Одеське військове училище — Вікіпедія

військовий навчальний заклад
Одеське військове училище
46°28′03″ пн. ш. 30°45′04″ сх. д. / 46.4675° пн. ш. 30.75111° сх. д. / 46.4675; 30.75111
Країна  Російська імперія
Місто Одеса
Девіз
  • Один за всіх і всі за одного!
    • Засновано 17 червня 1865
    Закрито 1918
    Випускники Категорія:Випускники Одеського військового училища
    Адреса: Італійський бульвар і вулиця Канатна
    Мапа

    Одеське військове училище (до 1910 — Одеське піхотне юнкерське училище) — військовий навчальний заклад Російської імператорської армії, яке готувало офіцерів піхоти, розташовувалось на Італійському бульварі. Існувало до 1918 року.

    Історія

    [ред. | ред. код]

    Засноване у 1865 як Одеське піхотне юнкерське училище на 200 юнкерів в ході військової реформи Олександра II, проведеної під керівництвом військового міністра Д. О. Мілютіна (наказ № 207[1] від 17 червня 1965 року). У своїх спогадах Мілютін особливо відзначав, підбиваючи підсумки 1865 року:

    По частині військово-навчальної: засоби для постачання армії офіцерами збільшилися в 1865 р. відкриттям шести нових юнкерських училищ на додаток до колишніх чотирьом, а саме: чотирьох піхотних — в Києві, Чугуєві, Одесі та Ризі — і двох кавалерійських — в Твері та Єлизаветграді[2]

    Першим начальником училища став переведений з посади молодшого помічника начальника військово-вченого відділення Головного управління Генерального штабу капітан Генерального штабу І. І. Ординський, який очолював училище протягом восьми з половиною років; згодом — генерал від інфантерії, член Педагогічного комітету Головного управління військово-навчальних закладів.

    Після відкриття училище розташовувалось на вулиці Канатній в будівлі колишніх хлібних складів Ієроніма Собанського, «Сабанських казармах». У 1876 для юнкерського училища був побудований новий корпус — на початку Малофонтанської дороги (зараз — Французький бульвар).

    У 1878–1879 роках в училищі навчався в майбутньому відомий актор Панас Саксаганський.

    З 1902 року училище складалося з 2-х спеціальних класів і одного спільного.

    Наказом по військовому відомству № 243 від 31 травня 1910 року, з 1 вересня 1910 Одеське піхотне юнкерське училище було перейменовано в Одеське військове училище, без зміни діючих штатів. Тим же наказом були перетворені у військові училища піхотні юнкерське училище: Віленське, Чугуївське, Тіфліське та Іркутське.

    Напередодні Першої світової війни училище складалося з 4 рот, налічувало 400 штатних юнкерів і 35 — понадштатних; в числі 22 офіцерів училища знаходилися начальник училища, інспектор класів і його помічник, 4 ротних командира, 8 молодших офіцерів, ад'ютант, завідувач господарством, скарбник, три офіцери, прикомандировані для викладання військових наук і один офіцер — штатний викладач.

    У січні 1918 — «Збірний ударний загін», складений з юнкерів Одеського військового училища і 1-ї і 2-ї Одеських шкіл прапорщиків брав активну участь у боях з повстанцями і червоногвардійцями. Будучи оточений більшовиками, надав стійкий опір, але зазнав значних втрат. На 3-й день боротьби за наказом начальника училища юнкери залишили будівлю училища, пробилися через охорону Червоної гвардії і малими групами та поодинці попрямували на Дон, де взяли активну участь в Громадянській війні на Півдні Росії.

    Відомі випускники[3]

    [ред. | ред. код]

    Військовики армій УНР та Української Держави

    [ред. | ред. код]

    Російські та радянські військові діячі

    [ред. | ред. код]

    Інші відомі випускники

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Ева Краснова, Анатолий Дроздовский Одесское пехотное юнкерское училище
    2. ↑ Мілютін Д. О. Спогади генерал-фельдмаршала графа Дмитра Олексійовича Мілютіна. 1865—1867. / Під ред. Л. Г. Захарової. — М., 2005. — С. 188.
    3. ↑ У дужках біля піризвища випускника наведено рік випуску
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Одеське_військове_училище&oldid=41129873