Пастор Мальдонадо — Вікіпедія

Пастор Мальдонадо
Громадянство	Венесуела
Народився	9 березня 1985(1985-03-09) (39 років) Маракай, Венесуела[1]
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1
Дебют	Гран-прі Австралії 2011
Остання гонка	Гран-прі Угорщини 2015
Сезони	5 (2011—2015)
Команди	Williams-Cosworth, Lotus-Mercedes
Гран-прі (старти)	87 (86)
Перемоги	1
Подіуми	1
Поули	1
Найшвидші кола	0
Очки	61
Перша перемога	Гран-прі Іспанії 2012
Остання перемога	Гран-прі Іспанії 2012
Місце у сезоні 2014 року	16 (2 оч.)

Пастор Мальдонадо (ісп. Pastor Maldonado, нар. 9 березня 1985 в Маракаї) — венесуельський автогонщик. Перед своїм дебютом у «Формулі-1» у 2011 році виграв чемпіонат серії GP2 2010 року. З 2014 по 2015 рік виступав за команду Лотус.

Перший досвід у формульних гонках Мальдонадо почав набирати в Італії у 2003 році. Він взяв участь в Італійському чемпіонаті Формули-Рено за команду «Cram Competition» і був класифікований сьомим за підсумками чемпіонату. Пастор тричі фінішував на подіумі і один раз завоював поул-позицію.^[2] за кермом «Cram Competition» він також взяв участь в одному етапі Німецького чемпіонату Формули-Рено на трасі Ошерслебен.^[3]

У 2004 році Мальдонадо працював за подвійною програмою виступаючи в Італійській та Європейської Формулі-Рено за все ту ж «Cram Competition». Він виграв титул в італійській серії, з вісьмома перемогами і шістьма поул-позиціями з сімнадцяти стартів.^[4] У європейському чемпіонаті він був класифікований восьмим з двома перемогами.^[5] Мальдонадо також знайшов час для участі в одному етапі Єврокубка Формули-Рено V6 на трасі Спа-Франкоршам де він фінішував на п'ятому місці.^[6]

У листопаді 2004 року Мальдонадо провів тести за команду Формули-1 «Мінарді» на трасі Мізано в Італії.^[7] Колишній власник команди Джанкарло Мінарді, позитивно відгукнувся про успіхи Мальдонадо.^[8]

У 2005 році Мальдонадо покинув Формулу-Рено, але він не міг повністю провести сезон у будь-якій серії. Він здійснив чотири старти в Італійській Формулі-3000 разом з командою «Sighinolfi Auto Racing», найкращим результатом було дев'яте місце.^[9] Також він взяв участь у дев'яти гонках Світової Серії Рено (і зробив сім стартів), найкращим результатом було сьоме місце.^[10] Тим не менше, його участь у серії була затьмарена забороною на участь у чотирьох гонках. Він не знизив швидкість на трасі в Монако, незважаючи на попереджувальні прапори, він потрапив в аварію і серйозно травмував маршала.^[11]

Цілком сезон Світової Серії Рено Мальдонадо провів за команду «Draco Racing» у 2006 році. Сезон він завершив на третьому місці з трьома перемогами, шістьма подіумами, і п'ятьма поул-позиціями.^[12][13]

Тим не менше сезон був затьмарений дискваліфікацією Мальдонадо на трасі Мізано через невідповідність боліда технічному регламенту, Мальдонадо міг виграти чемпіонський титул.^[14] «Draco Racing» подала апеляцію на рішення італійського суду в січні 2007 року.^[15] Але втрати 15 очок вистачило, щоб опуститися з першого на третє місце позаду Алкеса Даніельссона та Борхи Гарсії.

Успіхи Мальдонадо зацікавили більшість команд GP2 і він підписав контракт з командою «Trident Racing» на сезон 2007 року після успішних тестів у 2006.^[16] Він здобув свою першу перемогу всього-лише в четвертій гонці на етапі в Монако. Тим не менше, він пропустив чотири останні етапи після перелому ключиці під час практики, у результаті він закінчив чемпіонат за межами топ-10.^[17] Мальдонадо перейшов до команди «Piquet Sports» у 2008 році, на свій другий рік виступів. До середини сезону в його активі було два поули і два подіуми. У дощовій гонці на етапі в Сільверстоуні — він врізався під час шаленого старту, отримав штраф за порушення швидкості на піт-лейн, інший штраф отримав за обгін під жовтим прапором, він врізався в Адріана Вальєса та Камуї Кобаясі на останньому колі. Пастор стартував з кінця стартової решітки в основній гонці на етапі в Угорщині, але він фінішував п'ятим тому що пізніше всіх поїхав на обов'язковий піт-стоп, він встановив серію швидких кіл на зношених шинах. Чотири фініші на подіумі і перемога в спринті на трасі Спа-Франкоршам — за останні шість гонок підняли його на п'яте місце в особистому заліку пілотів.

На сезон 2009 Мальдонадо підписав контракт з командою «ART Grand Prix».^[18] Також він замінив з другого етапу Сезону 2008-09 GP2 Asia Філіппа Нельсона.^[19]

Мальдонадо взяв участь у першому етапі сезону 2009 Євросерії 3000 на автодромі Алгарве для того, щоб отримати досвід перед фіналом GP2. Він виграв першу гонку, стартувавши з другої позиції^[20].

У сезоні 2010 року Мальдонадо виступав разом з Луїсом Разією за команду «Rapax Team». Він виграв чемпіонат на передостанній гонці сезону, що проходила в Монці.

У 2010 році Мальдонадо був претендентом на місце у команді Формули-1 «Campos Meta». Керівник команди Адріан Кампос повідомив, що напарником Бруно Сенни може стати Педро Де ла Роса, Віталій Петров або Мальдонадо, але фінансові проблеми і перехід прав власності змінили ситуацію, в результаті місце пілота отримав Карун Чандхок.

Згодом венесуельське видання «Lider» повідомило, що чемпіон GP2 сезону-2010 Пастор Мальдонадо підписав контракт з командою «Вільямс» Формули-1 на сезон 2011 року. За відомостями видання, спонсором Мальдонадо виступила компанія «PDVSA».^[21] Імовірно, за контракт Мальдонадо «PDVSA» заплатила команді 15 мільйонів євро.^[22] У «Вільямсі» Мальдонадо замінив німця Ніко Хюлькенберга.

^† Пілот не зміг завершити перегони але був класифікований подолавши понад 90% дистанції.
^* Сезон триває.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Pastor Maldonado

• Офіційний вебсайт
• Пастор Мальдонадо на Twitter