Клінічна ординатура — Вікіпедія

Клінічна ординатура, ординатура клінічна — вища форма підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів з певного фаху у вищих медичних закладах освіти III–IV рівнів акредитації, закладах післядипломної освіти та клінічних науково-дослідних інститутах, центрах. Вказані заклади знаходяться у підпорядкуванні Міністерства охорони здоров'я України, окрім медичного інституту Сумського державного університету та медичного факультету Ужгородського національного університету — підпорядкування Міністерству освіти і науки України.

Клінічна ординатура забезпечує одержання лікарем вищої кваліфікації на основі раніше здобутої освіти у вищому медичному закладі освіти III–IV рівнів акредитації і закладах післядипломної освіти та набутого досвіду практичної роботи лікарем-спеціалістом з певного фаху. Основним завданням клінічної ординатури є поглиблення професійних знань, підвищення рівнів умінь та навичок лікаря-спеціаліста за його лікарським фахом з метою підготовки висококваліфікованого лікаря для самостійної роботи в закладах охорони здоров'я.

• Підготовка клінічних ординаторів в Тернопільському державному медичному університеті
• Положення про клінічну ординатуру та необхідні документи [Архівовано 28 липня 2013 у Wayback Machine.]

• Ординатор [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Ординатура клінічна [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія