Оззі Осборн — Вікіпедія

Оззі Осборн
Ozzy Osbourne
Осборн у 2010 році
Основна інформація
Повне ім'я	Джон Майкл Осборн
Дата народження	3 грудня 1948(1948-12-03) (76 років)
Місце народження	Бірмінгем
Роки активності	1967 — наш час
Громадянство	Велика Британія
Національність	британець
Віросповідання	англіканство
Професія	музикант шоумен
Співацький голос	тенор
Інструменти	вокал, губна гармоніка
Жанр	хеві-метал, хардрок, дум-метал
Псевдоніми	Ozzy Osbourne, Prince Of Darkness
Колективи	Black Sabbath
Членство	Black Sabbath
Лейбли	Epic Records, Columbia Records, Jet Records, CBS Records
Нагороди	Нагорода «Греммі» за найкраще метал-виконання (1 березня 1994) зірка на голлівудській Алеї слави Зала слави рок-н-ролу (2024)
Батько	Jack Osbourned[1]
Мати	Lillian Unittd[1]
У шлюбі з	Thelma Rileyd і Шерон Осборн
Діти (6)	Elliot Kingsleyd[2], Jessica Osbourned, Louis Osbourned, Aimee Osbourned, Келлі Осборн і Jack Osbourned
Автограф
Ozzy.com
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

О́ззі О́сборн (англ. Ozzy Osbourne; справжнє ім'я Джо́н Ма́йкл О́сборн (англ. John Michael Osbourne); нар. 3 грудня 1948, Естон, Бірмінгем, Велика Британія) — англійський рок-музикант, більш відомий, як сольний музикант та вокаліст гурту Black Sabbath. Культова фігура у розвитку та один із засновників і популяризаторів такого музичного напрямку, як хеві метал.

Оззі був четвертою дитиною з шести дітей у бідній робітничій сім'ї. З дитинства Джон цікавився музикою: мати грала на піаніно та вчила грати своїх дітей. Батько-алкоголік бив матір, унаслідок чого характер Джона з дитинства був дуже складний — він часто бився з однолітками та погано вчився. Прізвисько «Ozzy» він отримав ще у школі, за те що любив читати книжку «Чарівник країни Оз»^[3]. У 15 років Джона виключили зі школи, і він був змушений шукати собі роботу. Оззі працював різником, а також був копачем могил на цвинтарі^[4], але оскільки заробіток від чесної праці був мізерним, він спробував заробляти на життя крадіжками, і незабаром був спійманий та декілька місяців відсидів у тюрмі, де зробив собі на пальцях відоме татуювання «OZZY». Усі ці події надалі вплинули на його творчість.

Вийшовши з тюрми, Оззі вирішив спробувати себе на музичній сцені. Він виступав вокалістом із кількома групами, але успіху вони не мали.

Разом із Тоні Айоммі (гітара), Теренсом «Ґізером» Батлером (бас-гітара), Біллом Вордом (ударні) заснував гурт, який виступав під різними назвами: Polka Tulk Blues Band і Earth. 1968 року вони змінили назву на Black Sabbath, за назвою фільму жахів, який демонструвався у кінотеатрах, та концепції гри. Тоні Айоммі побачивши чергу за квитками на фільм жахів, вирішив, оскільки люди готові платити гроші за жахи на екрані — можна спробувати створити щось подібне й на сцені. Відтоді музика гурту стала похмурою та важкою. Це принесло гурту успіх, а винятковий вокал Оззі слугував команді за візитівку.

1979 року Оззі пішов із гурту і розпочав успішну сольну кар'єру. Він виїхав з Англії та оселився у Каліфорнії (Сан-Франциско). Там він зібрав гурт для запису першого альбому. До його складу увійшли клавішник Дон Ейрі, гітарист Ренді Роудс та колишні учасники Uriah Heep — ударник Лі Керслейк та басист Боб Дейзлі. У середині 1980-х років вийшов альбом Blizzard of Ozz. Матеріал альбому дуже нагадував музику Black Sabbath. Наступного року Оззі оновив склад гурту, взявши замість Лі Керслейка та Боба Дейзлі, які повернулися до Uriah Heep, басиста Руді Сарзо та ударника Томі Олдриджа. Альбом, який вийшов у 1981 — The Diary of a Madman вважається одним із найкращих у творчості Осборна. Після виходу другого альбому на одному з концертів Оззі Осборн мав випустити у небо двох голубів. Одного голуба Оззі відпустив, а іншому відкусив голову. Після цього він потрапив до шпиталю, та був вимушений зробити собі щеплення від сказу. Через цей інцидент Оззі був звинувачений християнами у сатанізмі.

1982 року Оззі побрався з Шарон Арден, дочкою власника студії звукозапису Jet Records. Того ж року внаслідок нещасного випадку загинув гітарист гурту та друг Осборна, Ренді Роудс. Після цього Оззі Осборн впав у тривалу депресію. Альбом, який він готував разом зі своїм гітаристом, у той рік не вийшов. Замість нього колективом було випущено концертний альбом Speak Of The Devil, що повністю складався з напрацювань часів Black Sabbath. Це стало приводом для конфлікту між лідером Black Sabbath Тоні Айоммі та Оззі Осборном, оскільки автором усіх композицій альбому Оззі вказав лише себе.

