Освальд Евері — Вікіпедія

Освальд Евері
Народився	21 жовтня 1877(1877-10-21)[4][1][…] Галіфакс, Канада
Помер	2 лютого 1955(1955-02-02)[1][2][…] (77 років) Нашвілл, США ·рак печінки
Країна	Канада  США
Діяльність	біолог, лікар, генетик, хімік, біохімік, мікробіолог
Alma mater	Колгейтський університетd і Лікарсько-хірургічний коледж Колумбійського університетуd
Знання мов	англійська[5]
Заклад	Рокфеллерівський університет
Членство	Лондонське королівське товариство, Американська академія мистецтв і наук, Бельгійська королівська академія медицини і Національна академія наук США
Нагороди	премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (1947) Канадська медична зала славиd (2004) Член Американської академії мистецтв і наук (1927) іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (15 червня 1944) George M. Kober Medald (1945)
Медіафайли у Вікісховищі

Освальд Теодор Евері (англ. Oswald Theodore Avery; 21 жовтня 1877 — 2 лютого 1955) — американський молекулярний біолог, імунолог, медик. З 1929 по 1930 був президентом Американської асоціації імунологів. З 1941 по 1942 був президентом Американського товариства мікробіології.

Значна частина кар'єри Освальда Евері пов'язана з лікарнею Університету Рокфеллера в Нью-Йорку. Евері відомий як один із співавторів експерименту Евері, Маклеода і Маккарті, які в 1944 році спільно з Коліном Маклеодом і Маклін Маккарті показали, що ДНК є носій генетичної інформації.

Лауреат Нобелівської премії Арне Тізеліус сказав, що Евері є найдостойнішим вченим, які не отримали Нобелівської премії за свої дослідження.

Освальд Евері народився 21 жовтня 1877 року в місті Галіфакс, Канада.

Евері вчився в New York Male Grammar School, потім в Colgate Academy і потім в Колгейтском університеті. Евері вибрав медичну кар'єру в Коледжі лікарів і хірургів Колумбійського університету в Нью-Йорку, і отримав медичну ступінь в 1904 році.

Евері отримав громадянство США 1 серпня 1918 року. З 1923 року по 1948 рік працював в Інституті Рокфеллера. Помер від раку підшлункової залози в 1955.

Протягом багатьох років вважалося, що генетична інформація міститься в білках. Евері, Маклеод і Маккарті вивчали явище спадковості, продовжуючи роботи Гріффіта, розпочаті в 1928 році. В ході експериментів була вивчена можливість передачі генів між бактеріями за допомогою різних органічних сполук, виділених з бактерій. Після обробки екстрактів бактерій протеазами було показано, що білки не переносять гени. Після обробки екстрактів дезоксирибонуклеазою (ферментом, який руйнує ДНК), було показано, що ДНК є носієм генетичного матеріалу.

Альфред Герші і Марта Чейз продовжили дослідження групи Евері в 1952 році, поставивши Експеримент Герші-Чейз.

Експерименти Гріффіта, Евері, Маклеода і Маккарті, Герші і Чейз в значній мірі направили дослідження Уотсона і Крика по встановленню структури ДНК, привели до народження сучасної молекулярної біології.

Нобелівський лауреат Джошуа Ледербергом писав, що Евері із співробітниками забезпечили платформу для сучасних досліджень ДНК і в основному забезпечили молекулярну революцію в генетиці і біомедичних науках.

Статті Евері зберігаються в двох місцях: у Державній бібліотеці і архіві штату Теннессі, і в Архіві Рокфеллера

Багато його статті, вірші і рукописні записи в лабораторному журналі доступні в Національній медичній бібліотеці в колекції Освальда Евері.

Найбільш відома стаття Евері, в якій для ДНК була показана роль в зберіганні і передачі генетичної інформації

1936 — Член Американської академії мистецтв і наук [5] 1945 — Медаль Коплі, «For his success in introducing chemical methods in the study of immunity against infective diseases» 1945 — George M. Kober Medal [de] 1947 — Премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження, «For studies on the chemical constitution of bacteria» 1949 — Passano Award [en] 2004 — Введено в Канадський зал медичної слави [en] [6] Іменем Освальда Евері названий кратер на Місяці