Осадчук Петро Ількович — Вікіпедія

Осадчук Петро Ількович
Ім'я при народженні	Осадчук Петро Ількович
Народився	2 грудня 1937(1937-12-02) Острівець, Городенківський район, Івано-Франківська область
Помер	8 жовтня 2014(2014-10-08) (76 років)
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	поет
Alma mater	ОНУ ім. І. І. Мечникова
Мова творів	українська
Роки активності	1955-2014
Жанр	поезія
Magnum opus	«Незрима стріла часу»
Членство	Верховна Рада України I скликання
Партія	КПРС, НРУ і Реформи і порядок
Діти	Осадчук Андрій Петрович і Осадчук Роман Петрович
Нагороди	Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Руданського (2004)
Висловлювання у Вікіцитатах

|Lib=

Народний депутат України
1-го скликання
	15 травня 1990	—	12 травня 1994
2-го скликання
ПРП	12 травня 1994	—	12 травня 1998

Петро́ І́лькович Осадчу́к (*2 грудня 1937, с. Острівець, тепер Городенківського району, Івано-Франківської області, Україна — 8 жовтня 2014) — український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч.

Народився Петро Ілліч Осадчук 2 грудня 1937 року в селі Острівець Городенківського району на Івано-Франківщині в сім'ї хліборобів. З дитинства зростав напівсиротою (коли помер батько, хлопчикові було одинадцять років, старшому братові — шістнадцять, молодшому — чотири). Мати сама виростила трьох синів.

У 1955 році став студентом філологічного факультету Одеського університету ім. І. І. Мечникова, після закінчення якого вчителював у селі Стара Царичанка на Одещині. Згодом на тій же Одещині працював газетярем, в обкомі комсомолу, а потім — у Києві. Був редактором у видавництвах «Маяк» (Одеса), «Молодь». З 1976 по 1991 рік працював секретарем правління столичної письменницької організації. Восени 1989 року увійшов до складу ініціативної групи, яка підготувала основоположні документи Народного Руху України за перебудову; першим із трибуни загальних зборів Київської організації Спілки письменників України, що відбувалися під головуванням Івана Драча, «озвучив» рухівську програму. Вірші почав публікувати ще в студентські роки. У середині 1960-х років став виступати з поезіями в республіканських газетах і журналах, альманахах і збірниках.

Педагогічні здібності та робота на освітянській ниві допомагають йому просто і цікаво писати для малих читачів. Перу письменника належать книжечки віршів для дітей «Ясний світ», «Все співає і росте».

Поет був депутатом Верховної ради України І і II скликань. Лауреат премії ім. М. Островського.

Якби йому, якось зізнався Петро Осадчук, запропонували одним реченням виразити сенс свого життя, мету і спрямованість багатьох його римованих і неримованих писань, він сказав би:

Вище України тільки небо, але й небо над Україною — також Україна!

Активний учасник земляцтва івано-франківців у м. Києві й був його головою.

Петро Осадчук — автор більше 30 поетичних збірок. Серед них — «Вітряк», «Третій перевал», «Біографія вірності», «Земля, зігріта любов'ю», «Сурми на світанні», «Біла каравела», «Літаюча тарілка». Видав книжку літературно-критичних статей і есе «Поезія — молодість душі».

• «Революційний паспорт». — Одеса: «Маяк», 1967.
• «Вітряк». — Одеса: «Маяк», 1969.
• «Третій перевал». — Київ: «Радянський письменник», 1972.
• «Ясний світ». – Київ: «Веселка», 1972.
• «Біографія вірності». — Київ: «Молодь», 1973.
• «Лінія життя». — Київ: «Молодь», 1975.
• «Раска — біль і любов». — Київ: «Радянський письменник», 1976.
• «Іспит». — Київ: «Дніпро», 1977.
• «Земля, зігріта любов'ю». — Київ: «Молодь», 1978.
• «Все співає і росте». — Київ: «Веселка», 1979.
• «Взаємодія». — Київ: «Радянський письменник», 1980.
• «Закон постійних величин». — Київ: «Молодь», 1982.
• «Пряма мова». — Київ: «Радянський письменник», 1984.
• «Сурми на світанні», — Київ: «Веселка», 1985.
• «Біла каравела». — Київ: «Молодь», 1986.
• «Лінія життя» — Київ: «Молодь», 1987.
• «Второе дыхание» («Другий подих») 1987),
• Поезія — молодість душі. — Київ: «Радянський письменник», 1989 (літературознавчі статті).
• «День відкритих дверей». — Київ: «Радянський письменник», 1991.
• «Галера». — Одеса: «Маяк», 1993.
• «Театр перед мікрофоном». — Київ: «Рось», 1994.
• «Літаюча тарілка». — Київ: «Дніпро», 1995.
• «Незрима стріла часу» — Київ: «Дніпро», 1997.
• «Реєстр українського лайдацтва». — Коломия: «Вік», 1997.
• «Паранормальні явища, або мала енциклопедія великого лицедійства». — Київ: «Дніпро», 1999.
• «Ранкова колискова». — Київ: «Веселка», 2000.
• «Сто спокус, або розсекречена невинність». — Київ: «Юг», 2002
• «Чуття єдиної провини». — Київ: «Український письменник», 2002.
• «Піднебесні паралелі, Авторська антологія перекладача». — Київ: Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 2003.
• «Чорні метаморфози». — Київ, Видавець Вадим Карпенко, 2004.
• «Віддзеркалення безодні». — Київ, «Неопалима купина», 2006.
• «Відкрите море душі». — Київ, Видавець Вадим Карпенко, 2006.
• «Спокій за межею досяжності». — Київ, «Неопалима купина», 2007.
• «Родинний спадок. Сповідальні вірші і прозові етюди». — Київ: «Альтерпрес», 2007.
• «Останній рубіж оборони». — Київ: «Альтерпрес»,2007.
• «Сміх сильніший від плачу». — Одеса: «Астропринт», 2010.
• «Пень-клуб». — Київ: «Сучасний письменник», 2012.
• «Вище України тільки небо». — Київ: «Дивосвіт», 2012.
• «Загострене чуття провини». Вибрані поезії. — Київ: «Світ успіху», 2013.
• «Я тут, я серед вас». Упоряд. Алла Осадчук та Володимир Петрук. — Київ: «Видавництво Жупанського», Київ, 2017

