Пауль Юліус Мебіус — Вікіпедія

Пауль Юліус Мебіус
нім. Paul Julius Möbius
Народився24 січня 1853(1853-01-24)[1][2][…]
Лейпциг, Саксонське королівство, Німецький союз[1]
Помер8 січня 1907(1907-01-08)[1][2][…] (53 роки)
Лейпциг, Саксонське королівство, Німецький Райх[1]
Країна Саксонське королівство[5]
Діяльністьнауковець, психіатр, викладач університету, невролог
Галузьневрологія[6], психіатрія[6] і психотерапія[6]
Alma materЄнський університет[7], Лейпцизький університет[7], Марбурзький університет[7] і Школа Святого Томи (Лейпциг)
Науковий ступіньдоктор філософії[7] (1873) і доктор медицини[7] (1877)
ВчителіАдольф Штрюмпель[8]
Знання мовнімецька[6]
ЗакладЛейпцизький університет[9]
Magnum opusÜber den physiologischen Schwachsinn des Weibesd і Die Hoffnungslosigkeit aller Psychologied
Посадаприват-доцент[9]
БатькоПауль Мебіусd

Пауль Юліус Мебіус (нім. Paul Julius Möbius; 24 січня 1853(1853-01-24), Лейпциг, Саксонське королівство — 8 січня 1907(1907-01-08), Лейпциг, Саксонське королівство) — німецький психіатр та невролог; доктор філософії та доктор медицини[10].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 24 січня 1853 року в місті Лейпцигу; син письменника та педагога Пауля Генріха Августа Мебіуса[de] (1825—1889), онук німецького астронома-теоретика Августа Фердинанда Мебіуса[11][12].

1870 року вступив до Лейпцизького університету, де вивчав богослов'я та філософію і 1873 року здобув ступінь доктора філософії. Від 1873 вивчав медицину в Єнському та Марбурзькому університетах. 1877 року, здобувши науковий ступінь доктора медицини, вступив на службу до армії, де йому присвоєно звання «старший штаб-хірург» (нім. Oberstabsarzt)[13].

Будинок Мебіуса в Лейпцигу

Після демобілізації повернувся до Лейпцигу, де відкрив приватну практику і працював асистентом невролога Адольфа фон Штрюмпеля в університетській поліклініці, а 1883 року отримав право займатися неврологією самостійно. Від 1883 до 1893 року був приват-доцентом Лейпцизького університету, після чого, до кінця життя, практикував як невролог і психіатр у рідному місті.

У своїх наукових працях, які знайшли широке коло читачів не тільки серед лікарів, а й у суспільстві, вніс багато оригінальних поглядів у з'ясування природи та походження нервової слабкості, нервових схильностей. Деякі твори Мебіуса зустріли й різнобічну критику. Найбільшу увагу привернула його книга «Ueber den physiol. Schwachsinn des Weibes» (6-е видання, Галле, 1904).

Синдром Мебіуса[en]

1903 року в монографії «Ausgewählten Werken» розглянув з погляду невропатології характери багатьох геніальних людей (Руссо, Гете, Шопенгауера, Ніцше та інших), представляючи їхні особистості та діяльність у зовсім новому світлі[14][15].

Його ім'я носить синдром Мебіуса[en], який він вперше описав 1888 року[16]; один із симптомів тиреотоксикозу — ознака Мебіуса[en] (слабкість конвергенції очей, коли одне око сходиться, а інше розходиться при погляді на кінчик носа; стан, пов'язаний з хворобою Грейвса)[17][18][19], а також синдром Лейдена — Мебіуса — м'язова дистрофія в ділянці тазу, яку він вивчав разом з Ернстом Віктором фон Лейденом.

Помер 8 січня 1907 року у Лейпцигу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #117080330 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в International Music Score Library Project — 2006.
  3. а б Енциклопедія Брокгауз
  4. Who Named It?
  5. Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  7. а б в г д Большая российская энциклопедияМосква: Большая российская энциклопедия, 2004.
  8. English Wikipedia community Wikipedia — 2001.
  9. а б Мебиус, Павел (невропатолог) // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1906. — Т. доп. II. — С. 153.
  10. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
  11. Heinz-Jürgen Voß: Making Sex Revisited. Dekonstruktion des Geschlechts aus biologisch-medizinischer Perspektive. Transcript, Bielefeld 2010, ISBN 978-3-8376-1329-2 (Dissertation Universität Bremen 2009, 469 Seiten).
  12. Holger Steinberg. Zum 150. Geburtstag des Leipziger Neurologen, Psychiaters und Medizinschriftstellers Paul Julius Möbius. In: Der Nervenarzt 75, 2004, S. 97–100.
  13. Holger Steinberg. «Als ob ich zu einer steinernen Wand spräche.» Der Nervenarzt Paul Julius Möbius. Eine Werkbiografie. Huber, Bern u. a. 2005, ISBN 3-456-84175-2 (Habilitationsschrift Universität Leipzig 2005, 339 Seiten).
  14. Boston medical and surgical journal, Volume 156, Issue 1 [Архівовано 2021-07-21 у Wayback Machine.] by Massachusetts Medical Society, New England Surgical Society
  15. Мебиус, Павел (невропатолог) // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  16. Pryse-Phillips, William (2003). Companion to Clinical Neurology (англ.). Oxford University Press. ISBN 9780195159387. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 23 червня 2023.
  17. Free Dictionary [Архівовано 2021-07-25 у Wayback Machine.] Möbius sign
  18. White, Michele C. (15 квітня 2009). Physical Signs in Medicine and Surgery: An Atlas of Rare, Lost and Forgotten Physical Signs (англ.). Xlibris Corporation. ISBN 9781453502211. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 23 червня 2023.
  19. Texas Tech University [Архівовано 2017-10-07 у Wayback Machine.]. Health Sciences Center Cell Physiology and Molecular Biophysics.

Література

[ред. | ред. код]
  • Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
  • Holger Steinberg. «Als ob ich zu einer steinernen Wand spräche». Der Nervenarzt Paul Julius Möbius. Eine Werkbiografie. Huber, Bern u. a. 2005, ISBN 3-456-84175-2 (Habilitationsschrift Universität Leipzig 2005, 339 Seiten).
  • Elisabeth Katharina Waldeck-Semadeni. Paul Julius Moebius, 1853—1907. Leben und Werk. Bern 1980 (Dissertation Universität Bern 1980, 222 Seiten).

Посилання

[ред. | ред. код]