Полярні Зорі — Вікіпедія

Місто Полярні Зорі рос. Полярные Зори Вид з озера Пінозеро Герб Координати 67°21′57″ пн. ш. 32°29′53″ сх. д. / 67.365833333333° пн. ш. 32.498055555556° сх. д. / 67.365833333333; 32.498055555556 Країна  Росія Росія Область Мурманська область Міський округ Полярнозорський Дата заснування 1968 Перша згадка 1964 Місто з 1991 Площа 940 км² Висота центру 116 м Населення 11 409 осіб (1979)[1], 19 428 осіб (1989)[2], 17 300 осіб (1996)[3], 17 000 осіб (1998)[3], 16 700 осіб (2000)[3], 16 600 осіб (2001)[3], 15 910 осіб (2002)[4], 15 900 осіб (2003)[3], 15 900 осіб (2005)[3], 15 700 осіб (2006)[3], 15 600 осіб (2007)[3], 15 500 осіб (2008)[3], 15 352 осіб (2009)[5], 15 096 осіб (2010)[6], 15 075 осіб (2011)[7], 14 982 осіб (2012)[8], 15 005 осіб (2013)[9], 14 936 осіб (2014)[10], 14 853 осіб (2015)[11], 14 794 осіб (2016)[12], 14 644 осіб (2017)[13], 14 421 осіб (2018)[14], 14 389 осіб (2019)[15], 14 196 осіб (2020)[16], 14 146 осіб (2021)[17], 14 078 осіб (2023)[18] Міста-побратими Калікс, Муоніо, Естгаммар Часовий пояс UTC+3, влітку UTC+4 Телефонний код 81532 Поштовий індекс 184230 GeoNames 506762 OSM ↑1043549 ·R (Полярнозорський міський округ) Офіційний сайт pz-city.ru Полярні Зорі Полярні Зорі (Росія)  Полярні Зорі у Вікісховищі

Полярні Зорі (рос. Полярные Зори) — місто (з 1991), адміністративний центр Полярнозорського міського округу Мурманської області РФ. Біля міста розташована Кольська АЕС.

Населення — 14 853 чол. (2015)

Місто розташоване на березі р. Нивка та о. Пінозеро, за 224 км від Мурманська. Найближчі н.п. Зашеєк (3 км), Пінозеро (4 км), Нивський (8 км) і Африканда (13 км). Місто оточене територією Зашейківського лісництва. Полярні Зорі є одним із найбільш північних міст, у яких не спостерігається полярної ночі. Найкоротший день (22.12) в Полярних Зорях триває 21 хв.

Полярні Зорі були включені в облікові дані і отримали статус робочого селища рішенням Мурманського облвиконкому № 640 від 20.12.1973.

Статус міста обласного підпорядкування був наданий Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 22.04.1991. Раніше селище та прилегла територія підпорядковувалися міській раді м. Апатити.

Начальником управління будівництва і фактично засновником міста і Кольської АЕС був Олександр Степанович Андрушечко.

Містоутворюючим підприємством є Кольська АЕС, на якій працюють близько 2000 чол.^[19] На роботі в муніципальних підприємствах зайнято близько 1 тис. чол.^[20]

Також в місті діють Нива ГЕС-1 (26 МВт), ВАТ «Атоменергоремонт», Кольська Електромонтажна Компанія «ГЕМ», ВАТ «Енергоспецмонтаж», Р-Транс. Діють електрична котельня (54 МВт) та мазутна котельня, медико-санітарна частина № 118, відділення Сбербанку та банку ДНБНор, кілька супермаркетів, а також інші фірми та підприємства.

У місті розвинене автобусне та таксомоторне сполучення. Проїзд на Кольську АЕС і гірськолижний комплекс «Салма» здійснюється автобусами підприємства. Основна автодорожня магістраль, яка зв'язує місто з рештою країни (E105-М18), проходить за 0,5 км від міської межі. Для приміського сполучення використовується електропоїзд Кандалакша — Полярні Зорі — Апатити. У місті є залізнична станція. Найближчий аеропорт - Хібіни.

У місті працюють 4 оператори стільникового зв'язку GSM: Мегафон, МТС, Білайн, Tele2.

У місті є Льодовий палац, гірськолижний комплекс «Салма», лижна траса, плавальний басейн, розважальні центри, кафе та ресторани. Діють 3 готелі: «Нивські береги», «Піренга» та «Зорі».

Першим мером міста Полярні Зорі була Людмила Олександрівна Чистова, колишній комсомольський працівник м. Апатити. В даний час працює в адміністрації губернатора Мурманської області.

Другим мером був обраний Валерій Миронов, який працював до обрання начальником Полярнозорінського відділення податкової інспекції.

Третім мером був Володимир Лукич Гончаренко, до обрання на посаду працював заступником Валерія Миронова.

З 2006 4-м мером міста є колишній глава юридичного відділу Кольської АЕС Микола Миколайович Голдобін.

У листопада 2013 мером обрано Максима Олеговича Пухова.

Місто зустрічається в романах Андрія Буторіна «Північ», «Облога раю» та «Дочка небесного духу» з проекту «Всесвіт Метро 2033», а також згадується в оригінальному романі Дмитра Глуховського «Метро 2034».

• Офіційний сайт(рос.)
• Мапа міста(рос.)
• Опис герба міста(рос.)
• Сайт Кольської АЕС(рос.)