Петро Осадчук понад 30 років займався поетичним перекладом. Він переклав:

• з білоруської (Максим Танк, Анатоль Грачаніков, Генадзь Буравкін),
• з болгарської (Іван Голев, Павел Матев),
• з польської (Теофіл Ленартович, Юліан Тувім),
• з російської (Олександр Твардовський, Володимир Солоухін, Булат Окуджава, Микола Котенко, Євгеній Євтушенко, Леонід Вишеславський, Микола Рубцов),

а також з використанням підрядкового перекладу:

• з німецької (Петер Ґоссе, Райнгард Бернґоф, Вальтер Петрі, Хільдегард Марія Раухфус, Адель Каражолі, Гельмут Братушек, Ральф Грюнебергер, Рене Швахгофер),
• з французької (Артюр Рембо),
• з іспанської (Антоніо Конте, Райна-Марія Родріґес),
• з угорської (Ендре Аді, Аттіла Йожеф, Ласло Балла),
• з їдиш (Йосип Бухбіндер, Дора Хайкіна, Матвій Талалаєвський, Петро Киричанський, Михайло Могилевич),
• з вірменської (Атом Ярджанян (Сіаманто), Єгіше Чаренц, Амо Сагіян, Арташес Погосян, Рачія Ованесян, Сільва Капутікян, Геворг Емін, Гурген Борян, Нансен Мікаелян, Генрік Едоян),
• з грузинської (Григол Абашідзе, Акакій Церетелі, Ілля Чавчавадзе, Реваз Маргіані, Симон Чиковані, Джано Джанелідзе, Звіад Гамсахурдія, Рауль Чілачава),
• з казахської (Олжас Сулейменов),
• з бурятської (Намжил Німбуєв, Микола Дамдінов),
• з аварської (Расул Гамзатов).

Див.: Петро Осадчук, Піднебесні паралелі, Авторська антологія перекладача, Поезія різних народів, Київ, Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 2003.

• Республіканська премія ім. Миколи Островського (1979),
• Премія ім. Володимира Сосюри (1996),
• Премія ім. Степана Олійника (2002),
• Премія ім. Івана Кошелівця (2002),
• Премія ім. Павла Тичини (2003),
• Нобельської премії (2003, Всеукраїнський фестиваль гумору в селі Нобелі Рівненьської області),
• Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Руданського (2004),
• Премія ім. Леоніда Вишеславського «Планета поета» (2007),
• Літературна премія імені Анатолія Бортняка (2010).

• «Я тут, я серед вас». Упоряд. Алла Осадчук та Володимир Петрук. — Київ: «Видавництво Жупанського», Київ, 2017. (неопубліковані вірші, автобіографічні матеріали, спогади про П. Осадчука, рецензії на творчість П. Осадчука)
• Дончик Віталій. Поезія відповідальності і любові // Молодь України. 1979, 3 червня;
• Клочек Григорій. Переваги прямої мови // Молодь України. 1985, 21 серпня;
•  Сом Микола. Нове і наново написане // Вечірній Київ. 1997, 2 грудня;
•  Прісовський Є. Синтез публіцистичності, ліричності й сарказму: До літературного портрета Петра Осадчука // Київ. 2005. № 4;
•  Славинський М. Петро Осадчук: «Мені один ген якийсь особливий дістався від пращурів» // Віче. 2012. № 13.

• Осадчук Петро Ілліч // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 720-721.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Осадчук Петро Ількович

• Офіційний сайт [Архівовано 8 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• Біографія [Архівовано 23 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Анатолій Глущак: «Якби мене більше на світі було…» За 8 тижнів до свого 77-річчя відійшов у вічність широко відомий в Україні поет і політичний діяч Петро Ілліч Осадчук. (Вечерняя Одесса, № 161—162 (10079—10080) // 30 жовтня 2014 р.) [Архівовано 3 листопада 2014 у Wayback Machine.]
• Переклади з Артюра Рембо
• П.Осадчук в електронній бібліотеці «Клуб Поезії» [Архівовано 28 вересня 2009 у Wayback Machine.]
• П.Осадчук на сторінках електорнного журналу «Віче»
• П. Осадчук на Письменницькому порталі Пилипа Юрика [Архівовано 14 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Петро ОСАДЧУК. Поезії. З книги «Відкрите море душі» [Архівовано 8 лютого 2018 у Wayback Machine.]
• Петро Осадчук: Ясний світ. Збірка віршів для дітей. Повний текст [Архівовано 16 березня 2015 у Wayback Machine.]