр.). 24 червня 2021. Процитовано 24 лютого 2024.
  17. ↑ Честних, Тимур. 11 футболістів отримали звання «Майстер спорту» за перемогу в Першій лізі у складі «Полісся». ua.tribuna.com (укр.). Процитовано 24 лютого 2024.
  18. ↑ Огіря офіційно приєднався до «Чорноморця». UA-Футбол. 15 березня 2024. Процитовано 19 березня 2024.
  19. ↑ Молодые украинцы сыграют с Бельгией (рос.). Football.ua. 4 вересня 2008. Архів оригіналу за 9 квітня 2012. Процитовано 28 березня 2011.
  20. ↑ Товариський матч. Збірна України (U-19) — Збірна Бельгії (U-19) 5:2 (укр.). UA-Футбол. 9 вересня 2008. Архів оригіналу за 11 вересня 2008. Процитовано 28 березня 2011.
  21. ↑ Калитвинцев: «Мы обязаны выйти в полуфинал Евро-2009» (рос.). Football.ua. 4 липня 2009. Архів оригіналу за 9 квітня 2012. Процитовано 28 березня 2011.
  22. ↑ Міністерство молоді та спорту України - Про присвоєння спортивного звання "Майстер спорту України". mms.gov.ua (ua) . Процитовано 24 лютого 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Огіря_Владислав_Леонідович&oldid=43302990