Терлецький Остап Степанович — Вікіпедія

Терлецький Остап Степанович
ПсевдоІван Заневич, В. Кістка, В. Мак, О. Т. і О. Т-кий
Народився5 лютого 1850(1850-02-05)
Назірна
Помер22 липня 1902(1902-07-22) (52 роки)
Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина
ПохованняЛичаківський цвинтар
Країна Австрійська імперія
 Австро-Угорщина
Діяльністьпрессекретар
Alma materВіденський університет

Остап Степанович Терлецький (псевдоніми — В. Кістка, Ів. Заневич, В. Мак; криптоніми О. Т., О. Т-кий; 5 лютого 1850, Назірна — 22 липня 1902, Львів[1]) — український громадсько-політичний діяч, публіцист та літературознавець.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в с. Назірній (пізніше — Коломийського повіту) у священичій родині о. Стефана і його дружини Елеонори з роду Цурковська[2]. Навчаючись у Станіславській гімназії започаткував рукописну учнівську газету «Зірка» та створив молодіжне товариство «Громада».[3] Закінчив філософський факультет Львівського і правничий Віденського університетів.

Терлецький був одним з керівників нової радикальної течії народовців, яка пізніше дала почин до створення Української Радикальної Партії; прихильник М. Драгоманова і С. Подолинського, разом з яким видавав у Відні популярну соціалістичну літературу українською мовою («метелики»).

У 1874—1877 рр. — голова «Січі» у Відні.

У 1877 р. — заарештований разом з І. Франком, М. Павликом й іншими за обвинуваченням у належності до таємної організації з соціалістичними цілями, зв'язками із закордоном, у соціалістичній пропаганді. Справу слухала кримінальна колегія суду у складі чотирьох суддів. Це був відкритий судовий процес. Терлецький сказав, що був за «переконанням соціалістом», політичним однодумцем Михайла Драгоманова і вважає себе одним із «нечисленних речників» соціалістичної думки серед галицьких українців. Ідеалом Терлецького була федеративна, демократична республіка, де суд і правду вершить громада. Він прагнув політичних і економічних прав для народу, досягнення рівності всіх перед законом і рівності закону для всіх.[3]

Змучений хворобами (протягом 20 років його виснажували епілептичні напади), він склав іспити на правничий факультет. Став адвокатом і до кінця життя провадив адвокатську практику в Галичині. Був співробітником львівських революційно-демократичних видань («Молот», «Світ», «Житє і слово»).[3]

Похований на 23 полі Личаківського цвинтаря.

Творчість

[ред. | ред. код]

Основні праці:

  • «Галицько-руський нарід і галицько-руські народовці» (1874),
  • «Лихва на Буковині» (1878),
  • «Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в послідніх часах» (1881),
  • «Літературні стремління галицьких русинів у 1772—1872» (1894 — 95),
  • «Москвофіли і народовці в 70-их рр.» (1902),
  • «Галицько-руське письменство у 1848 — 65 pp.» (1903) та ін.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Посмертні оповістки. Др. Остап Терлецький // Руслан, ч. 152 за 10 (23) липня 1902. — С. 3.
  2. Новинки. Др. Остап Терлецький // Руслан, ч. 153 за 11 (24) липня 1902. — С. 3.
  3. а б в УІНП. 1850 - народився Остап Терлецький, публіцист. УІНП (укр.). Процитовано 18 квітня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]