Система нарахування очок у Формулі-1 — Вікіпедія

Система нарахування очок у Формулі-1 використовується для визначення переможців (пілота та команди) Чемпіонату світу з автогонок у класі Формула-1, що проходить з 1950 року під егідою FIA та для визначення команди-конструктора, володаря Кубку конструкторів, що розігрується з 1958 року. За багатолітню історію проведення чемпіонату ця система неодноразово змінювалась, але для виграшу у турнірі завжди потрібно було набрати найбільшу кількість очок за весь чемпіонат чи за якусь певну кількість Гран-прі.

Таблиця нарахування очок за роками

[ред. | ред. код]
Сезони Місце на фініші Найшвидше
коло
Кількість результатів,
що йдуть у залік чемпіонату
Примітки
1-е 2-е 3-е 4-е 5-е 6-е 7-е 8-е 9-е 10-е
1950-1953 8 6 4 3 2 1 4 [1] [2]
1954 8 6 4 3 2 1 5 [1] [2] [3]
1955-1957 8 6 4 3 2 1 5 [1] [4] [5] [6] [7]
1958 8 6 4 3 2 1 6 [6] [7] [8] [9][10]
1959 8 6 4 3 2 1 5 [9][10]
1960 8 6 4 3 2 1 6 [9]
1961-1962 9 6 4 3 2 1 5 [9]
1963-1965 9 6 4 3 2 1 6 [9]
1966 9 6 4 3 2 1 5 [7] [9] [11]
1967 9 6 4 3 2 1 9
(5 з перших 6, 4 з останніх 5)
[7] [9] [11]
1968 9 6 4 3 2 1 10
(5 з перших 6, 5 з останніх 6)
[9]
1969 9 6 4 3 2 1 9
(5 з перших 6, 4 з останніх 5)
[7] [9]
1970 9 6 4 3 2 1 11
(6 з перших 7, 5 з останніх 6)
[7] [9]
1971 9 6 4 3 2 1 9
(5 з перших 6, 4 з останніх 5)
[9]
1972 9 6 4 3 2 1 10
(5 з перших 6, 5 з останніх 6)
[9]
1973-1974 9 6 4 3 2 1 13
(7 з перших 8, 6 з останніх 7)
[9]
1975 9 6 4 3 2 1 12
(6 з перших 7, 6 з останніх 7)
[9] [12]
1976-1978 9 6 4 3 2 1 14
(7 з перших 8, 7 з останніх 8)
[9]
1979 9 6 4 3 2 1 8
(4 з перших 7, 4 з останніх 8)
[12]
1980 9 6 4 3 2 1 10
(5 з перших 7, 5 з останніх 7)
[12]
1981-1984 9 6 4 3 2 1 Всі [12] [13]
1985-1990 9 6 4 3 2 1 11 [12] [13]
1991-2002 10 6 4 3 2 1 Всі [12]
2003-2009 10 8 6 5 4 3 2 1 Всі [12]
2010-2018 25 18 15 12 10 8 6 4 2 1 Всі [12]
2019 - 25 18 15 12 10 8 6 4 2 1 1 Всі

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Кубок Конструкторів не розігрувався з 1950 по 1957.
  2. а б Якщо протягом перегонів однією машиною керувало декілька гонщиків, то зароблені ними очки ділилися пропорційно, не беручи до уваги скільки кожен з них проїхав на ній кіл.
  3. На Гран-прі Великої Британії 1954 року сім гонщиків показали один і той же найшвидший час на колі, тому кожен з них отримав по 0.143 очка.
  4. Гонщики, що керували протягом перегонів більш ніж однією машиною, отримують очки тільки за найкращий фініш..
  5. Якщо протягом перегонів однією машиною керувало декілька гонщиків, то зароблені ними очки ділилися пропорційно, виключаючи випадки, коли гонщик не подолав «необхідну дистанцію».
  6. а б Очки ділились пропорційно між гонщиками, що показали один і той же найшвидший час на колі.
  7. а б в г д е Машини Формули-2 брали участь у наступних гран-прі разом з машинами Формули-1, але їх результати не йшли у залік Чемпіонату світу з автогонок у класі Формула-1:
  8. Очки більше не ділились між гонщиками, що керували однією машиною.
  9. а б в г д е ж и к л м н п р с У залік Кубку Конструкторів йшов результат тільки одного гонщика від кожної команди, що посів найвище місце.
  10. а б Очко за найшвидше коло йшло тільки у залік пілотів, але не у залік Кубку Конструкторів.
  11. а б Пілоти, що не були класифіковані (тобто, не проїхали потрібну дистанцію), не отримували очок, навіть, якщо опинялись у першій шістці.
  12. а б в г д е ж и Тільки половина очок нараховується у випадку, коли перегони зупиняються, а лідер не проїхав 75% від запланованої дистанції.
  13. а б Другі пілоти команд, які офіційно заявили до чемпіонату тільки одну машину, не отримували очок навіть у випадку класифікації у очковій зоні. Це стосується Йо Ґартнера («Оселла») та Герхарда Бергера («АТС»), які фінішували на 5-му та 6-му місцях на Гран-прі Італії 1984 року, і Янніка Дальма («Лярус»), який фінішував п'ятим на Гран-прі Австралії 1987 року. Їхні очки не розподілялись між іншими гонщиками.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • http://www.formula1.com/results/season/ Статистичні дані на офіційному сайті www.formula1.com (англійською мовою)
  • http://wildsoft.ru/ Інтернет-енциклопедія про Формулу-1 (російською мовою)
  • «Формула-1. Полная иллюстрированная энциклопедия автогонок Гран-при», Росмэн, 2001, ISBN 5-8451-0437-8