Патріс де Мак-Магон — Вікіпедія
Патріс де Мак-Магон | |
---|---|
фр. Patrice de Mac Mahon | |
Народився | 13 липня 1808 Сюллі, Французька імперія |
Помер | 17 жовтня 1893 (85 років) Монкрессон, Французька республіка ·хронічна ниркова недостатність |
Поховання | склеп губернаторівd |
Країна | Франція |
Діяльність | офіцер, політик, військовослужбовець |
Alma mater | Сен-Сір |
Знання мов | французька[1] |
Учасник | французько-прусська війна, Французьке завоювання Алжиру, Кримська війна, Австро-італо-французька війна і Паризька комуна |
Роки активності | з 1827 |
Титул | Герцог Маджентський |
Посада | президент Франції |
Військове звання | маршал |
Термін | 1873 — 1879 |
Попередник | Луї Адольф Тьєр |
Наступник | Жюль Греві |
Партія | легітиміст |
Конфесія | католик |
Рід | MacMahon familyd |
Батько | Maurice-François de Mac-Mahond |
Мати | Pélagie de Riquet de Caramand[2][3][4] |
Брати, сестри | Charles Marie de Mac-Mahond |
У шлюбі з | Елізабет де ла Круа де Кастрі |
Діти | Патріс, Ежен, Еммануель, Марія |
Нагороди | |
Герб герцога Мадженти | |
Патрі́с де Мак-Маго́н (фр. Patrice de Mac Mahon, *13 липня 1808, Сюллі — †17 жовтня 1893, Монкрессон) — французький маршал, політичний діяч, президент Третьої республіки (1873–1879), князь Андорри.
Патріс де Мак-Магон народився 13 липня 1808 року в замку Сюллі (Бургундія) в родині військового Моріса Франсуа де Мак-Магона[fr]. Був шостою і передостанньою дитиною в родині. Походив з ірландського роду, що переїхав з графства Лімерік до Франції внаслідок Славної революції.
У 1820 році вступив до єзуїтської семінарії в Отені; продовжив навчання в ліцеї Людовіка Великого в Парижі. В 1825 році вступив до військової школи Сен-Сір, після закінчення якої 1827 року був мобілізований до армії. Брав участь в окупації Алжиру, облозі Антверпена 1832 року.
1833 року Мак-Магон отримав звання капітана і повернувся до Алжиру. Керував кавалерією; провів успішну облогу Константини 13 жовтня 1837 року, де був поранений.
У 1843 році став командиром французького іноземного легіону. З 1845 року — полковник, з 1848 — бригадний генерал. 16 липня 1852 року отримав звання дивізійного генерала. До 1855 року майже постійно перебував у Алжирі і дослужився до звання генерал-майора. Під час Кримської війни командував 2-им корпусом 1-ї піхотної дивізії Східної армії. У 1855 році очолив атаку на укріплення Малахового кургану під Севастополем і захопив його.
14 березня 1854 року одружився з Елізабет де ла Круа де Кастрі. Мав четверо дітей.
24 червня 1856 року Мак-Магон був обраний до Сенату. Після спроби замаху на життя імператора Наполеона III у 1858 році він став єдиним сенатором, хто голосував проти проекту урядового закону про надзвичайні заходи безпеки.
За військові заслуги у битві під Маджентою під час італійської кампанії, 5 червня 1859 року Мак-Магон отримав від імператора звання маршала і був удостоєний титулу герцога Мадженти. Відзначився також у битві під Сольферіно, де командував центром французької армії.
18 жовтня 1861 року представляв Францію на коронації короля Пруссії Вільгельма I в Кенінгсберзі.
1 вересня 1864 року Мак-Магон був призначений генерал-губернатором Алжиру. Цей період став найменш успішним в його кар'єрі: незважаючи на деякі проведені реформи, внаслідок численних скарг він був змушений добровільно піти у відставку.
На початку франко-пруської війни, 23 липня 1870 року очолив Рейнську армію. 6 серпня цього ж року зазнав поразки у битві під Вертом. 1 вересня брав участь у Битві під Седаном, де був серйозно поранений і взятий у полон. Під час Паризької комуни 1871 року очолив версальські війська і придушив повстання.
24 травня 1873 Мак-Магон був обраний президентом Франції. Перебуваючи на посаді, він сприяв політиці монархістів по встановленню монархії; був противником республіканської Конституції 1875 року. На виборах 5 січня 1879 року Мак-Магон не отримав парламентської підтримки і 30 січня пішов у відставку. У 1891 році видав книгу «L'armee de Versailles, rapport officiel» (фр. Армія Версаля: офіційний звіт).
Патріс де Мак-Магон помер 17 жовтня 1893 року в Монкрессоні внаслідок ниркової недостатності. Після відспівування у паризькій церкві Сен-Мадлен 22 жовтня був урочисто похований в Будинку Інвалідів.
Герцог Маджентський - 5 червня 1859 року, наступного дня після перемоги в Маджентській битві Патріс де Мак-Магон отримує від імператора Наполеона ІІІ, як визнання його заслуг герцогський титул.[5] Ця битва стала вирішальною в подіях Італійської компанії 1859 року і саме дії генерала де Мак-Магона дозволили зробити її переможною для Другої Імперії. Цей титул став одним зі спадкових титулів родини Мак-Магон. А з 1894 титули "герцога Маджентського " та «маркіза Егійського»[6] з'єдналися та належать однієї людині.
- Франція
- Орден Почесного легіону
- Військова Медаль 1857 рік
- Пам'ятна медаль за Італійську компанію 1859 року
- Велика Британія
- Орден Лазні
- Кавалер Великого Хреста
- Кримська медаль 1856 рік
- Орден Лазні
- Іспанія
- Орден Золотого руна
- Кавалер 1875 рік
- Орден Золотого руна
- Королівство Пруссія
- Орден Чорного орла
- Кавалер Великого Хреста
- Орден Чорного орла
- Королівство Камбоджа
- Королівський орден Камбоджі
- Кавалер Великого Хреста
- Королівський орден Камбоджі
- Сардинське королівство
- Вищий орден Святого Благовіщення
- Кавалер 1859 рік
- Орден Святих Маврикія та Лазаря
- Кавалер Великого Хреста 1859 рік
- Вищий орден Святого Благовіщення
- Швеція
- Орден Серафимів
- Кавалер 1861 рік
- Орден Серафимів
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Roglo — 1997. — 10000000 екз.
- ↑ Departmental archives of Saône-et-Loire
- ↑ https://www.archives71.fr/ark:60535/s00513998433af93/5139d68d34a95.fiche=arko_fiche_6231662b8b37c.moteur=arko_default_61b1ccdceb9a7
- ↑ За часи Другої Імперії, імператор Наполеон ІІІ зробив чинними дворянські титули Першої Імперії, а також ввів чотири нові. Серед герцогів з'явилися нові чотири: Малахівський (1856—1864), Маджентский (1859), Морни (1863—1943), Песижні (1863—1885)
- ↑ Цей титул належав родині Мак-Магон з 1750 року
- ↑ При заснуванні ордену в 1802 році, його головою був монарх (імператор) Франції Наполеон I Бонапарт. Після заснування Другої Республіки президенти Франції перебирають на себе ці обов'язки. Кожен президент Франції на час свого головування є також й головою Ордену. Фактичним головою ордена завжди був Великий канцлер ордену Ордена Почесного легіону.
- Р. А. Кривонос. Мак-Магон Марі Едме Патріс Моріс де // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4