1983 року Осборн запросив до гурту гітариста Джейка Лі та випустив студійний альбом Bark at the Moon. Це був перший альбом, в якому весь музичний та текстовий матеріал (за винятком аранжувань) був написаний виключно Оззі без допомоги інших музикантів. Під час записування деяких композицій гурту допомагав струнний оркестр Льюїса Кларка, що до того співпрацював з ELO. Наступні два роки стали для Осборна кризовими, внаслідок зловживання алкоголем та наркотиками він був вимушений пройти курс лікування у клініці Bett Ford. До музики він повернувся в 1985 році. Він змінив склад свого гурту, залишивши тільки гітариста та наступного року випустив альбом The Ultimate Sin. Після цього музиканти почали турне на підтримку платівки. Наступного року Оззі видав альбом присвячений Ренді Роудсу, що загинув. У альбом увійшли їх концертні записи. Платівка отримала назву «Randy Roads Tribute», усі прибутки від продажу платівки музиканти разом із матір'ю Ренді Роудса витратили на благодійність. Того ж року з гурту пішов Джейк Лі, на місце якого став молодий гітарист Закк Вайлд. 1988 року вийшов альбом No Rest for the Wicked, що був досить успішним. Того ж року дружина Оззі Шерон стає менеджером гурту та допомагає чоловікові позбавитися від алкогольної залежності. Але після цього у творчості Осборна почалася тривала криза. Відмовившись від алкоголю він втратив інтерес і до концертної діяльності. Повернення музиканта відбулося 1995 року з альбомом Ozzmosis. Він зібрав блискучий гурт у який увійшли Стів Вей (гітара), Закк Вайлд (гітара), Дін Кастранова (ударні) та Тері Батлер (бас-гітара). Віртуозна гра Стіва Вея додала альбому мелодійності та сентиментальності, що не є властивими іншим альбомам Осборна. Цей альбом став одним із найкращих у творчому доробку музики.

20 жовтня 2024 року Джек Блек ввів легендарного Оззі Осборна в Зал слави рок-н-ролу, як сольного виконавця, до цього Оззі вже був відзначений у Залі разом із Black Sabbath: "Водопровідник, наладчик автомобільних гудків, працівник бойні, найвидатніший фронтмен в історії рок-н-ролу - Ozzy Osbourne"^[5][6].

20 січня 1982 року Осборн відкусив голову кажану^[7], яку він вважав гумовою, під час виступу в Аудиторії Меморіалу ветеранів у Де-Мойні, штат Айова. Згідно зі статтею «Rolling Stone» 2004 року, кажан на той момент був живий^[8], однак 17-річний Марк Ніл, який кинув його на сцену, сказав, що його принесли на шоу мертвим^[9]. За словами Осборна в брошурі до видання «Щоденника божевільного» за 2002 рік, кажан був не тільки живий, але й зумів його вкусити, в результаті чого Осборна лікували від сказу. 20 січня 2019 року Осборн відзначив 37-му річницю інциденту з кажаном, запропонувавши іграшку «Плюшевий кажан Оззі» зі зйомною головою для продажу у своєму особистому веб-магазині. Сайт заявив, що перша партія іграшок була розпродана за кілька годин^[10].

Є засновником музичного щорічного фестивалю Ozzfest, на який запрошують найпопулярніші рок та метал гурти.

У 2002—2004 роках разом зі своєю родиною брав участь у зйомках шоу «Родина Осборнів».

2022 року підтримав Україну, після нападу Росії на Україну^[11].

Оззі Осборна називають «Величним та страхітливим» (за аналогією до персонажа з книги «Чарівник країни Оз»). Величний — тому що він є одним із засновників важкого металу, як напрямку рок-музики, а страхітливим його називають завдяки шокуючим сценічним шоу у стилі Еліса Купера.

• Blizzard of Ozz (1980);
• Diary of a Madman (1981);
• Bark at the Moon (1983);
• The Ultimate Sin (1986);
• No Rest for the Wicked (1988);
• No More Tears (1991);
• Ozzmosis (1995);
• Down to Earth (2001);
• Under Cover (2005);
• Black Rain (2007);
• Scream (2010);
• Ordinary Man (2020);
• Patient Number 9 (2022).

• Speak of the Devil (1982);
• Tribute (1987);
• Live & Loud (1983);
• Live At Budokan (2002).

• The Ozzman Cometh (1997);
• The Essential Ozzy Osbourne (2003);
• Prince Of Darkness (2005).

• Mr Crowley Live EP (1980);
• Just Say Ozzy (1990);
• iTunes Festival: London 2010 (2010).

Black Sabbath

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Оззі Осборн

• Офіційний вебсайт