Певек — Вікіпедія

місто Певек
рос. Певек, чукот.: Пээкин
Герб міста Певек Прапор
Розташування міста Певек
Розташування міста Певек
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Чукотський автономний округ
Муніципальний район Чаунський район
Код ЗКАТУ: 77 230 501
Код ЗКТМО: 77705000001
Основні дані
Час заснування 1933
Статус міста 1967 рік
Населення 4 329 мешканців (2018)
Площа 55 км²
Густота населення 79,4 осіб/км²
Поштові індекси 689400
Телефонний код +7 427 37
Географічні координати: 69°42′00″ пн. ш. 170°19′00″ сх. д. / 69.7° пн. ш. 170.31666666667° сх. д. / 69.7; 170.31666666667
Часовий пояс UTC+12, влітку UTC+13
Висота над рівнем моря 100 м
Відстань
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:
640

Вебсторінка go-pevek.ru

Мапа

CMNS: Певек у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Певек (значення).

Певе́к (рос. Певек, чукот.: Пээкин) — місто (з 1967) в Росії, адміністративний центр Чаунського району Чукотського автономного округу.

Населення 4,4 тис. осіб (2008).

Певек — сучасне поселення, засноване після Першої світової війни для обслуговування порту призначеного для вивезення корисних копалин у рамках розширюваного Північного морського шляху. В 1940-х — 1950-х років територія навколо Певека була місцем кількох таборів ГУЛАГу, де в'язні видобували уран. В 1990-х рр багато шахт стали збитковими та закрилися, що призвело до того, що багато жителів переїхали в центральні райони Росії, а портова інфраструктура занепала.

У Певеку на початок 2020-х розташована плавуча атомна електростанція «Академік Ломоносов», яка має два морських ядерні реактори КЛТ-40С, що виробляють 35 мегават електроенергії кожен.[1]

У 1990-х Певек став абсолютним «рекордсменом» серед міст за скороченням чисельності населення. Якщо у 1989 році в місті мешкало 12,9 тис. осіб, то перепис 2002 року виявив тут тільки 5,2 тис. мешканців.[2] З тих пір чисельність населення міста знизилась ще більше. Основною причиною відтоку населення є скорочення робочих місць (у 1990-х закриті олов'яні рудники) та погіршення стану інфраструктури. Навколо міста знаходиться кілька повністю занедбаних гірняцьких селищ.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Існує кілька версій походження назви міста. Згідно з однією з них, назва походить від чукотського слова пеекіней, що означає «товста, здута гора» — так називається сопка, біля підніжжя якої розташоване місто.[3] Згідно з іншою, свою назву місто отримало від чукотського слова «пагит-кенай», що в перекладі означає «гора смердюча». За легендою, біля підніжжя гори неподалік сучасного міста сталася битва між чукчами та юкагірами, а запах тіл загиблих довго зберігався в цих місцях, адже мертвих у аборигенів ховати не було кому. Тому чукчі довго не селилися на цій території, а лише тимчасово влітку приганяли сюди свої стада.[4]

Географія

[ред. | ред. код]

Місто розташоване на східному березі Чаунської губи навпроти островів Роутан[en] Східносибірського моря, за 640 км від Анадиря. Найпівнічніше місто у Росії.

Історія

[ред. | ред. код]

18 і 19 ст

[ред. | ред. код]

Місцевість навколо Певека була відома росіянам вже в середині 18 століття, оскільки записи Великої Північної експедиції свідчать про відкриття мису Шелазький. Подальші згадки про мис були зроблені у записах експедиції Біллінгса[en], коли російські дослідники вперше описали Чаунську затоку в 1760-х роках.[5]

20 століття

[ред. | ред. код]

Найдавніші згадки про поселення Певек були зроблені письменником Тихоном Семушкіним, який відкрив в 1926 році чукотський мисливський будиночок і ярангу.[5] До середини 1930-х років Певек став важливим портом регіону, через розвиток Північного морського шляху та виявленням олова на руднику Пиркакай (який пізніше буде перейменований у Красноармєйський) за 60 км.[5] Відкриття корисних копалин призвело до розвитку міста — в 1950 році у поселенні проживало майже 1500 постійних мешканців.[5] 6 квітня 1967 року Певек отримав статус міста.

У 1990-х рр, після розпаду Радянського Союзу, населення міста скоротилося більш ніж наполовину, оскільки комерційне судноплавство в Арктиці занепало, а люди почали виїджати до центральних російських регіонів.[5] Більш-менш регулярне судноплавство на початок 2020-х здійснюється лише з Мурманська до Дудинки на заході та між Владивостоком і Певеком на сході. Порти між Дудинкою і Певеком практично не мають судноплавства.

ГУЛАГ

[ред. | ред. код]
Див. також: Чаунлаг та Чаунчукотлаг
Руїни Чаунлагу біля Певеку

Робітники на шахтах, які забезпечували Радянський Союз оловом та ураном у другій половині 20-го століття, були в'язнями системи ГУЛАГу.[5] У самому регіоні існувала мережа таборів, через які проходила величезна кількість кримінальних і політичних в'язнів.[5] Є залишки двох великих таборів, «Північний» і «Західний», які продовжували постачати уран під час і після Другої світової війни. Великі кладовища на околицях таборів показують, що велика частина тих, кого відправили працювати в шахти, не вижила.[5]

Клімат

[ред. | ред. код]
Клімат Певеку
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 8,9 5,6 5,8 8,6 17,1 27,0 29,2 25,7 20,3 14,5 8,0 8,9 29,2
Середній максимум, °C −24,1 −24,3 −18,6 −11,6 0,6 9,4 12,6 10,3 4,7 −3,8 −14,1 −20,2 −6,6
Середня температура, °C −26,6 −26,7 −22,6 −15,6 −2,6 5,4 8,4 7,3 3,0 −6,3 −16,9 −23,8 −9,8
Середній мінімум, °C −30,1 −30,8 −26,4 −19,8 −5,8 2,1 5,2 4,9 0,9 −7,8 −19,5 −26 −12,8
Абсолютний мінімум, °C −45 −50 −43,3 −41 −30 −10,6 −2,2 −5,1 −12,7 −29,3 −39,7 −40,6 −50
Норма опадів, мм 9 12 7 11 10 15 26 27 21 16 14 16 184
Кількість дощових днів 0 0 0,1 0,1 2 7 13 12 10 1 0,3 0
Кількість сніжних днів 18 18 15 14 12 5 3 3 12 20 17 19
Вологість повітря, % 83 81 81 83 79 74 76 79 80 80 84 83 80

Економіка

[ред. | ред. код]

М'ясо-молочний харчокомбінат. Золотовидобувні підприємства. Дорожнє ремонтно-будівельне управління, автобаза, Геолого-розвідувальне підприємство, гідрометеорологічна станція. Адміністрація заповідника «Острів Врангеля». Аеропорт за 18 кілометрів від міста. Морський порт на трасі Північного морського шляху.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Russia connects floating plant to grid. World Nuclear News. 19 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.
  2. ↑ http://www.mojgorod.ru/chukotsk_ao/pevek/index.html
  3. ↑ [ Леонтьев В. В., Новикова К. А. Топонимический словарь Северо-Востока СССР / науч. ред. Г. А. Меновщиков; ДВО АН СССР. Сев.-Вост. комплекс. НИИ. Лаб. археологии, истории и этнографии. — Магадан: Магад. кн. изд-во, 1989. — С. 302. — 456 с. — 15 000 экз. — ISBN 5-7581-0044-7.]
  4. ↑ Інформація про міський округ Певек . Офіційний сайт міста Певек. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 26 травня 2022.
  5. ↑ а б в г д е ж и Futé, pp. 108ff

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Певек

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Певек&oldid=43407853